Справа № 815/572/17
27 лютого 2017 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Потоцької Н.В.
за участю секретаря Лопатюк Ю.А.
сторін:
позивача не з'явився
представника відповідача не з'явився
представника відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ГУНП в Одеській області про залишення адміністративного позову без розгляду,-
В провадженні Одеського окружного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції Одеської області, Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення (висновку), скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного.
Представник відповідача /ГУНП в Одеській області/ подав до суду письмові заперечення (а/с. 59-62) в обгрунтування заявленої правової позиції.
В поданих заперечення представник вказує, що позивача влаштовувало на протязі 7 місяців те, що він не пройшов атестацію, та його права та інтереси таким, чином були нібито порушені (на думку позивача), позивач чітко усвідомлював, те, що в подальшому буде звільнений з поліції, отже постає питання та не є зрозумілим чому позивач після проходження 7-ми місяців після прийняття підстав для видання наказу про звільнення, оскаржує саме наказ про звільнення, а не підстави для видання вищезазначеного наказу про звільнення.
Наказ 1434 о/с від 15 листопада 2016 року, являється наслідком рішення АК. Тобто позивач розумів, що буде звільнений, але ним протягом місяця не було вчинено ніяких дій щодо оскарження даного висновку в судовому порядку передбаченого ч. 3 ст. 99 КАС України, у зв'язку із чим вказаний адміністративний позов поданий з порушенням місячного строку звернення до суду.
Отже, адміністративний позов повинен бути залишений без розгляду.
Позивач в судове засідання не зявився про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. До суду подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за його відсутності.
Представника відповідачів до суду не з'явились. Про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, що підтверджується матеріалами справи.
Розглянувши клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Виходячи з рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом як принципу здійснення правосуддя в адміністративних судах (п.3 ст. 7 КАС України), правила ст. 99 КАС України поширюються і на звернення до адміністративного суду особи з позовом у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Приписами ч. 2 ст. 99 КАС України, визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Одеській області оформлене протоколом ОП №15.00003747.0027962 від 24.02.2016 року, згідно якого внесено відомості до атестаційного листа про визнання ОСОБА_1 таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Строк звернення до суду обчислюється, за загальним правилом, з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналась про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з адміністративного позову та доданих до нього матеріалів про наявність рішення (висновку) Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 24.02.2016 p., позивач дізнався 01.03.2016 р.
Після чого позивач звернувся до апеляційної атестаційної комісії Південного регіону № 1 зі скаргою.
Суд критично ставиться до доводів на які вказано в клопотанні, з огляду на наступне.
Законодавством передбачено два шляхи оскарження такого висновку атестаційної комісії - згідно п.5 Розділу VІ Інструкції така скарга може бути подана поліцейським до відповідно створених апеляційних комісій або згідно положень ст.55 Конституції України та ч.1 ст.6 КАС України безпосередньо до суду.
Закон не пов'язує звернення до суду попереднім обов'язковим розглядом цієї скарги відповідною апеляційною атестаційною комісією, до того ж норми ст.55 Конституції України є нормами прямої дії для забезпечення права особи на доступ до суду, який гарантований особі ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, яке є гарантоване державою Україна та не може бути звужено або обмежено нормами національного законодавства.
Підтвердженням такої правової позиції є наступні рішення Конституційного Суду України.
Так, Конституційний Суд України своїм рішенням від 25.11.1997 року по справі №18/1148-97 за зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України та ст.248-2 ГПК України, згідно якого Конституційний Суд України роз'яснив, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дії чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим рішенням міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність. Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.
В своєму рішенні від 25.12.1997 року по справі №9-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Наявність процедур адміністративного і судового оскарження рішень атестаційних комісій закріплена в п.5 Розділу VІ Інструкції. Обидві процедури оскарження є взаємозв'язаними, але в той же час самостійними.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком врегулювання суперечки, яка за цією категорією суперечок необов'язкова. Тобто скаржник має право оскаржити рішення органу Атестаційної комісії в адміністративному порядку, що не позбавляє його права на судове оскарження цього рішення.
При цьому, строк звернення до суду після досудового порядку вирішення спору відраховується з дня коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 99 КАС України).
Доказів ознайомлення позивача із рішенням апеляційної атестаційної комісії не надано.
Отже в спірних правовідносинах має місце триваюче порушення, такими визнаються порушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.
З урахуванням викладеного у суду відсутні належні правові підстави для задоволення клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.
Згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що “у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення”. У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 133, 160, 165 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання представника ГУНП в Одеській області про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити повністю.
Ухвала окремо від рішення по справі оскарженню не підлягає.
Суддя Потоцька Н.В.