02 вересня 2016 р. Справа № 804/1967/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Турової О.М.,
суддів: Царікової О.В., Захарчук - Борисенко Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України (відповідач-1), Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (відповідач-2), третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду щодо не здійснення перерахунку ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням підвищених посадових окладів у розмірах визначених ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 14.10.2014р. за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року та ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року за період з 29 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року.
- зобов'язати Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд здійснити ОСОБА_1 перерахунок та нарахування заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 14.10.2014 року та за період з 29 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року - відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року, з урахуванням надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, щомісячної премії та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу та виплатити її в повному обсязі, а Державну судову адміністрацію України здійснити організаційне та фінансове забезпечення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за спірний період.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що всупереч ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка набрала чинності з 26.10.2014р.) та ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") за періоди з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року, з 29.03.2015 року по 09.09.2015 року відповідачами не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата в належному розмірі, встановленому вказаними законодавчими актами.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому адміністративному позові просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач-1 з позовом не погодився, надав письмові заперечення, в обґрунтування яких посилався на відсутність законодавчого механізму реалізації норм ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру" та ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", так як не внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". А відтак, відповідач стверджував про відсутність юридично обґрунтованих підстав нараховувати та виплачувати посадові оклади у розмірах інших, ніж це передбачено Додатком 47 постанови № 268, оскільки нарахування та виплата заробітної плати позивачу здійснюється лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет. Також відповідач-1 зазначав, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд є розпорядником коштів нижчого рівня та самостійно здійснює нарахування працівникам апарату суду та суддям, які перебувають з ним у трудових відносинах, виплат, передбачених чинними нормативними актами, в межах коштів, затверджених кошторисом видатків на відповідний рік. За таких обставин Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці.
Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, в поданих запереченнях на адміністративний позов просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач-2 з адміністративним позовом не погодився, подав на нього письмові заперечення в яких просив відмовити у його задоволенні з посиланням на те, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, передбачених Державним бюджетом на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України, тому суд може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці. Також відповідач-2 зазначав, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки позовна вимога в частині виплати коштів знаходиться в прямій залежності від дій інших державних органів, які розподіляють кошти Державного бюджету.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, в поданих запереченнях на адміністративний позов просив розглядати справу за його відсутності.
Представник третьої особи у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, подав заперечення на позовну заяву в якій просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Зважаючи на приписи ч.4 ст. 122 та ч.6 ст. 128 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20 квітня 2011 року по 04 грудня 2015 року працювала в апараті Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, з яких з квітня 2011 року по травень 2012 року перебувала на посаді секретаря судового засідання, а з 22 травня 2012 року була призначена на посаду помічника судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», яким внесено зміни до статті 144 Законом України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом 2 підпункту 1 і абзацом 3 підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закон України «Про прокуратуру» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
З 28 березня 2015 року Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» затверджено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону України «Про оплату праці»).
За правилами статті 142 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції з 28 березня 2015 року.
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року №80-VІІІ визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Законом України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закон України «Про прокуратуру» та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Враховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 9 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16 січня 2014 року №719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу 2 частини 1 статті 144 Законом України «Про судоустрій і статус суддів», частини 1 статті 147 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, відповідачі не мали правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року по справі №820/4648/15, від 13 липня 2016 року по справах №820/4653/15, №818/3372/15.
Відповідно до приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на означене, судом під час розгляду означеної справи не встановлено неправомірності дій відповідачів при обчисленні та виплати заробітної плати позивачу.
Враховуючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволені адміністративно позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4