08 лютого 2017 року о 11 год. 51 хв.Справа № 808/6/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стрельнікової Н.В.,
за участю секретаря Батигіна О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , м. Запоріжжя
до відповідача 1: командира військової частини НОМЕР_1 , м. Одеса
відповідача 2: командира військової частини НОМЕР_2 , м. Запоріжжя
про визнання протиправною бездіяльність та скасування пунктів наказів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Командира військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), до Командира військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2), в якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не направлення за підпорядкованістю до вищого командування Списку про присвоєння позивачу чергового військового звання “прапорщик”; визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу відповідача 1 від 08.04.2016 №133 “Про результати службового розслідування та покарання винних”; визнати протиправним та скасувати пункт 1 параграфу 1 наказу відповідача 2 (по особовому складу) від 13.06. 2016 №26-РС.
Ухвалою суду від 08.02.2017 позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування пункту 1 параграфу 1 наказу відповідача 2 (по особовому складу) №26-РС від 13.06.2016 залишено без розгляду у зв'язку з відкликанням позивачем такої вимоги.
Позивач та його представник в судовому засіданні пояснили, що позивач в період з 02.06.1998 по 04.11.1999 проходив строкову військову службу на різних посадах. На час звільнення 04.11.1999 мав військове звання «старшина». 07.11.2014 був прийнятий на військову службу за контрактом на посаду інспектора взводу військової інспекції дорожнього руху 2-го спеціального відділу Військової служби правопорядку із військовим званням «старшина». 02.03.2015 позивача в порядку просування по службі було призначено на вищу посаду з штатною посадовою категорією «прапорщик», при цьому на день призначення позивач також мав військове звання «старшина». У зв'язку з необхідністю присвоєння позивачу чергового звання, 30.10.2015 військовою частиною НОМЕР_2 в порядку підпорядкування направлено до відповідача 1 список про присвоєння ОСОБА_1 чергового військового звання «прапорщик». Проте, замість направлення за підпорядкованістю до вищого командування документів про присвоєння чергового звання, Наказом №133 від 08.04.2016 «Про результати службового розслідування» відповідач 1 доручив командиру військової частини НОМЕР_2 , привести військове звання «старшина» до «норм керівних документів», вважати позивача «молодшим сержантом» та присвоїти звання «сержант». Стверджує, що внаслідок протиправних дій відповідача1, відповідачем 2 було видано наказ №26-РС від 13.06.2016, яким ОСОБА_1 (замість «старшини» вже «молодшому сержанту») присвоєно військове звання «сержант». Вважає, бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення за підпорядкованістю до вищого командування Списку про присвоєння позивачу чергового військового звання «прапорщик», а також наказ №133 від 08.04.2016 у частині доручення у пониженні військового звання є протиправними.
Представник відповідача1 у судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях (вх. №3624 від 08.02.2017). Серед іншого вказує, що не погоджується із вимогами позивача у зв'язку з тим, командир військової частини НОМЕР_1 відповідно до вимог законодавства та службових обов'язків не мав права підписувати Список про присвоєння чергових військових звань військовослужбовцям, за умови виявлення ознак правопорушення та ненадання військовою частиною НОМЕР_2 та військовослужбовцем документів підтверджуючих законність присвоєння військового звання. В свою чергу службове розслідування відповідачем 1 було призначено у межах повноважень, з метою встановлення законності присвоєння ОСОБА_1 військових звань та призначення на посаду. Також, звертає увагу, що в ході вивчення поданих документів посадовими особами військової частини НОМЕР_1 були встановлені факти не дотримання вимог пунктів 21-23 Тимчасового положення №174-39 від 13.05.1993, а саме присвоєння чергових військових звань з порушенням термінів їх присвоєння. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні також заперечує проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях (№1636 від 20.01.2017).
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача1, представника відповідача2, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані докази, надавши їм юридичну оцінку, дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з огляду на таке.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 у період з 02.06.1998 року по 04.11.1999 року проходив військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_3 та військовій частині НОМЕР_4 . Під час служби позивачу наказом командира військової частини НОМЕР_3 №866 від 29.12.1998 присвоєно військове звання «сержант», а в подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_3 №176 від 10.08.1999 присвоєно військове звання «старшина».
На підставі Наказу Міністра оборони України №269 від 06.09.1999, наказом командира військової частини НОМЕР_3 №245 від 04.11.1999 позивача звільнено зі служби з 04.11.1999 у запас Збройних Сил України, на час звільнення ОСОБА_1 мав звання «старшина».
Наказом начальника 2-го спеціального відділу Військової служби правопорядку (Військової частини НОМЕР_2 ) №9-РС від 07.11.2014 старшину ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом, зараховано до Збройних Сил України та призначено на посаду інспектора взводу військової інспекції дорожнього руху 2-го спеціального відділу Військової служби правопорядку (м.Запоріжжя) Південого територіального управління Військової служби правопорядку (а.с.24).
На підставі рішення Міністра оборони України від 16.10.2014 щодо порядку призначення осіб рядового складу на посади сержантів, які набули бойового досвіду під час АТО, Наказом начальника 2-го спеціального відділу Військової служби правопорядку (Військової частини НОМЕР_2 ) №19-РС від 02.03.2015 старшину ОСОБА_1 призначено старшим інспектором взводу військової інспекції безпеки дорожнього руху 2-го спеціального відділу військової служби правопорядку (м.Запоріжжя) Південного територіального управління військової служби правопорядку, тобто на посаду з штатно посадовою категорією «прапорщик» (а.с. 25).
30.10.2015 Військовою частиною НОМЕР_2 , в якій проходив службу позивач, за №1388 в порядку підпорядкування до командира Військової частини НОМЕР_1 направлено Список про присвоєння ОСОБА_1 чергового військового звання «прапорщик» (а.с.27).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №133 від 08.04.2016 «Про результати службового розслідування», а саме пунктом 3 наказової частини, доручено командиру Військової частини НОМЕР_2 привести військове звання позивача «старшина» до норм керівних документів, вважати позивача «молодшим сержантом» та присвоїти звання «сержант» (а.с.15-16).
На підставі вказаного вище наказу відповідача 1, відповідачем 2 прийнято Наказ №26-РС від 13.06.2016, яким позивачу - замість «старшини» вже «молодшому сержанту» присвоєно військове звання «сержант» (а.с.17).
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача 1 щодо не направлення за підпорядкованістю до вищого командування документів про присвоєння позивачу чергового звання та з безпідставним прийняттям відповідачем1 Наказу №133 від 08.04.2016, а саме пункту 3 наказової частини наказу позивач звернувся до суду із цим позовом.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, а саме порядок присвоєння військових звань регулюються Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) та підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, зокрема Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення) та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009року №170 (зареєстровано в Мінюсті 19.05.2009р. за №438/16454) (далі - Інструкція №170).
Частиною 5 ст. 2 Закону № 2232-XII встановлено, що присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військовому званні військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, переатестація військовозобов'язаних, які мають спеціальні звання, для присвоєння військових звань здійснюються в порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, положеннями про проходження військової служби громадянами України, положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Відповідно до пп. 2 п. 43 Положення чергові військові звання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, присвоюються до старшого прапорщика (старшого мічмана) включно - командиром корпусу, посадовими особами, які мають рівні з ним права та вищі.
Проте, як було встановлено у судовому засіданні, в період спірних правовідносин, ані відповідач1, ані відповідач2 не мали повноважень на присвоєння позивачу військового звання «прапорщик», оскільки відповідно до п.43 Положення та Номенклатури присвоєння військових звань у Збройних Силах України, повноваження щодо присвоєння чергового військового звання «прапорщик» військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 належало першому заступнику начальника Генерального штабу Збройних Сил України, про що також свідчить відповідь командира Військової частини НОМЕР_2 №2274 від 30.11.2016 на адвокатський запит (а.с. 23) та зазначена обставина не заперечується відповідачем 1. Як зазначив представник відповідача 1 у судовому засіданні, командир військової частини НОМЕР_1 не мав повноважень щодо присвоєння військового звання «прапорщик», тому, встановленим порядком, Список про присвоєння чергових військових звань військовослужбовцям, за підписом командира військової частини НОМЕР_1 , повинен був бути направлений в порядку підпорядкованості до вищого штабу.
Згідно п. 55 Положення, чергові військові звання присвоюються військовослужбовцям, у яких закінчився строк вислуги в попередньому військовому званні та призначених на посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачені військові звання вище тих, що вони мають, з урахуванням їх професійно-ділових якостей, організаторських здібностей, результатів командирської (професійної) підготовки і досвіду служби.
Відповідно до п.1.5. Інструкції №170 - на присвоєння особам сержантського і старшинського складу військових звань до старшого прапорщика включно опрацьовується Список військовослужбовців, які подаються до присвоєння чергових військових звань.
У матеріалах справи наявна копія Списку військовослужбовців 2-го спеціального відділу Військової служби правопорядку (м.Запоріжжя) Південого територіального управління Військової служби правопорядку, які подаються до присвоєння чергових військових звань у IV кварталі 2015 року № 1388 від 30.10.2015 (а.с. 27, далі - Список).
У зазначеному Списку визначено, що командиром відповідача 2 порушується клопотання про присвоєння чергового військового звання «прапорщик» позивачу.
Пунктом 64 Положення встановлені випадки, в яких військове звання не присвоюється.
Так, чергове військове звання не присвоюється під час перебування військовослужбовця у розпорядженні відповідного командира або усунення від виконання службових обов'язків, відсторонення від виконання службових повноважень, відсторонення від виконання службових повноважень на посаді, відсторонення від посади; якщо військовослужбовець має таке дисциплінарне стягнення, як попередження про неповну службову відповідність; якщо за вироком суду військовослужбовцю призначено покарання, не пов'язане з позбавленням чи обмеженням волі, або його звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Підпунктом 3.18 п. 3 Інструкції №170 визначено, що військове звання не присвоюється за підставами, визначеними пунктом 64 Положення. Неприсвоєння військового звання військовослужбовцям за іншими підставами не допускається. Рішення суду щодо притягнення військовослужбовця до інших, крім кримінальної, видів відповідальності не є підставою для неприсвоєння військового звання.
Про підстави неприсвоєння чергових військових звань військовослужбовцю оголошується безпосереднім (прямим) начальником під підпис у аркуші бесіди (додаток 9), який долучається до особової справи військовослужбовця. Про прийняте рішення командування військової частини через кадровий орган письмово інформує ту вищу посадову особу, до компетенції якої належить право присвоєння військового звання військовослужбовцю.
Відповідачами суду не надано доказів, які б підтверджували існування будь-якої із підстав, передбачених Положенням для неприсвоєння позивачу чергового військового звання.
Суд також не бере до уваги доводи та пояснення відповідачів щодо того, що порушення порядку присвоєння попередніх військових звань, а саме “сержант” та “старшина” позивачу є підставою для відмови у призначенні їй чергового військового звання “прапорщик”.
Так, на час розгляду справи Наказ Командира військової частини НОМЕР_3 від 10.08.1999 № 176 (а.с. 13), яким позивачу присвоєно чергове військове звання “старшина” є чинним. Доказів на спростування зазначеного відповідачами не надано.
До того ж, суд, вивчивши Наказ командира військової частини НОМЕР_1 Про результати службового розслідування та покарання винних №133 від 08.04.2016, з'ясував, що висновок про незаконність присвоєння позивачу звання «сержант» не вивчався, а висновок щодо незаконності його присвоєння ґрунтується виключно на підставі запису у військовому квитку та не підтверджений документальними міркуваннями. Доказів скасування наказу про присвоєння позивачу звання «сержант» також суду не надано.
Таким чином, проаналізувавши викладені вище обставини справи та норми законодавства України, суд вважає, що на час отримання відповідачем 1 Списку від відповідача 2, усі вимоги необхідні для присвоєння позивачу чергового військового звання “прапорщик”, передбачені п. 55 Положення, були дотримані.
Відповідно до абз. 4 п.3.3 розділу ІІІ Інструкції №170 - списки військовослужбовців, які подаються до присвоєння чергових військових звань, опрацьовуються окремо на кожну категорію військовослужбовців за правом присвоєння військових звань: списки військовослужбовців, які подаються до присвоєння військових звань наказами командира військової частини; списки військовослужбовців, які подаються до присвоєння військових звань наказами вищих посадових осіб.
В свою чергу, абз. 6 та 8 п.3.3 розділу ІІІ Інструкції №170 встановлено, що Списки військовослужбовців, які подаються до присвоєння військових звань наказами вищих посадових осіб, підписуються командиром військової частини та щоквартально направляються для реалізації за підпорядкованістю в установленому порядку з розрахунку, щоб вони надійшли до кадрових органів, що відпрацьовують проекти наказів про присвоєння чергових військових звань, не пізніше:
20 грудня - на військовослужбовців, у яких строк вислуги у військовому званні закінчується в січні, лютому, березні;
20 березня - на військовослужбовців, у яких строк вислуги у військовому званні закінчується у квітні, травні, червні;
20 червня - на військовослужбовців, у яких строк вислуги у військовому званні закінчується в липні, серпні, вересні;
20 вересня - на військовослужбовців, у яких строк вислуги у військовому званні закінчується в жовтні, листопаді, грудні.
Списки військовослужбовців, які подаються до присвоєння військових звань наказами вищих посадових осіб, надсилаються за підпорядкованістю до кадрового органу вищого рівня та є підставою в цьому органі для:
видання наказів по особовому складу щодо присвоєння чергових військових звань посадовими особами, визначеними пунктом 43 Положення;
формування і опрацювання списку військовослужбовців, які подаються до присвоєння військових звань наказами вищих посадових осіб.
Вищезазначене свідчить, що відповідач 1, якому було направлено Список №1388 від 30.10.2015 зобов'язаний був направити його за підпорядкуванням до вищого командування.
З огляду на викладене, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не направлення за підпорядкованістю Списку про присвоєння ОСОБА_1 чергового військового звання «прапорщик».
Наказом відповідача 2 від 13.06.2016 № 26-РС (а.с. 17) позивачу присвоєно чергове військове звання “молодший сержант”.
Пунктами 76-79 Положення передбачені підстави та порядок пониження у військовому званні та позбавлення військового звання.
Відповідно до п. 76 Положення військовослужбовці (крім тих, яким присвоєно первинне військове звання) можуть бути понижені у військовому званні на один ступінь у дисциплінарному порядку. Пунктом 77 Положення визначено, що військовослужбовці можуть бути позбавлені військового звання у зв'язку із засудженням за вчинення злочину, а також у порядку дисциплінарного стягнення.
Відповідачем 2 суду не надано доказів, що свідчили б про накладення на позивача дисциплінарних стягнень чи засудження позивача за вчинення злочину.
Окрім того, жодним нормативно-правовим актом чинного законодавства України не передбачено право відповідача 2 визнавати накази командирів інших військових частин такими, що були присвоєні з порушеннями та такими, що суперечать вимогам законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності бездіяльності відповідача 1 щодо не направлення за підпорядкованістю до вищого командування Списку про присвоєння старшині ОСОБА_1 чергового військового звання «прапорщик» та правомірності пункту 3 Наказу відповідача 1 №133 від 08.04.2016 «Про результати службового розслідування».
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення за підпорядкованістю до вищого командування Списку про присвоєння старшині ОСОБА_1 чергового військового звання «прапорщик».
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №133 від 08 квітня 2016 «Про результати службового розслідування та покарання винних».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В. Стрельнікова