04 січня 2017 року 810/3735/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач або Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення форми «Ф» №6468-17 від 02.09.2015 Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області; зобов'язати Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області платіжним дорученням повернути на поточний рахунок позивача (п/р 26004053118800, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 321842, який належить ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1) грошові кошти, сплачені за транспортний податок з фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 02 вересня 2015 року №6468-17 Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким визначено податкове зобов'язання з транспортного податку, суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого п.п. 4.1.9 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
В той же час, позивач вказує, що відповідно до положень п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України податок на майно (елементом якого є транспортний податок) належить до місцевих податків.
Зазначає, що оскільки згідно вимог Бюджетного кодексу України бюджетний період становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, то встановлений рішенням Білоцецрківської міської ради Київської області №1395-70-VI від 22.01.2015 транспортний податок не може застосовуватися раніше 2016 року.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що ст. 267 Податкового кодексу України передбачено обов'язок власників транспортних засобів, які використовують легковий автомобіль до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., сплатити транспортний податок у розмірі 25000 грн.
Наголошує, що оскільки зміни до ПК України, якими було запроваджено транспортний податок, були внесені Законом України №71-VIIІ від 28 грудня 2014 року та набрали чинності 01 січня 2015 року, тобто пізніше від приписів пп. 4.1.9 п.4.1 статті 4 ПК України, які набрали чинності лише 01 січня 2011 року, для регулювання спірних правовідносин підлягають саме норми ПК України, які визначають порядок сплати транспортного податку. Також зазначає, що приписи ПК України, якими було запроваджено транспортний податок, не лише прийняті пізніше ніж положення пп 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, але й у порівнянні з ним є спеціальними нормами.
За таких обставин, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від №6468-17 від 02.09.2015 є правомірним та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/3735/16 та призначено справу до судового розгляду.
Від представників сторін через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
У власності ОСОБА_1 перебуває легковий автомобіль MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 3197 куб. см, який зареєстровано у встановленому законом порядку 22.06.2011 року, що підтверджується копією технічного паспорту на зазначений автомобіль серії САЕ 792354 (а.с. 18).
02.09.2015 Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України винесене податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 6468-17, яким ОСОБА_1 (ідентифікацій номер НОМЕР_1) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: Транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000, 00 грн. (а.с. 19).
22 грудня 2015 року ОСОБА_1 було сплачено транспортний податок згідно вказаного податкового повідомлення-рішення в сумі 25000 грн. (а.с. 20).
Водночас, не погоджуючись з нарахуванням вказаного податку, 18.11.2016 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.
Пунктом 6.3 статті 6 Податкового кодексу України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
При цьому, статтею 7 ПК України передбачені загальні засади встановлення податків і зборів. Зокрема, п. 7.1 вказаної статті передбачено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи як: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п. 7.3 статті 7 ПК України).
Відповідно до пп. 265.1 ст. 265 ПК України транспортний податок є елементом податку на майно.
Згідно п. 10.1.1 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.
Пунктом 8.3 ст. 8 ПК України встановлено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.
Аналогічні приписи містить і пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, відповідно до якого одним із принципів податкового законодавства є стабільність, коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Згідно ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Пунктом 81 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII ст. 267 ПК України було викладено в новій редакції.
Так, у відповідності до вимог пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пп. 267.1.2 п. 267.1 цієї статті).
Згідно з пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. (пункт 267.4 статті 267 ПК України).
Як передбачає пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Згідно з пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Таким чином, правила щодо прийняття місцевими радами рішень щодо зміни розмірів податків, які справляються до бюджетів та формують їх доходну частину, що визначені податковим та бюджетним законодавством, є однаковими.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 р. по справі № 804/14459/15 (К/800/2667/16).
Транспортний податок в м. Біла Церква встановлено Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Біла Церква» від 22.01.2015 №1395-70-53-VI (а.с. 11).
Згідно ч. ст. 3 Бюджетного кодексу України, Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Таким чином, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок на території міста Біла Церква є 2016 рік.
Отже, правила стосовно визначення податкового зобов'язання стосовно транспортного податку у розмірі 25000,00 грн. за легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., встановлені ст. 267 ПК України (з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст.12 та пп.4.1.9 п.4.1ст.4 цього Кодексу) не можуть застосовуватися раніше 2016 року.
Підпунктом 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
У той же час, оскаржуване податкове повідомлення-рішення складено Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області 02.09.2015, а отже з порушенням вимог пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України.
Згдіно з ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові, особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Разом з цим, суд не знаходить підстав для задоволення заявленої позивачем вимоги про зобовязання Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області платіжним дорученням повернути на поточний рахунок позивача (п/р 26004053118800, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 321842, який належить ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1) грошові кошти, сплачені за транспортний податок з фізичних осіб на підставі податного повідомлення-рішення форми «Ф» від 02 веренся 2015 року №6468-17 Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, і вважає його передчасним виходячи з наступного.
Так, відповідно до п. 14.1.115. ст. 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Статтею 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, зокрема, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Порядок повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання встановлено Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок).
Відповідно до п.5 та п.6 Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Пунктом 7 Порядку передбачено, що після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.
Відповідно до п.8 Порядку у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Пунктом 11 Порядку визначено, що на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.
Отже, повернення помилково сплаченого транспортного податку повинно відбуватися відповідно процедури, визначеної законодавством.
Вказана правово позиція висловлена також у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2016 по спраі №823/337/16.
В даному випадку, позивач із заявою про надання висновку про повернення зайво сплачених коштів з транспортного податку до відповідача не звертався. Крім того, звернення до відповідача з такою заявою буде можливим лише після набрання законної сили даним судовим рішенням, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку або не буде скасовано чи змінено за результатом апеляційного перегляду.
Таким чином, вказана вимога, заявлена ОСОБА_1, є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
В силу ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №6468-17 від 02.09.2015.
Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №6468-17 від 02.09.2015 Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 551,21грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривна 21 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39468482, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги (бул. Олександрійський), 12).
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова