03 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/15209/16
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Бойчук А.Ю.
Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Бойко А.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 16.09.2016 р. по справі № 522/15209/16
позивач ОСОБА_1
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання дій протиправними,
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 16.09.2016 р. позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними.
На зазначену постанову суду Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 189 КАС України ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 року подану апеляційну скаргу було залишено без руху для надання апелянту можливості протягом тридцяти днів з моменту отримання копії вищевказаної ухвали, подати докази поважності пропуску строку подання апеляційної скарги.
При цьому, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху вказано на те, що посилання апелянта на відсутність можливості сплати судового збору у 2016 році не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
На виконання вимог зазначеної ухвали, 01.03.2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, в якому посилалось на те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей достсуп таким чином та такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету.
З урахуванням викладеного, та з огляду на те, що згідно 01.01.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" та звільнено органи Пенсійного фонду України від сплати судового збору, апелянт просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.
Дослідивши подане клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне:
Як вже зазначалось вище, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суддя дійшов висновку, що неможливість апелянта сплатити судовий збір не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження у зв'язку з чим було запропоновано апелянту, у відповідності до вимог ст. 189 КАС України, надати інші докази поважності пропуску строку на апеляційне оскарження. Однак, не зважаючи на зазначене, апелянт повторно просить поновити йому строк на апеляційне оскарження з тих же самих підстав.
В свою чергу, слід зазначити, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як вже зазначалось в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційного оскарження судового рішення.
З огляду на зазначене, вказані відповідачем обставини не можна визнати поважними причинами неможливості своєчасного оскарження судових рішень суду попередньої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Зважаючи на те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом у клопотанні про поновлення строку, визнані неповажними, враховуючи положення КАС України, приходжу до висновку, що в даному випадку у відкритті провадження повинно бути відмовлено.
Керуючись ст.ст. 185, 189, 205 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 16.09.2016 року за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її складання, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя: Бойко А.В.