Справа №442/8045/16-ц
Провадження №2/442/602/2017
заочне
24 лютого 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Хомика А.П.
з участю секретаря - Лужецької С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування, -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме - будинком по вул. Бориславська, 43 в с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області. В обґрунтування позову, покликається на те, що вона є власником вищезазначеного будинку. У такому будинку є зареєстрованою відповідачка, її невістка, однак, ніколи в ньому не проживала. На її прохання щодо зняття з реєстрації, ОСОБА_2, І.Я. не реагує.
Разом з тим, спочатку відповідачка проживала у будинку №41, по вул. Бориславській, в с. Нагуєвичі, а на даний час проживає у своєї бабусі ОСОБА_3 по вул. М. Фридера в с. Нагуєвичі.
Позивачка позовні вимоги підтримала та дала пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у позовній заяві. Позов просила задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, не повідомивши причин, хоча була належно повідомлена і, керуючись ст.224 ЦПК України, суд вважає цю особу повідомленою про час та місце судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача не поважною та розглянув справу у її відсутності, провівши заочний розгляд справи.
Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з огляду на таке.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку №43 по вул. Бориславській в с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області на підставі договору дарування, посвідченого 10.08.2006 року державним нотаріусом Дрогобицької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, р. №1-2106.
Також, відповідно до даних будинкової книги на вказаний вище будинок, в такому є зареєстрована невістка позивачки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 20.05.2010 року як квартирантка, однак остання не проживає та ніколи не проживала у будинку (акт обстеження фактичного проживання від 12.12.2016 року, затверджений сільським головою ОСОБА_5М.).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою за змістом ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Разом з тим, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (стст.71, 72, 116, 156 ЖК; ст.405 ЦК). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 (справа №6-57цс11).
Беручи до уваги наведене та те, що відповідач фактично добровільно залишила спірне житло і в ньому не проживає понад встановлені законом терміни, її особисте майно в будинку відсутнє, не бере участі в утриманні житла, має інше постійне місце проживання, суд приходить до висновку про те, що такі її дії свідчать про втрату інтересу до вказаного житла. Окрім цього, будь-яких доказів щодо наявності домовленостей щодо порядку користування житловим приміщенням між позивачем та відповідачем не здобуто, а з наданих доказів вбачається, що вона самостійно залишила жиле приміщення і протягом тривалого часу не намагався вселитись у таке, тому її слід визнати такою, що втратила право користування спірним будинком.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 169, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2, такою, що втратила право користування будинком №43, що по вул. Бориславській в с. Нагуєвичі Львівської області, шляхом зняття з реєстраційного обліку.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення -з дня отримання такого.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Хомик А.П.