Справа № 185/9620/16-ц
Провадження № 2/185/745/17
16 січня 2017 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді - Шаповалової І.С.,
за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайторг" про стягнення компенсації за час затримки трудової книжки,-
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення компенсації за час затримки трудової книжки, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь компенсацію за час затримки трудової книжки за період з 01 вересня 2016 року у розмірі 8 400 грн., 8 400 грн. моральної шкоди та видати їй трудову книжку.
В своєму позові позивач посилається на те, що з 22 лютого 2016 року позивача прийняли на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайторг" на посаду авто мийника при АЗС "Скай" №3, яка розташована за адресою: місто Павлоград, вулиця Харківська 7д. 31 серпня 2016 року позивач звільнилась з роботи за угодою сторін, на день звільнення відповідач не надав позивачу трудову книжку та довідку про нараховану заробітну платню, в подальшому ухилялось від цих дій.
Позивач в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи. Про причини своєї неявки суд не повідомив.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, у відповідності до положень ст.224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22 лютого 2016 року позивача було прийнято на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайторг" на посаду авто мийника при АЗС "Скай" №3, яка розташована за адресою: місто Павлоград, вулиця Харківська 7д. 31 серпня 2016 року позивач звільнилась з роботи за угодою сторін. На день звільнення відповідач не надав позивачу трудову книжку та довідку про нараховану заробітну платню, в подальшому ухилявся від цих дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, щооскільки згідно зі ст. 235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки право позивача порушено несвоєчасним проведенням розрахунку при звільнення, то, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди позивачу, слід враховувати роз'яснення, викладені п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, і з врахуванням глибини душевних страждань позивача та характеру і тривалості винних дій відповідача, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайторг" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 180-184, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст.79,88,208, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайторг" про стягнення компенсації за час затримки трудової книжки - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_2 компенсацію за час затримки трудової книжки, за період з 01 вересня 2016 року по 29 листопада 2016 року, у розмірі 8 400 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь держави судовий збір у розмірі 1 102 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І. С. Шаповалова