02 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/19705/16-а
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Погрібний С.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2016 року про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції першої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті Одесі лейтенанта поліції Чумака Романа Івановича, Управління патрульної поліції у місті Одесі про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження, -
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до інспектора патрульної поліції першої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті Одесі лейтенанта поліції Чумака Романа Івановича, Управління патрульної поліції у місті Одесі про визнання незаконною та скасування постанови серії АР №098282 від 26 вересня 2016 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сумі 255 грн.
Також позивач просила закрити провадження в адміністративній справі, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
19 грудня 2016 року Приморський районний суду м. Одеси, керуючись п.1 ч.3 ст.108 КАС України прийняв ухвалу про повернення позову, з підстав несплати судового збору.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.
Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції повертаючи адміністративний позов позивачу, виходив з того, що остання не сплатила судовий збір у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674).
Такого висновку суд дійшов на підставі того, що перелік підстав для звільнення особи від сплати судового збору визначено в статті 3 Закону № 3674, а також спеціальним законодавством. При цьому, на думку суду, ані загальними правилами про сплату судового збору, ані спеціальною нормою права не передбачено пільг при справлянні саме судового збору за подання скарги на постанову про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися з даною правовою позицією суду першої інстанції з урахуванням практики, яка склалася у Вищому адміністративному суді та Верховному Суді України та бажає зазначити наступне.
Відповідно до статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон № 3674 визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Закону №3674, судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг <…>, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
У контексті наведених вище законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною другою цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору.
Відповідно до цієї ж статті за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа-підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Відповідно до статті 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП, постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи [так само як постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)] про накладення адміністративного стягнення <…> може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини першої статті 18 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 171-2 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
У частині четвертій статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Тобто, визначальним у цій нормі є припис (веління) про те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах.
Отже, відповідно до положень статей 287 КУпАП у поєднанні із частиною четвертою статті 288 цього Кодексу, у разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення (проступку), передбаченого КУпАП, суб'єкти, яким цим Кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися за подання позовної заяви, скарги у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) чи до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року (справа № 306/17/16-а), який, в силу абз.2 ст.244-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Крім цього, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року №3674-УІ «Про судовий збір» постановлено взяти до уваги та довести до відома суддів апеляційних, окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів Довідку про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до цієї Довідки, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір».
За таких обставин справи, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд на вказані вимоги законодавства уваги не звернув, не надав їм належну оцінку, в результаті чого помилково повернув позов позивачу.
На підставі п.4 ч.1 ст. 204 КАС України, ухвала суду підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 204, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2016 року про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції першої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті Одесі лейтенанта поліції Чумака Романа Івановича, Управління патрульної поліції у місті Одесі про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя Ю.М. Градовський