Справа № 369/2890/14-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.
Провадження № 22-ц/780/1812/17 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.
Категорія 26 28.02.2017
Іменем України
28 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді Лівінського С. В.
суддів: Березовенко Р.В.,
Олійника В.І.
за участю секретаря судового засідання Спеней І.С.
розглянувши справу за заявою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ( далі ПАТ КБ ) «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2017 року,
У січні 2017 року представник відповідача ОСОБА_4 звернувся до суду з даною заявою, мотивуючи її тим, що 20.05.2014 Києво-Святошинським судом Київської області було винесено заочне рішення по справі № 369/2890/14-ц, яким задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк».
Посилався, що 28 жовтня 2014 року тим же судом було видано виконавчий лист по справі № 369/2890/14-ц. 11 листопада 2014 року державним виконавцем ВДВС Києво-Святошинського РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45407365 з виконання даного рішення суду.
Однак вказує, що заочне рішення відповідачем в даний час оскаржено в апеляційному порядку, оскільки його копію він не отримував.
Тому представник відповідача просив визнати наведений виконавчий лист таким що не підлягає виконанню.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2017 року визнано виконавчий лист виданий 28 жовтня 2014 року цим же судом по справі № 369/2890/14-ц (Провадження № 2/369/1666/14), таким що не підлягає виконанню.
ПАТ КБ «Приватбанк» з вказаною ухвалою не погодилось, та звернулось до суду з апеляційною скаргою. Просило вказану ухвалу скасувати. Посилалося на те, що по справі не встановлено обставин, які б виключали можливість проведення виконавчих дій за цим листом, оскільки заочне рішення суду набрало законної сили.
Представник банку в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи сповіщався належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Відповідач вказану ухвалу не оскаржив, проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за такого.
Постановляючи ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист було видано помилково, оскільки заочне рішення не набрало чинності.
Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду.
Відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Стаття 223 ЦПК України визначає, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Згідно зі ст. 233 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом.
Частинами 2 і 3 ст. 369 ЦПК України, установлено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
З огляду на зазначене, ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації стороною її гарантованого Конвенцією «права на суд», а оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.
Саме такий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України у справі за № 6-608цс15 від 24 червня 2015 року, який на підставі ст. 360-7 ЦПК України мав бути врахований районним судом, що судом зроблено не було.
За наведеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а питання, через порушення порядку, встановленого для його вирішення, має бути передане на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303-304, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст. ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2017 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Лівінський
судді: Р.В. Березовенко
В.І. Олійник