іменем України
Справа №377/837/16-ц
Провадження №2/377/19/17
23 січня 2017 року року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі - Ахутіній А.А.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання особою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
06 грудня 2016 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, особою, яка втратила право користування жилим приміщенням - квартирою № 14, розташованою у будинку № 4 Добринінського кварталу, м. Славутич, Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що у відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 березня 2003 року, виданого на підставі розпорядження Славутицького міського голови № 95 від 27 березня 2003 року на склад сім'ї: ОСОБА_1 - позивач, ОСОБА_5 - чоловік позивача, та їхні діти - ОСОБА_2, ОСОБА_3, було надано у спільну часткову власність по 1/4 частці кожному трьохкімнатну квартиру, розташовану за адресою: Київська область, м.Славутич, Добринінський варталАДРЕСА_1. 17 жовтня 2016 року помер чоловік позивача ОСОБА_5. Після його смерті позивач та діти, спадкоємці першої черги за законом, поки що не оформили право на спадщину, що залишилася після його смерті. Всі члени сім'ї ще після отримання квартири у користування з 1993 року були зареєстровані в ній. 26 грудня 2009 за згодою всіх співвласників в квартирі був зареєстрований племінник позивача - ОСОБА_4. Реєстрація йому була необхідна для поновлення особистих документів та працевлаштування. Відповідач, після реєстрації, ніколи не проживав у зазначеній квартирі та не користувався нею. Фактична реєстрація відповідача у жилому приміщенні, яке належить на праві спільної часткової власності позивачеві та членам її сім'ї, створює перешкоди у здійсненні ними, як власниками цього жилого приміщення, права користування та розпорядження своїм майном.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримала і просила їх задовольнити, пославшись на зазначені у позовній заяві обставини. Суду пояснила, що відповідач, який є її племінником, був зареєстрований у квартирі, яка є власністю її та членів сім'ї, за їх згодою для того, щоб влаштуватися на роботу та відновити особисті документи. Проте, фактично відповідач в квартирі не проживав та не користувався нею. Перешкод у користуванні квартирою вона разом з іншими співвласниками відповідачу не чинили. Нове фактичне місце його проживання та перебування не відомо. Реєстрація відповідача у жилому приміщенні перешкоджає їй та іншим її співвласникам у користуванні квартирою.
Треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, пояснивши суду, що відповідач не проживав в квартирі, співвласниками якої вони є, вони ніколи не чинили йому перешкоди у користуванні квартирою, він тільки декілька разів приїжджав до них в гості. Місце його проживання на даний час їм невідоме.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Надіслані двічі на адресу зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання відповідача судові повістки повернуті до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання, що може свідчити про відсутність його за цією адресою і у цьому випадку згідно правил ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається, що судовий виклик вручено належним чином. Відповідач клопотання про відкладення розгляду справи та заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав. Тому за згодою позивача суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних доказів у справі відповідно до ст. ст. 224-226 ЦПК України.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона є знайомою позивача і підтримує з нею дружні відносини та дуже часто буває в неї в гостях. Відповідача ніколи в квартирі, де проживає позивач, не бачила, відсутні в квартирі також і речі відповідача. Перешкоди у користуванні квартирою позивач відповідачеві не чинила.
Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона є сусідкою позивача, та буває в неї вдома приблизно один раз на місяць. Відповідача в квартирі позивача не бачила, відсутні і його речі. Перешкод у користуванні квартирою позивач відповідачеві не чинила.
Вислухавши пояснення позивача, третіх осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі розпорядження Славутицького міського голови № 95 від 27.03.2003 року ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8 отримали у приватну спільну часткову власність жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, копія якого долучена до матеріалів справи.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності на вказану квартиру 07.04.2003 року було зареєстровано у комунальному підприємстві АРБ Славутицького міського бюро технічної інвентаризації.
Співвласник спірного жилого приміщення ОСОБА_8 02 липня 2016 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_9, що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданого 02 липня 2016 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до матеріалів справи.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ОК № 374223, копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_5, співвласник спірного жилого приміщення, чоловік позивача, помер 17 жовтня 2016 року, про що Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київські області складено відповідний актовий запис № 138.
Як вбачається з пояснень позивача, після смерті її чоловіка вона та діти, спадкоємці першої черги за законом, поки що не оформили право на спадщину, що залишилася після його смерті.
На час розгляду справи в суді згідно довідки КП «ЖКЦ» № 979 від 08.11.2016 року за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровані, крім позивача та третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідач - ОСОБА_4.
Факт не проживання відповідача у спірному жилому приміщенні підтверджено показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Крім того, на підтвердження факту не проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2, складені відповідні акти від 10.04.2013 року, 20.01.2014 року, 01.08.2015 року та 05.09.2016 року.
Згідно довідки Славутицького ВП Броварського ВП ГУНП України в Київській області № 5440/109/1003/07-2016 від 29.11.2016 року ОСОБА_4 з будь-якими заявами про перешкоди у користуванні жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2, не звертався.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 318 цього Кодексу).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно правил ч. 1 ст. 29 цього Кодексу місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Стаття 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зобов'язує громадянина України, а також іноземця чи особи без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України надає кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїм порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша).
Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено спосіб захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, а саме: власнику майна надано право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В судовому засіданні було з'ясовано, що між позивачем, іншими співвласниками та відповідачем мала місце домовленість про використання належного позивачеві та третім особам на праві власності квартири як адреси реєстрації місця проживання відповідача для того, щоб влаштуватися на роботу та відновити особисті документи, що саме по собі не має наслідком виникнення у нього самостійного права користування жилим приміщенням, яке є похідним від права власності позивача та третіх осіб і залежить від нього.
Виходячи з того, що за змістом статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» однією з підстав для зняття з реєстрації місця проживання за відсутності заяви громадянина чи його представника є судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування, а також беручи до уваги, що визначеним статтею 391 Цивільного кодексу України способом захисту права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння, є усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, враховуючи встановлені обставини справи, які свідчать про реальне порушення права власності позивача внаслідок того, що відповідач не знявся в реєстрації в квартирі, суд погоджується з наведеними позивачем обґрунтуваннями і вважає правильним позов задовольнити у повному обсязі, усунувши перешкоди у користуванні позивачем права власності, шляхом визнання відповідача особою, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2.
За правилами ч. 1 ст. 88 ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалюється рішення, суд присуджує з відповідача понесені та документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 особою, що втратила право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_3.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 551 гривня 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. Ф. Теремецька