Справа № 357/13666/16-ц
2/357/590/17
Категорія 29
21 лютого 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Ліщинська О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом мотивуючи його тим, що 20.09.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики. Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2016 року вжито заходів забезпечення позову, заборонивши приватному нотаріусу Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 до набрання судовим рішенням по даній справі законної сили, проводити дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_8. Позивач зазначає, що вона морально боляче сприйняла безпідставні позовні вимоги подружжя ОСОБА_3 до неї як спадкоємиці, оскільки нею було подано приватному нотаріусу Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 заяву про відмову від прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_8. В зв»язку з тим, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2, та ОСОБА_3 позивачу було заподіяні значні психологічні страждання, остання просить суд стягнути з відповідачів на її користь в солідарному порядку 80000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідачі до суду не з'явились, про день час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, направили до суду заперечення на позов, просили відмовити в його задоволенні, та провести розгляд справи без їх участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи, суд вважає що позов не підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що 20 вересня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, в якій просили стягнути з кожного із спадкоємців померлого ОСОБА_5 на їх користь загальну суму боргу в розмірі 1 022 175грн. В тій справу, свої позовні вимоги відповідачі обґрунтовували тим, що чоловік позивача ОСОБА_8, який помер 14 квітня 2016 року, нібито позичив у відповідачів 531000,00 грн. та 265000,00грн., що підтверджується розписками від 01.04.2015р. та 18.09.2014р., та у обговорений строк борг не повернув, просили суд стягнути на користь ОСОБА_2 з кожного із спадкоємців померлого ОСОБА_5, а саме з ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 згідно договору позики від 01.04.2015 року, загальну суму боргу, що складає 756675,00грн. та стягнути на користь ОСОБА_3 з кожного із спадкоємців померлого ОСОБА_5, а саме з ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 згідно договору позики від 18.09.2014 року, загальну суму боргу, що складає 265500,00грн. Під час розгляду справи стало відомим, що єдиним спадкоємцем, хто прийняв спадщину є ОСОБА_10, а тому за ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 28.11.2016 року було замінено первісних відповідачів в даній справі належним відповідачем - ОСОБА_10. На даний час, розгляд тієї справи зупинено на час проведення почеркознавчої експертизи.
Позивач зазначає, що до позовної заяви та в ході розгляду справи, відповідачі не надали жодних доказів того, що зверталися з вимогами про повернення боргу до померлого чоловіка ОСОБА_8 за часів його життя.
Представник позивача суду пояснив, що про існування зобов'язань ОСОБА_8 перед ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договорами позики, які оформлені розписками від 01.04.2015р., 18.09.2014р., ОСОБА_6 доньці померлого ОСОБА_8 та ОСОБА_4 батькові померлого ОСОБА_8, ОСОБА_5 синові померлого, ОСОБА_1 дружині померлого ОСОБА_8 стало відомо лише після отримання копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Померлий ОСОБА_8 за життя ніколи не розповідав про те, що він не мав намір позичати у подружжя ОСОБА_3 будь-які кошти, не кажучи вже про суми зазначені в самих розписках. Разом з тим, сім'ї померлого не було відомо на які цілі міг би позичати такі кошти померлий ОСОБА_8. Позивач дуже болісно сприймала той факт, що ОСОБА_3 намагаються спаплюжити чесне ім'я померлого ОСОБА_8, який за все своє життя відзначався лише з позитивної сторони, як з колегами по роботі, так і з рідними, так і з друзями та знайомими. Позивач боляче переживала дані наклепницькі, аморальні вчинки подружжя ОСОБА_3. У зв'язку з розповсюдженням безпідставних, наклепницьких заяв та звинувачень подружжям ОСОБА_3, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у сильних душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків та інших негативних явищах.
Встановлено, що позивачем ОСОБА_1 була подана приватному нотаріусу Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 заява про відмову від прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_8.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
В свою чергу, відповідно до положень ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювання шкоди.
Аналогічна відповідальність наступає і за завдану моральну шкоду, крім випадків, встановлених ч.2 ст. 1167 ЦК України.
З пояснень представника позивача вбачається, що позивач обурена безпідставними звинуваченнями щодо боргів, наклепами на чесне ім'я покійного ОСОБА_5 і такі дії її морально пригнічують.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року за № 1 « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності /неповні або перекручені/.
Згідно з ч.3 ст.277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій /наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо/, і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації, як розяснено в п.15 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав.
Як розяснено Верховним Судом України, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати розяснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди».
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 N 4 визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим
підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
А саме жодних безспірних доказів щодо заподіяння позивачу моральної шкоди та щодо обґрунтування її розміру до суду не було надано, тоді як відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. 277,1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди», ст. ст. 10, 11, 30,58,60,79,88 209, 213 - 215, 218 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя ОСОБА_11