Справа № 185/400/17
Провадження № 2-о/185/70/17
19 січня 2017 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Шаповалової І.С. за участю секретаря - Красуцького Б.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою адвоката-представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, заінтересована особа: Павлоградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту смерті, -
Заявник адвокат-представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті бабусі її довірителя - ОСОБА_3 миколаївни, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка настала 27 серпня 2016 року, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть. Однак при зверненні заявником до Павлоградського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області їй було відмовлено в реєстрації смерті матері, оскільки подані ним документи не відповідають формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України.
Згідно письмової заяви адвокат-представник просила розглянути справу без її участі, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази у справі в підтвердження вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вимоги заявника підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьками вказані - ОСОБА_4 та ОСОБА_5. А відповідно до свідоцтва про народження батька довірителя заявника його матір'ю вказана ОСОБА_3.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з ч.1 ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Заяву у даній справі подано ОСОБА_2, який є рідним онуком ОСОБА_3, членом її сім'ї, згідно положень Сімейного кодексу України.
Відповідно до п. 1 Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VIIIвизнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
На теперішній час лікарське свідоцтво про смерть видано медичним закладом тимчасово окупованої території не є підставою для реєстрації смерті на території України.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Пунктом 1 Глави 5 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, зокрема є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_3, заявник подав лікарське свідоцтво про смерть № 561 до форми №106/у від 29 серпня 2016 року, видане КУ «ЦПМСП №3 г. Донецка», що розташоване на окупованій території, довідку про причину смерті від 29 серпня 2016 року, згідно яких ОСОБА_3 померла 27 серпня 2016 року внаслідок церебрального атеросклерозу.
Оцінюючи надані заявником докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини у справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим ЄСПЛ. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_6 встановленим.
Керуючись ст.ст. 212-215, 234,256,257-1,259,367 ЦПК України, суд, -
Заяву адвоката-представника ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, заінтересована особа: Павлоградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, Україна, громадянки України, 27 серпня 2016 року у місті Донецьку, причина смерті: церебральний атеросклероз.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя І. С. Шаповалова