27 лютого 2017 рокум. Ужгород№ 807/1310/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І
при секретарі судового засідання Кречко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 лютого 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова складена в повному обсязі 03 березня 2017 року.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до голови Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - відповідач) , яким просить визнати протиправною відмову голови Хустської РДА у наданні дозволу на розробку детального плану земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з метою розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції та зобов'язати голову Хустської РДА надати позивачу дозвіл на розробку детального плану земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з метою розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою організації інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, які належать йому на праві приватної власності, позивач звернувся до голови Хустської РДА із заявою про надання дозволу на розробку детального плану земельної ділянки. Однак, у наданні дозволу на розробку детального плану земельної ділянки було відмовлено, у зв'язку з невідповідністю намірів забудови чинній містобудівній документації. Вважає, що відповідач перевищив надані йому повноваження та не мав права відмовляти у наданні дозволу на розробку детального плану територій за межами населеного пункту з посиланням на Генеральний план м. Хуст, оскільки належні позивачу ділянки розташовані за межами міста.
27 лютого 2017 року до суду надійшла заява позивача про розгляд справ за його відсутності та у відповідності до ст. 122 КАС України розгляд справи проведено за відсутності представника позивача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідач письмове заперечення проти позову з належними доказами не подав, в судове засідання свого представника не направляв та 13 лютого 2017 року надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в зв'язку з чим та у відповідності до ст. 122 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_3 для ведення особисто селянського господарства та земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства. Вказані земельні ділянки розташовані за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, за межами населеного пункту на території Хустської міської ради (а.с. 7-12).
З метою організації на вказаних земельних ділянках інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції позивач звернувся до голови Хустської РДА із заявою про надання дозволу на розробку детального плану земельних ділянок.
Листом голови Хустської РДА від 30 серпня 2016 року за № 74/з позивача повідомлено, що враховуючи те, що Хустською міською радою 30.12.2014 року рішенням Х сесії VI скликання № 1799 затверджено новий генеральний план території Хустської міської ради та те, що відповідно до п. 1 статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території, Хустська райдержадміністрація відмовляє у наданні дозволу на розробку детального плану даної території з метою розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції в зв'язку з не відповідністю намірів забудови чинній містобудівній документації (а.с. 13).
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038 - VI (далі - Закон № 3038) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038 генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038 детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 закону № 3038 містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 3038 планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Відповідно до ч. 2 ст.17 Закону № 3038 генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.
Відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону № 3038 зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років.
Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 3038 детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 3038 детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.
Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону № 3038 детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Як було встановлено судом, генеральний план території Хустської міської ради затверджено Хустською міською радою 30.12.2014 року. Разом з тим, Генеральний план м. Хуст, на належні позивачеві земельні ділянки не поширюється у зв'язку з тим, що зміни меж населеного пункту м. Хуст не проведено та вказані земельні ділянки розташовані за межами міста.
З огляду на вказане, суд прийшов висновку, що відповідачем - Хустською РДА неправомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку детального плану земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на території Хустської сільської ради за межами населеного пункту.
Таким, чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Хустської РДА у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку детального плану земельних ділянок є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги зобов'язати голову Хустської РДА надати позивачу дозвіл на розробку детального плану земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з метою розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.2 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011р. №290 рішення про розроблення детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, або внесення змін до нього приймає відповідна районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Згідно з п. 4.3 вказаного порядку замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Таким чином, вирішення питання щодо розроблення детального плану території за межами населених пунктів відноситься до виключної компетенції відповідної районної державної адміністрації.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
З огляду на положення ст. 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Враховуючи вищенаведене, вимога позивача зобов'язати голову Хустської РДА надати йому дозвіл на розробку детального плану земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з метою розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції не підлягає задоволенню.
Водночас, ч. 2 ст. 11 КАС України надано право суду вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. На думку суду, вихід за межі позовних вимог повинен безумовно узгоджуватися й бути спрямованим на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що є завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, та відповідно, на ефективне відновлення порушених прав таких осіб і усунення їх порушень.
У зв'язку з чим, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та для реалізації завдань адміністративного судочинства, необхідно вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення, яким зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку детального плану земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з метою розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протягом розгляду справи не надано до суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та рішень, вимоги позову відповідають вимогам законодавства, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин позов слід задовольнити частково визнавши протиправною відмову голови Хустської РДА у наданні позивачу дозволу на розробку детального плану земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_3 та зобов'язавши голову Хустської РДА повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку детального плану земельних ділянок з метою розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, відмовивши в задоволенні позову в іншій частині.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до голови Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову голови Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку детального плану земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_3 з метою розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції.
3. Зобов'язати голову Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку детального плану земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_3 з метою розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні інших вимог позову - відмовити.
5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя С.І. Рейті