ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28 лютого 2017 р. Справа № 909/48/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр", вул. В.Великого, 16,м. Львів, 79053
до відповідача: Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, вул. Лобачевського, 23- В, м. Київ, 02090
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект", вул. Галицька, 119, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77001
про стягнення 100000 грн. заборгованості
за участю:
від позивача: ОСОБА_2-представник, довіреність від 01.10.16р.;
від відповідача ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною: представники не з'явились;
від відповідача ОСОБА_3 "Газенергокомплект": представники не з'явились.
Приватне підприємство "Торгівельно-логістичний центр" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів: 1) Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, 2) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" про солідарне стягнення 100 000 грн - плата за фактичне зберігання майна.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.01.17 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 31.01.17.
Ухвалою суду від 31.01.17 розгляд справи відкладено на 28.02.17.
31.01.17 через канцелярію суду позивач подав клопотання за вх.№1483/17 від 31.01.17 про конкретизацію суми позовних вимог щодо кожного із солідарних відповідачів, враховуючи умови Договорів, зокрема позивач просить стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною 99900 грн. заборгованості та з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" 100 грн заборгованості.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, при цьому вказав на порушення відповідачем ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною договірних зобов'язань, а саме, майно зі зберігання, після закінчення строку дії договору, відповідач не забрав, як наслідок, за надані послуги зберігання за період з вересня по грудень 2016 року поклажодавцю нараховано 100 000 грн.
В судове засідання представник відповідача ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною не з'явився, направив суду відзив на позовну заяву (вх.№3424 від 28.02.17), в якому вказав на той факт, що позивач чинить перешкоди в поверненні майна, оскільки починаючи з першої вимоги про повернення майна (вимога від 04.08.14 №838/07), а саме з 20.08.14 Приватне підприємство "Торгівельно-логістичний центр" не здійснило будь-якої юридично значимої дії, яка б свідчила про реальні наміри повернути майно. Також зазначає, що дії позивача вказують про незаконне отримання майна та навмисне нарощування заборгованості для наживи на державних коштах. Крім цього, відповідач вважає, що враховуючи положення Договору поруки від 01.07.2013р., Договору відповідального зберігання № 07/01 від 01.07.2013р. та Додаткової угоди № 1 від 30.12.2013р. до Договору відповідального зберігання, ОСОБА_3 «Газенергокомплект» є неналежним відповідачем у даній справі, а даний спір підсудний Господарському суду міста Києва.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 "Газенергокомплект" не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату й час розгляду справи, а саме ухвалою суду від 31.01.17 (повідомлення про вручення міститься в матеріалах справи).
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників відповідачів за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд встановив наступне.
Між Приватним підприємством "Торгівельно-логістичний центр" (Зберігач/позивач) та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Поклажодавець/відповідач) укладено Договір відповідального зберігання №07/01 від 01.07.13.
В порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку дії цього договору майно згідно з додатками. Поклажодавець передає, а зберігач приймає майно згідно з актом прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору. Майно зберігається за адресою вул.Конюшинна, 30, м.Львів (п.п.1.1., 1.2., 1.3.Договору).
Згідно п.1.4. договору вартість послуг із зберігання майна за цим договором становить 20 000,00грн. з ПДВ за один місяць зберігання. Додатковою угодою №1 від 30.12.13 пункт 1.4. договору викладено в наступній редакції: "Вартість зберігання майна за цим договором становить 25 000,00грн. без ПДВ".
Пунктами 3.1., 3.2. договору, обумовлено, що поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні. Поклажодавець зобов'язаний після закінчення строку дії договору забрати у зберігача майно передане на зберігання.
Цей Договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 31.12.13 (п.6.1.Договору). Додатковою угодою №1 від 30.12.13, продовжувався строк дії договору до 31.12.14.
Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, поклажодавець/відповідач передав, а зберігач/позивач прийняв на зберігання майно - сортувальний комплекс МСЛ-1/50, інвентарний номер 104-3505, прес пакетувальний канальний AVERMANNVOS 88, серійний номер 60173S. Даний факт підтверджують належним чином оформлені, підписані та скріплені печатками сторін акти прийому-передачі майна на зберігання від 01.07.13.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.15 у справі №914/4262/14 стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 309 421, 16 грн, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, за надані послуги зі зберігання майна, за період 01.07.13 - 01.11.14 згідно договору відповідального зберігання №07/01 від 01.07.13, при цьому судом встановлено, що у відповідності до змін, внесених додатковою угодою №1 від 30.12.13 до п.1.4. договору, вартість зберігання майна за договором відповідального зберігання №07/01 від 01.07.13 становить 25 000,00 грн без ПДВ, саме за один місяць.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.16 у справі №909/1397/15 (залишеного без змін постановою ЛАГС від 05.07.16, постановою ВГСУ від 31.10.16) стягнено на користь позивача заборгованість за договором відповідального зберігання № 07/01 від 01.07.13 за фактичне зберігання майна - 324 675, 00 грн (період заборгованості: січень 2015 року-січень 2016 року) з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та 4 870, 12 грн - з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" (договором поруки від 01.07.13).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.16 у справі №909/766/15 стягнено на користь позивача заборгованість за договором відповідального зберігання № 07/01 від 01.07.13 за фактичне зберігання майна - 363 502,09 грн. - заборгованості (період заборгованості: лютий-серпень 2016 року) з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та 363,87 грн. - з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" (за договором поруки від 01.07.13).
Позивачем доведено той факт, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, а саме, майно зі зберігання, після закінчення строку дії договору, відповідач не забрав, як наслідок, в період за вересень 2016 року - грудень 2016 року, зберігачем надано поклажодавцю послуги зі зберігання майна, на загальну суму 100000 грн., що підтверджують рахунки - акти надання послуг за вересень-грудень 2016 року (а.с.26-29). Всі вказані рахунки-акти направлені на адресу відповідача, докази чого подано позивачем (фіскальні чеки та описи вкладення в цінні листи) Однак, відповідач за надані позивачем послуги зі зберігання майна не оплатив, як наслідок, утворилась заборгованість в розмірі 100 000,00грн.
Слід зазначити, що 01.07.13, між ПП "Торгівельно-логістичний центр" (Кредитор/ позивач) та ТОВ "Газенергокомплект" (Поручитель/відповідач) укладено договір поруки, згідно умов якого, поручитель зобов"язується перед кредитором відповідати за виконання боржником/відповідачем - Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, зобов'язання по оплаті вартості послуг із зберігання майна, що надаються боржнику відповідно до договору відповідального зберігання №07/01 від 01.07.13 із відшкодуванням збитків, пов'язаних із невиконанням боржником договору відповідального зберігання №07/01 від 01.07.13. У випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання боржником по оплаті за надані послуги по зберіганню майна в межах ліміту відповідальності поручителя, а саме у розмірі, що дорівнює 0,1 % від заборгованості боржника. У разі невиконання боржником своїх зобов'язань, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань. При отриманні вимоги кредитора, поручитель зобов'язаний в триденний строк сплатити кредитору суму в розмірі 0,1% від боргу боржника шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок кредитора (п.п.1.1.,2.1., 2.2., 3.1.,3.2. договору).
У зв'язку з невиконанням відповідачем - Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, зобов'язання по оплаті вартості послуг із зберігання майна, позивач, звернувся до відповідача - ТОВ "Газенергокомплект" з вимогою №29/12 від 29.12.16 про оплату коштів в розмірі 0,1% від боргу боржника, однак останній залишив її без відповіді та задоволення.
Враховуючи той факт, що станом на 28.02.17 в матеріалах справи відсутні відомості, про належне виконання відповідачами, взятих на себе зобов'язань, обумовлених договором відповідального зберігання № 07/01 від 01.07.13, то позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення в судовому порядку плати за фактичне зберігання майна в сумі 100 000 грн. (за вересень-грудень 2016 року).
Позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
В силу приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч.1. ст.936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч.1 ст.938 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.ч.1, 3 ст.946 Цивільного кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Нормою ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На виконання вимог вище зазначеної норми права, враховуючи той факт, що строк виконання боржником обов'язку по оплаті коштів за надані послуги зі зберігання майна не встановлений, позивач звертався до відповідача - Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, з вимогою №29/12 від 29.12.16 про погашення заборгованості, однак останній залишив її без відповіді та задоволення.
Як вказує ч.1ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема, порукою (п.1 ст.546 Цивільного кодексу України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України).
В силу ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
В даному випадку договором поруки від 01.07.13 передбачено відповідальність ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" за боргами Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною по договору відповідального зберігання в розмірі 0,1% від суми боргу.
Тому, з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" слід стягнути
100 грн боргу, що складає 0,1 % від 100000 грн. (суми заборгованості Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною перед Приватним підприємством "Торгівельно-логістичний центр").
Що стосується заперечень відповідача - Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною стосовно того, що позивач чинить перешкоди в поверненні майна, суд зазначає, що даний факт досліджувався Господарським судом Львівської області у справі №914/1168/16 (рішення від 29.06.16). У вказаному рішенні судом встановлено, що позивачем (у даній справі відповідач - Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною) інших вимог (окрім вимоги за вих. №222 від 24.02.2016 року) чи вчинення інших дій, які б були спрямовані на повернення майна чи стосувалися організації та забезпечення відповідних фахівців, обладнання для демонтажу чи перевезення майна, відповідачу не надсилались та позивачем не вчинялись. Майно, яке знаходиться на зберіганні у відповідача, має певні властивості, зокрема, вмонтоване позивачем у складське приміщення ПП «Торгівельно-логістичний центр» відповідно до технологічної схеми. Таким чином, суд приходить до висновку, що його повернення не може бути здійснене простою його передачею, а вимагає проведення певних технічно-будівельних, організаційних, тобто активних дій як з боку поклажодавця, так і зберігача. Позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що він вчинив всі необхідні дії щодо організації приймання-передачі майна від ПП «Торгівельно-логістичний центр», враховуючи вимоги актів цивільного законодавства щодо строку виконання вимоги та в силу специфіки майна та суті зобов"язання.
Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Що стосується заперечення відповідача щодо порушення норми ст. 15 ГПК України, оскільки враховуючи положення Договору поруки від 01.07.2013р., Договору відповідального зберігання № 07/01 від 01.07.2013р. та Додаткової угоди № 1 від 30.12.2013р. до Договору відповідального зберігання ОСОБА_3 «Газенергокомплект» є неналежним відповідачем у даній справі, а даний спір підсудний Господарському суду міста Києва, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.50-59), місцезнаходження юридичної особи ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» (відповідача 2) є Івано-Франківська область, Рогатинський район, м. Рогатин, вулиця Галицька, 119.
Відтак, з огляду на викладене, позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області за своїм вибором, у відповідності до вимог ст. 15 ГПК України.
З огляду на вимоги ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідачів 100000 грн, з яких: 99900 грн - з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, 100 грн - з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект", правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає до задоволення в повному обсязі.
Судовий збір, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 543, 553, 554, 626-629, 936, 938, 946 Цивільного кодексу України, ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр" до відповідачів Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" про стягнення з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною 99900 грн заборгованості та з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" 100 грн заборгованості (за договором відповідального зберігання та договором поруки) - задоволити.
Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул. Лобачевського, 23-В, м. Київ, 02090, код 20077743) на користь Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр" (вул. В.Великого, 16, м. Львів, 79053, код 33981816) - 99900 (дев"яносто дев"ять тисяч дев"ятсот) грн. 00 коп. заборгованості та 1498 (одну тисячу чотириста дев"яносто вісім) грн 50 коп. - судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газенергокомплект" (вул. Галицька, 119, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000, код 32842046) на користь Приватного підприємства "Торгівельно-логістичний центр" (вул. В.Великого, 16, м. Львів, 79053, код 33981816) - 100 (сто) грн. 00 коп. заборгованості та 1 (одну) грн. 50 коп. - судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.03.17
Суддя Г.З. Цюх