04 жовтня 2016 р. Справа № 804/4321/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про скасування наказу,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці №1 о/с від 31.05.2016 р. в частині «вважати капітана міліції ОСОБА_1 працюючою на попередній посаді з 31.08.2015 року» та в частині звільнення у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п.64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції, ОСОБА_1, заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці, з 6 листопада 2015 року;
- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 р. по справі №14757/15 скасовано наказ голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 80 о/с від 20.08.2015 року в частині звільнення заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці, капітана міліції, ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в органах внутрішніх справ. Проте на виконання вказаного рішення суду позивача фактично не було працевлаштовано на посаду в органах внутрішніх справ, а було поновлено на неіснуючу на час видання оскаржуваного наказу посаду та з цієї ж дати звільнено без дотримання вимог норм Кодексу законів про працю України.
Представником позивача до суду надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на позов, зазначивши, що на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 р. по справі №14757/15 позивача було поновлено на попередній посаді з 31.08.2015 р. та у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію», згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, звільнено позивача у запас Збройних сил за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України 3 06.11.2016 року. Позивач належним чином не скористалася наданим їй правом на подачу заяви про прийняття на службу в поліцію та перебування працівника міліції у відпустці не є перешкодою його звільнення.
Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України з 21.05.2007 року по 31.08.2015 року на різних посадах.
З 01.07.2013 року у званні капітана міліції перебувала на посаді заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці.
Згідно наказу Голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 80 о/с від 20.08.2015 року позивач була звільнена у запас за п. 64 “г” (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 р. по справі №14757/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 р. визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 80 о/с від 20.08.2015 року в частині звільнення заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці, капітана міліції, ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в органах внутрішніх справ.
Серед іншого у вищезазначеній постанові вказано, що у зв'язку з вагітністю, згідно наказу Голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці №71 о/с від 31.07.2015 року позивачу була надана оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами терміном з 20 липня до 23 листопада 2015 року.
На підставі вищезазначеної постанови суду та листа Департаменту юридичного забезпечення МВС України від 12.05.2016р. №12/6-1967, наказом Голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці №1 о/с від 31.05.2016р. «По особовому складу» внесено зміни до наказу: пункт наказу УМВС № 80 о/с від 20.08.2015 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь, відмінити, вважати її працюючою на попередній посаді з 31.08.2015 року.
Також вказаним наказом, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», відповідно до пунктів 10 та 1 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію»: звільнено у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за п.64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1, заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь, з 06.11.2015 року.
Постановою ОСОБА_2 Міністрів України №730 від 16 вересня 2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було ліквідовано як юридичну особу Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
Наказом МВС України №1388 від 06.11.2015р. «Про організаційно-штатні питання», відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та постанов КМ України від 16.09.2015р. №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», від 23.09.2015р. №751 «Про ліквідацію територіального органу Міністерства внутрішніх справ» та від 13.10.2015р. №834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» наказано, уважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС, зокрема у ГУ МВС України в Дніпропетровській області скасовуються всі штати та скорочуються всі посади.
Приписами пунктів 9,10,11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.
Враховуючи, те що наказом голови комісії з ліквідації лінійного відділу Управлінням МВС України на Придніпровській залізниці №80 о/с від 21.08.2015р. позивача було звільнено з ОВС України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) з 31.08.2015р., протиправність якого в подальшому встановлена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 р. по справі №14757/15, суд приходить до висновку про те, що позивач була позбавлена можливості реалізувати надане Законом України «Про Національну поліцію» право упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою.
Крім того, підпунктом «є» п. 49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі Положення №114), визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням відпустки. Крім того, п.61 Положення №114 встановлено, що додаткові і соціальні відпустки особам рядового начальницького складу надаються відповідно до законодавства.
Відповідно до п.17 Положення №114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.
Відповідно до ст.1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) останній регулює трудові відносини всіх працівників.
Відповідно до ст.179 КЗпП України Кодекс законів про працю України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
На час звільнення - 06.11.2015 року позивач перебувала в оплачуваній відпустці у зв'язку з вагітністю, згідно наказу Голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці №71 о/с від 31.07.2015 року.
У розділі IV Положення №144 викладено умови призначення на посади, переміщення та просування по службі осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі передбачена можливість переміщення цих осіб по службі при скороченні штатів, але значення терміну "скорочення штатів" не розкрито, у зв'язку із чим при встановленні наявності такого скорочення і правомірності його проведення необхідно керуватися нормами трудового законодавства.
Підпунктом «г» п. 64 Положення № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Процедура звільнення зі служби через скорочення штатів Положенням детально не визначена.
Оскільки спеціальним нормативним актом не можуть бути звужені права працівника, порівняно із правами, передбаченими КЗпП України, в частині процедури звільнення працівника з підстав скорочення штату підлягають застосуванню норми КЗпП України.
Так, згідно статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
З викладеного вбачається, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, досвіду роботи та стану здоров'я і які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.
Звільнення зі служби через скорочення штатів відповідно до Розділу VII Положення №114 допускається при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Згідно наказу МВС України №741 від 22.06.2015 року «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» лінійний відділ на станції Дніпропетровськ Управління МВС України на Придніпровській залізниці не ліквідовувався, а реорганізовувався, тобто скорочені штатні посади були додані до інших підрозділів внутрішніх справ та ці посади були запропоновані працівникам, які вивільняються.
Однак, позивачу, не зважаючи на те, що на той час остання знаходилась у відпустці у зв'язку з вагітністю, не було запропоновано іншу роботу, яка відповідає її кваліфікації.
Разом з тим, оскаржуваним наказом від 31.05.2016р. позивача звільнено з 06.11.2015р., що також є неприпустимим, оскільки припинення проходження служби, як і припинення (розірвання) трудового договору не можливо раніше дати відповідного розпорядчого документа.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було звільнено із органів внутрішніх справ із порушенням чинного законодавства. У зв'язку з цим оскаржуваний наказ в частині звільнення позивача є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 20000 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до ч.1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частина 2 ст. 23 Цивільного Кодексу України визначає у чому полягає моральна шкода.
Таким чином, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивачем не було надано доказів заподіяння моральної шкоди. Зокрема, не надано доказів, що підтверджують факт заподіяння моральних страждань, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги. Позивач лише обмежується загальними поясненнями, які не можуть бути взяті судом до уваги як належне обґрунтування відповідної позовної вимоги та не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 81 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
Згідно п.24 Положення №114 , у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
Згідно положень частин 3, 4, 5, 7, 8, 9 вищенаведеної статті Закону встановлено, що у утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань ОСОБА_2 Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт ОСОБА_2 Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт ОСОБА_2 Міністрів України. ОСОБА_2 Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується. Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається ОСОБА_2 Міністрів України.
20.10.2011 року ОСОБА_2 Міністрів України прийняв постанову №1074, якою затвердив Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок №1074), що визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
За приписами пунктів 4-6 Порядку №1074, орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.
Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом ОСОБА_2 Міністрів України.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права. Тобто, у разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом ОСОБА_2 Міністрів України передає його завдання та функції новоствореному центральному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервне виконання функцій держави. Таким чином, територіальні органи міністерств не можуть діяти інакше, ніж це передбачено актами Президента України чи ОСОБА_2 Міністрів України, виданими для забезпечення виконання відповідними міністерствами своїх функцій.
Також, відповідно до статті 13 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи міністерства припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи (ч.9. ст.36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).
Таким чином, законодавством встановлена можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Цей висновок суду аналогічний з висновками Верховного Суду України в рішеннях у справі №21-237а11 від 17 жовтня 2011 року, у справі №21-267а12 від 16 жовтня 2012 року.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до п.п.2 п.5 та 7 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене постановою ОСОБА_2 Міністрів України №878 від 28.10.2015р., МВС з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат МВС, територіальні органи, заклади, установи і на підприємства, що належать до сфери управління МВС, організовує роботу з підготовки та професійного навчання працівників МВС, поліцейських та військовослужбовців Національної гвардії. МВС здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, а також заклади та установи.
Відповідно до ч. 1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до ст..162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, враховуючи наявність повноважень у МВС України спрямованих на організації своєї діяльності та обставини перебування Управління МВС України на Придніпровській залізниці у стані ліквідації, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне покладення обов'язку на МВС України щодо працевлаштування позивача в органах внутрішніх справ.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці №1 о/с від 31.05.2016 р. в частині звільнення у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п.64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції, ОСОБА_1, заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці, з 6 листопада 2015 року.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці працевлаштувати позивача в органах внутрішніх справ.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А.Гончарова