Справа: № 826/15932/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
28 лютого 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Скаленку Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали» до Державної служби геології та надр України, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ТОВ «Українські рідкісні метали» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:
- визнати протиправним рішення Державної служби геології та надр України про відмову у видачі товариству з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Полохівської ділянки літієвих руд на 5 років, що розташована в Маловисківському районі Кіровоградської області;
- зобов'язати Державну службу геології та надр України видати товариству з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Полохівської ділянки літієвих руд на 5 років, що розташована в Маловисківському районі Кіровоградської області згідно з поданою заявою від 18.02.2016 № 18-02/2.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016 позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою Державна служба геології та надр України та товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування» подали апеляційні скарги, в яких вони просять скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали» звернулося до Державної служби геології та надр України із заявою на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Полохівської ділянки літієвих руд на 5 років, що розташована в Маловисківському районі Кіровоградської області згідно з заявою та додатками №18-02/2 на підставі того, що позивач є орендарем цілісного майнового комплексу.
За наслідками розгляду зазначеної вище заяви позивача Державна служба геології та надр України листом № 6984/13/12-16 від 14.04.2016 повернула заяву разом з доданими до неї документами товариству з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали», з огляду на те, що комплектність документів не відповідала Додатку № 1 постанови КМ України від 30.05.2011 № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами».
Позивач, вважаючи вказані дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, звернувся до суду за їх захистом з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що товариством з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали», як орендарем цілісного майнового комплексу, 18.02.2016 було подано усі документи, які необхідні для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону відповідно до пп. 8 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМ України № 615 від 30.05.2011 (у редакції від 19.01.2016, що діяла на момент подачі документів), у зв'язку із чим відмова Державної служби геології та надр України у видачі спеціального дозволу є протиправною та такою, що порушує права позивача.
Апелянти у своїх скаргах зазначають, що оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали» подало документи не в повному комплекті, то Державна служба геології та надр України правомірно відмовила йому у наданні спеціального дозволу на користування надрами.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів обгрунтованими, враховуючи наступне.
Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до частини першої статті 11 зазначеного Кодексу державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
Частиною першою статті 14 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.
Відповідно до положень частини другої статті 16 зазначеного Кодексу спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено частиною першою статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Відповідно до частини першої статті 20 зазначеного Кодексу для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр.
Згідно із пунктом 1 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою від 18.02.2016 року № 18-02/2, далі - Порядок), цей Порядок регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами. Користувачами надр можуть бути особи, визначені статтею 13 Кодексу України про надра (далі - надрокористувачі). Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Пунктом 2 Порядку передбачено, що дозволи надаються Державною службою геології та надр України переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, органом з питань надання дозволу, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.
За змістом пункту 5 цього ж Порядку дозволи надаються, зокрема, на такий вид користування надрами як геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12.12.1994 № 827 (з наступними змінами та доповненнями) літієві руди включено до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.
Відповідно до підпункту 8 пункту 8 Порядку (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою від 18.02.2016 № 18-02/2) без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення або видобування корисних копалин, якщо відповідно до законодавства заявник є власником цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або такий майновий комплекс надано надрокористувачу в оренду (концесію). У разі перебування цілісних майнових комплексів в оренді (концесії) строк дії дозволу не може перевищувати строку оренди (концесії) таких комплексів (з урахуванням строку дії дозволу, визначеного пунктом 7 цього Порядку).
Пунктом 8 цього ж Порядку також передбачено, що для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1 до цього Порядку. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, а також підстава надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку. Реєстрація документів, що надійшли для надання дозволу, здійснюється у визначеному органом з питань надання дозволу порядку. Документи, що не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові. Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів (для вугільних шахт, які відповідно до законодавства вважаються малими, - протягом 30 днів) після надходження заяви разом із зазначеними документами у повному обсязі. Надання дозволів у випадках, передбачених підпунктами 1-14 цього пункту, здійснюється за рішенням органу з питань надання дозволу.
Відповідно до положень пункту 9 Порядку надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується, зокрема, з: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; Мінприроди - на всі види користування надрами; Держпраці - на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою та видобування, а також для цілей, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, в частині державного гірничого нагляду. Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - п'ятим цього пункту. Дії щодо погодження видачі дозволу вчиняються без залучення особи, що звернулася за одержанням дозволу, в межах строку, встановленого для видачі дозволу. Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше дня, що настає за днем одержання документів від заявника, надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - п'ятому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів. За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - п'ятому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл. У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому - п'ятому цього пункту, погодження протягом встановленого строку вважається, що видача дозволу ними погоджена.
Відповідно до пункту 25 Порядку про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього орган з питань надання дозволу видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження. Наказ органу з питань надання дозволу та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали» звернулося до Державної служби геології та надр України із заявою на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Полохівської ділянки літієвих руд на 5 років, що розташована в Маловисківському районі Кіровоградської області згідно з заявою та додатками № 18-02/2 на підставі того, що позивач є орендарем цілісного майнового комплексу.
За наслідками розгляду зазначеної вище заяви позивача, Державна служба геології та надр України листом № 6984/13/12-16 від 14.04.2016 повернула заяву разом з доданими до них документами товариству з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали», з огляду на те, що комплектність документів не відповідала Додатку № 1 постанови КМ України від 30.05.2011 № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами».
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на час звернення позивача із заявою від 18.02.2016 пунктом 8 Порядку було передбачено, що рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 60 днів (для вугільних шахт, які відповідно до законодавства вважаються малими, - протягом 30 днів) після надходження заяви разом із зазначеними документами у повному обсязі. Тобто, за умови незмінюваності законодавства відповідач повинен був прийняти рішення про надання дозволу чи про відмову у його наданні протягом 60 днів після надходження заяви від 18.02.2016, а саме до 19.04.2016.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, рішення про відмову в наданні спеціального дозволу по його заяві було прийнято 14.04.2016, тобто до спливу визначеного законодавством на момент подання вказаної заяви 60-денного терміну.
Таким чином, Державною службою геології та надр України дотримано вимоги пункту 8 Порядку щодо реєстрації поданих позивачем документів на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону та своєчасного прийняття рішення по вказаній заяві.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 594 та 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 06.04.2016 № 277 (далі постанова КМ України № 277), яка набрала чинності з 12.04.2016, були внесені зміни до Порядку.
Так, зокрема, згідно із постановою КМ України № 277 підпункт 8 пункту 8 Порядку було виключено. Крім того, пункт 8 цього ж Порядку було викладено в іншій редакції, зокрема, передбачено, що рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку. При цьому, абзац п'ятий пункту 9 Порядку було виключено постановою КМ України № 277, тобто, з 12.04.2016 надання надр у користування не потребує погодження з Держпраці.
При цьому постановою КМ України № 277, якою внесені зміни до Порядку, окремо не регламентовано, у якому порядку та у які строки належить розглядати заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами, які подані до набрання чинності постановою КМ України № 277.
За своєю правовою природою норми Порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 615 є процедурними (процесуальними) нормами, а тому з набранням чинності постановою КМ України № 277 (тобто, з 12.04.2016) заява позивача від 18.02.2016 № 18-02/2 підлягала розгляду з урахуванням змін, внесених постановою КМ України № 277 до Порядку.
Таким чином, до прийняття відповідачем рішення про відмову у видачі спеціального дозволу позивачу, Кабінетом міністрів України була скасована правова підстава, на якій звертався позивач для отримання спеціального дозволу (підпункт 8 пункту 8 Порядку).
При цьому, відповідна редакція пункту 8 Порядку, яка вже не містила підпункту 8, діяла як на момент прийняття рішення відповідачем про відмову у видачі спеціального дозволу позивачу, так діє і в даний час.
Таким чином, ні на момент прийняття рішення про відмову у видачі спеціального дозволу ні в даний час позивач не мав і не має правових підстав для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Полохівської ділянки літієвих руд на 5 років, що розташована в Маловисківському районі Кіровоградської області, без проведення аукціону.
З висновками суду першої інстанції про те, що оскільки упродовж 60 днів після надходження заяви від 18.02.2016 № 18-02/2, тобто, до 19.04.2016, позивач не отримав спеціального дозволу чи відмову у його видачі, то за принципом мовчазної згоди позивач набув право на провадження господарської діяльності, на здійснення якої звернувся за видачею спеціального дозволу до відповідача колегія суддів не погоджується та вважає, що принцип мовчазної згоди до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, з огляду на наступне.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Відповідно до абзаців першого, четвертого частини першої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.
Як передбачено частиною шостою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у разі, якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.
Разом з тим, оскільки заява позивача від 18.02.2016 № 18-02/2 підлягала розгляду з урахуванням змін, внесених постановою КМ України № 277 до Порядку, а відповідне погодження Кіровоградської обласної ради не було отримано, то відповідач при розгляді вказаної заяви не допустив порушення строку, визначеного пунктом 8 цього Порядку (тобто, 30 днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку), повернувши позивачу листом від 14.04.2016 № 6984/13/12-16 заяву з документами до неї на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Полохівської ділянки літієвих руд на 5 років, що розташована в Маловисківському районі Кіровоградської області.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, останнім для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Полохівської ділянки літієвих руд на 5 років, що розташована в Маловисківському районі Кіровоградської області 18.02.2016 до Державної служби геології та надр України подавалася заява та документи до неї не в повному обсязі, а саме, за відсутності пояснювальної записки з обґрунтуванням необхідності проведення геологорозвідувальних робіт на ділянці надр із зазначенням мети її геологічного вивчення, потужності підприємства, а також за відсутності відповідного погодження Кіровоградської обласної ради.
Таким чином, в зв'язку із тим, що позивачем для отримання зазначеного спеціального дозволу до Державної служби геології та надр України подавалася заява та документи до неї не в повному обсязі, для застосування принципу «мовчазної згоди» правові підстави відсутні.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що з урахуванням змін, внесених постановою КМ України № 277 до Порядку, з 12.04.2016 підпункт 8 пункту 8 Порядку було виключено, тобто, без проведення аукціону дозвіл не може бути надано у разі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення або видобування корисних копалин, якщо відповідно до законодавства заявник є власником цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або такий майновий комплекс надано надрокористувачу в оренду (концесію).
Враховуючи, що у заяві від 18.02.2016 № 18-02/2, як підставу надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, позивач зазначив підпункт 8 пункту 8 Порядку, який було виключено постановою КМ України № 277, яка набрала чинності 12.04.2016, то позивачу, який є орендарем цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин, спеціальний дозвіл на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, без проведення аукціону наданий бути не може.
Судом першої інстанції не було враховано, що Кіровоградська обласна рада не погодила надання позивачу надр у користування, що унеможливлює видачу позивачу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Полохівської ділянки літієвих руд на 5 років, що розташована в Маловисківському районі Кіровоградської області згідно з заявою та додатками № 18-02/2 від 18.02.2016, оскільки згідно із пунктом 19 Порядку (зі змінами, внесеними постановою КМ України № 277) підставами для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу є, зокрема, відмова органів, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування.
Таким чином, при розгляді заяви позивача від 18.02.2016 № 18-02/2 Державною службою геології та надр України дотримано вимоги пункту 8 Порядку щодо реєстрації поданих позивачем документів на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону та не допущено порушення строку для прийняття рішення про надання дозволу чи про відмову у його наданні, передбаченого пунктом 8 Порядку (зі змінами, внесеними постановою КМ України № 277), при цьому, позивач не набув права за принципом мовчазної згоди на провадження господарської діяльності, на здійснення якої звернувся за видачею спеціального дозволу до відповідача, і такий дозвіл не може бути виданий позивачу у зв'язку із втратою чинності згідно із постановою КМ України № 277 підпункту 8 пункту 8 Порядку та непогодженням надр у користування Кіровоградською обласною радою.
Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано заяву із повним пакетом документів і відмова у наданні зазначеного спеціального дозволу йому відповідачем з підстав подання ним неповного пакету документів була неправомірною.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не було зазначено потужність підприємства в документах, зокрема у відповідній пояснювальній записці, які подавались позивачем відповідачеві для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону відповідно підпункту 8 пункту 8 Порядку в редакції, яка діяла на момент подання заяви, що не заперечується самим позивачем та не спростовано в оскаржуваному судовому рішенні.
Таким чином, позивачем до відповідної заяви не було додано пояснювальну записку з характеристикою об'єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки, обґрунтуванням необхідності використання надр, із зазначенням потужності підприємства.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не доведено обставину, що позивачем для отримання спеціального дозволу на користування надрами подавалася заява із відповідними документами, які необхідні для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону відповідно до пункту 8 «Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 за № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами».
Крім того, суд першої інстанції в обґрунтування вказаного вище висновку, зазначає, що визначити потужність підприємства на етапі подання документів на отримання спеціального дозволу на користування надрами неможливо, оскільки потужність підприємства розраховується після проведення геологорозвідувальних робіт, за наявності достатньої кількості робочих матеріалів по родовищу, тобто на стадії видобування корисних копалин.
В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції посилається на висновки, викладені в листі Інституту геологічних наук НАН України, а також на той факт, що нібито відповідач (Державна служба геології та надр України) дотримується аналогічної позиції, оскільки Програма робіт до угоди (типової) про умови користування надрами з метою геологічного вивчення з дослідно-промисловою розробкою, яка розміщена на офіційному сайті Державної служби геології та надр України не містить пункту щодо проектної потужності підприємства, натомість, в Програмі робіт до угоди (типової) про умови користування надрами з метою видобування є посилання на проектну потужність підприємства, що в свою чергу вказує, за висновком суду, на те, що потужність підприємства можливо визначити лише на стадії видобування корисних копалин.
Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, з огляду на наступне.
В Програмі робіт з метою видобування корисних копалин, що є додатком до Угоди про використання надр з метою видобування корисних копалин (Програма), яка розміщена на сайті Державної служби геології та надр України за посиланням http://geo.gov.ua/storinka/ugodу-pro-umovу-korуstuvannуa-nadramу, відсутнє посилання на проектну потужність підприємства, натомість в колонці «Види робіт» Програми в строчці під номером 7 зазначено: «Вихід на проектну потужність кар'єру (одиниця виміру на рік)», тобто в зазначеній програмі вказується про потужність кар'єру, а не потужність підприємства.
При цьому відповідач жодним чином не висловлював свою згоду з позицією, що потужність підприємства можна визначити лише на стадії видобування корисних копалин.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що визначити потужність підприємства на етапі подання документів на отримання спеціального дозволу на користування надрами не можливо, а також про те, що Державна служба геології та надр України дотримується такої ж позиції, не відповідає обставинам справи і спростовується тими же доказами, на які суд посилається, зокрема, змістом Угоди про використання надр з метою видобування корисних копалин, яка розміщена на офіційному сайті Державної служби геології та надр України.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що представник позивача в судових дебатах від 28.02.2017 суду апеляційної інстанції апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування» визнав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Державної служби геології та надр України про відмову у видачі товариству з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Полохівської ділянки літієвих руд на 5 років, що розташована в Маловисківському районі Кіровоградської області є обґрунтованим та правомірним, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянти надали до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що 28.02.2017 в судовому засіданні представником позивача було повторно заявлено усне клопотання про відмову від адміністративного позову, в якому він просить прийняти вказану відмову та закрити провадження у справі та клопотання про примирення сторін.
Щодо клопотання про відмову від адміністративного позову колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 51 КАС України передбачено, що позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково. Відмова від адміністративного позову під час підготовчого провадження має бути викладена в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
В силу вимог ч. 4 ст. 112 КАС України суд не приймає відмови від адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано імперативні умови, наявність яких унеможливлює прийняття судом відмови від адміністративного позову: 1) якщо це суперечать закону; 2) якщо це порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.
В судовому засіданні 28.02.2017 представником позивача було зазначено, що існує наказ Державної служби геології та надр України про видачу дозволу товариству з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування» на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Полохівської ділянки літієвих руд на 5 років, що розташована в Маловисківському районі Кіровоградської області.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016 визнано протиправним рішення Державної служби геології та надр України про відмову у видачі товариству з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Полохівської ділянки літієвих руд на 5 років, що розташована в Маловисківському районі Кіровоградської області та зобов'язано Державну службу геології та надр України видати товариству з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Полохівської ділянки літієвих руд на 5 років, що розташована в Маловисківському районі Кіровоградської області згідно з поданою заявою від 18.02.2016 № 18-02/2.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в клопотанні товариства з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали» про відмову від адміністративного позову слід відмовити, у зв'язку із тим, що вказані вище обставини, зокрема постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016 порушує права, свободи та інтереси третьої особи.
Щодо клопотання представника позивача про примирення, то колегія суддів вважає, що в даному клопотанні слід також відмовити, оскільки представник відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні не надали згоди про вказане примирення.
Керуючись ст. ст. 112, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
У задоволенні клопотань товариства з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали» про відмову від адміністративного позову та про примирення сторін - відмовити.
Апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Українські рідкісні метали» до Державної служби геології та надр України, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлений 28.02.2017.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.