22 лютого 2017 р.м. ОдесаСправа № 815/4735/16
Категорія: 2 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Димерлія О.О.,
за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Громадської організації «Громадський рух «Стопхаб» до Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» про визнання протиправними дій та зобов'язання надати інформацію, -
Громадська організація «Громадський рух «Стопхаб» звернулась до суду з позовом до Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» про визнання протиправними дій по відмові у наданні запитуваної інформації та зобов'язання Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» надати Громадській організації «Громадський рух «Стопхаб» інформацію, а саме: повний перелік працівників Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України», що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх прізвища, ім'я, по-батькові та займаної посади.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» щодо відмови у наданні повного переліку працівників, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх: прізвища, ім'я та по-батькові повністю; займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу. Зобов'язано Державну установу «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» надати Громадській організації «Громадський рух «Стопхаб» повний перелік працівників, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх: прізвища, ім'я та по-батькові та займаної посади.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано всі обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2016 року позивач звернувся до ДУ «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» з інформаційним запитом на отримання публічної інформації, в якому просив відповідача надати наступну інформацію: 1) загальну кількість працівників відповідача станом на дату розгляду запиту; 2) повний перелік працівників відповідача, що повністю або частково отримують заробітну платню за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові повністю; займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу.
Вказаний запит отриманий відповідачем 14.03.2016 року вх. №18 (а.с.37).
За результатом розгляду вищевказаного звернення від 18.03.2016 року, відповідачем на ім'я ГО «Громадський рух «Стопхаб» надіслано лист-відповідь від 05.03.2016 року № 05540020/1 за підписом начальника директора ОСОБА_2
Згідно вказаного листа, позивачу відмовлено в наданні запитуваної інформації, з посиланням на те, що така інформація є службовою. Відповідач, зокрема, зазначив, що за загальними ознаками запитувана інформація належить до відомостей, що містять службову інформацію («ДСК») у Національній академії наук України відповідно до «Переліку відомостей, що містять службову інформацію («для службового користування») у Національній академії наук України», затвердженого розпорядженням Президії Національної академії наук України від 09.04.2012 року № 265 (а.с.38).
Не погоджуючись із такої відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання її протиправною та зобов'язання останнього надати інформацію за поданим ним запитом в частині повного переліку працівників ДУ «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України», що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх прізвища, ім'я, по-батькові та займаної посади.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що при наданні відповіді на інформаційний запит ГО «Громадський рух «Стопхаб» від 05.03.2016 року, відповідач діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.
Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону доступ до інформації забезпечується, в тому числі, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Пунктом 1 частини 1 статті 13 цього Закону передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
За правилами ст. 21 вказаного Закону інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 22 наведеного Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно наголошено, що ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» містить вичерпний перелік підстав, за яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч. 2 ст. 22).
Також, ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» чітко визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
За правилами ч.ч. 1-4 ст. 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Згідно статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, як на підставу для відмови позивачу у наданні запитуємої ним інформації, в тому числі, в частині повного переліку працівників ДУ «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України», що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх прізвища, ім'я, по-батькові та займаної посади, яку позивач просить надати за цим позовом, відповідач послався на те, що позивач запитуючи вказану інформацію має на меті отримати всю структуру Відділення гідроакустики із зазначенням особового складу та чисельності підрозділів, проте така інформація, на думку останнього, за правилами ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є публічною, оскільки працівники відповідача виконують роботи в інтересах національної безпеки та оборони.
При цьому, відповідач послався на Перелік відомостей, що містять службову інформацію («для службового користування») у Національній академії наук України», затвердженого розпорядженням Президії Національної академії наук України від 09.04.2012 року № 265.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, з метою упорядкування та систематизації відомостей, що містять службову інформацію у Національній академії наук України, та у зв'язку з набранням чинності Законів України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації» розпорядженням Президії НАН України № 265 від 09.04.2012 року затверджено перелік відомостей, що містять службову інформацію («для службового користування») у НАН України (а.с.39-40).
Згідно з п. 1.12 цього Переліку до відомостей, що містять службову інформацію віднесені «Звіти (відомості) установ (організацій) про чисельність працюючих і заброньованих військовозобов'язаних».
Тобто, з наведеного вбачається, що службовою інформацією є саме звіти (відомості) установ (організацій) про чисельність працюючих і заброньованих військовозобов'язаних.
В свою чергу, за викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що запитана позивачем інформація в частині повного переліку працівників ДУ «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України», що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх прізвища, ім'я, по-батькові та займаної посади, яку позивач просить надати за цим позовом, є публічною, оскільки стосується відомостей щодо використання бюджетних коштів на оплату праці працівників відповідача.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що враховуючи, що розпорядником наведених коштів є ДУ «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України», а отже останній є і розпорядником такої інформації.
Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, відповідачем до суду не надано будь-яких доказів того, що надання відомостей щодо осіб, які отримали бюджетні кошти може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Навпаки, як встановлено судом першої інстанції, на офіційному веб-сайті Національної академії наук України (http://www.nas.gov.ua/) наявна інформація про її структуру, наукові установи та відділення, про діяльність установ, а також розміщенні звіти, в яких, зокрема, міститься інформація про загальну чисельність працюючих, в т.ч., в наукових установах, організаціях дослідно-виробничої бази, про обсяг витрат на заробітну плату, публікації наукових результатів, в тому числі, інформація про кількість працюючих в кожній установі, що входить до структури НАН України, в т.ч., ДУ «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» та інше.
Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, фактично Національною академією наук України, до складу якої входить відповідач, раніше було оприлюднено інформацію, яка за правовою позицією відповідача у спорі є службовою (з обмеженим доступом).
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у наданні на запит позивача інформації в частині повного переліку працівників, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх: прізвища, ім'я та по-батькові, займаної посади, назву структурного підрозділу, та зобов'язав останнього надати таку інформацію.
Доводи апеляційної скарги спростовується наведеними вище висновками суду апеляційної інстанції, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Громадської організації «Громадський рух «Стопхаб» до Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» про визнання протиправними дій та зобов'язання надати інформацію - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Димерлій
27 лютого 2017 р.