Справа: № 749/1048/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Чигвінцев М.С.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
02 березня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, третя особа Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та стягнення соціальних виплат, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив суд:
- визнати дії відповідача щодо виплати разової грошової допомоги учаснику бойових дій до 05.05.2016 у розмірі 920,00 грн. замість 5650,00 грн., що є значно менше розміру 5-ти мінімальних пенсій за віком, визначеного ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправними;
- стягнути з відповідача доплату разової грошової допомоги в розмірі 1000,00 грн. та зобов'язати сплатити її на користь ОСОБА_2
Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2017 року позов задоволено частково. Визнано дії Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати разової грошової допомоги учаснику бойових дій до 05 травня 2016 року у розмірі 920,00 грн, замість 5650,00 грн., що є значно меншого розміру 5-ти мінімальних пенсій за віком, визначеного ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправними та вирішено стягнути з Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь позивача доплату разової грошової допомоги в розмірі 4730,00 грн., що відповідає розміру недоплати до 05 травня 2016 року учаснику бойових дій. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині про задоволення позову, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянти обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач звернувся до управління соціального захисту населення Щорської районної державної адміністрації із заявою про виплату йому недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленому Законом України Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Листом від 20 жовтня 2016 року йому було повідомлено, що позивачу виплачено разову грошову допомогу в розмірі 920 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.16 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вважаючи виплату разової грошової допомоги до 5-го травня у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин при визначенні розміру одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій застосуванню підлягає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанова Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.16 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Законом України від 28.12.2014 року N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01.01.2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 року N 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Відповідно до пп. 2 п. 1 вказаної постанови було установлено, що у 2016 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 920 грн. 00 коп.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При вирішенні справи апеляційний суд керується положеннями вказаного Закону № 79-VIII, оскільки такий прийнятий законодавчим органом (парламентом) і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви №29458/04 та №29465/04), де Суд вказав: «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (п.23 рішення).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується і правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України вирішував питання про те, чи має право держава змінювати порядок і розміри існуючих соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та чи є обов'язковими для застосування судами України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України з питань соціального захисту громадян, видані на виконання вимог Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
У рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зроблено висновок про те, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Як раніше зазначалося, у травня 2016 року позивачу виплачено щорічну разову допомогу у розмірі 920 грн. 00 коп.
Відтак, розмір нарахованої та виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 році відповідає вимогам законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з прийняттям нової постанови - про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 206, 112, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційні скарги Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат задовольнити.
Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2017 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.