Справа № 165/1544/16-ц Провадження № 22-ц/773/344/17 Головуючий у 1 інстанції: Ушаков М.М.
Категорія: 20 Доповідач: Стрільчук В. А.
03 березня 2017 року місто ОСОБА_1
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,
секретар судового засідання - Кирилюк О.О.,
з участю позивача ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Нововолинського міського суду від 16 січня 2017 року,
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником квартири № 10 у будинку № 14 на 15-му мікрорайоні в місті Нововолинську Волинської області, яку набув за договором купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року. Право власності на квартиру зареєстроване в Комунальному підприємстві «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 22 лютого 2011 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав.
Між ним та відповідачами (продавцями спірної квартири) була домовленість, яка викладена в п. 7 договору купівлі-продажу квартири, про те, що вони зобов'язуються сплатити заборгованість за комунальні послуги, знятися з реєстрації і звільнити продану ними квартиру до 12 листопада 2010 року.
Однак протягом невиправдано тривалого часу відповідачі безпідставно не виконували своїх зобов'язань щодо звільнення відчуженої ними квартири, у зв'язку з чим він вимушений був неодноразово звертатися в суд з позовами до них про виселення. Однак рішення судів, якими позови були задоволені, відповідачі також не виконували.
Лише 26 липня 2016 року квартира була звільнена.
Зазначеними протиправними діями відповідачів йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що він тривалий час зазнавав моральних страждань, що виразилося у порушенні його право власника вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Його дочка, для проживання якої він придбав квартиру, також терпить всі ці роки незручності, оскільки вимушена проживати разом із чоловіком і маленькою дитиною у двокімнатній квартирі з матір'ю. Він не мав доступу до своєї квартири з вини відповідачів, тому був позбавлений можливості встановити квартирні засоби обліку (лічильники), здійснити необхідний ремонт у квартирі. В даний час ціни на лічильники, будівельні матеріали та послуги з ремонтних робіт значно зросли і відповідно збільшаться його витрати.
Відповідачі не тільки надзвичайно тривалий час не виселялися з його квартири, але й не передали йому її в належному стані. В договорі купівлі-продажу квартири від 12 листопада 2010 року передбачено, що відповідачі взяли на себе обов'язок по утриманню квартири до моменту її фактичного звільнення, однак не виконали цей обов'язок і привели квартиру в неналежний житловий стан, розвели антисанітарію. У квартирі не працюють всі крани подачі холодної і гарячої води, пошкоджені ручки на всіх вікнах та дверях, вийшла з ладу електропроводка.
Враховуючи характер та тривалість цинічної поведінки відповідачів, погрози з їх сторони, технічний стан звільненої квартири та інші вищенаведені обставини, він оцінює заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 55 000 грн., які просив стягнути на свою користь солідарно з обох відповідачів.
Рішенням Нововолинського міського суду від 16 січня 2017 року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, з кожного, по 500 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу квартири, укладеним 12 листопада 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з кожного, на користь ОСОБА_2 по 275 грн. 60 коп. судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення в частині визначення порядку стягнення компенсації моральної шкоди з кожного відповідача і визначення розміру відшкодування та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Відповідно до ст. ст. 655, 657, 663 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Судом встановлено, що 12 листопада 2010 року між ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 як продавцями та ОСОБА_2 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу квартири № 10 в житловому будинку № 14 на 15-му мiкрорайонi в м. Нововолинську Волинської областi за 80876 грн. Договір нотаріально посвідчений (а. с. 5).
Пунктом 7 цього договору передбачено, що продавці зобов'язуються сплатити заборгованість з комунальних послуг, знятися з реєстрації особисто та з іншими особами, які проживають у квартирі, звільнити квартиру від речей, вилучити ключі від квартири в осіб, які їх мали, і передати квартиру покупцеві до 12 листопада 2010 року, нести обов'язок по утриманню квартири (оплаті всіх належних платежів), а також відповідати за вказаний стан квартири до моменту її фактичного звільнення. У разі наявності недоліків квартири або заборгованості за комунальними та іншими платежами сторони можуть виписати їх в окремий, погоджений ними документ, який є обов'язковим для виконання. У випадку порушення цього пункту договору з боку продавців, покупець має право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, а після спливу строку звільнення, за умови державної реєстрації цього договору та права власності на його ім'я, має право безперешкодного доступу до вказаної квартири, і в разі порушення прав власника має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 22 лютого 2011 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану квартиру (а. с. 6).
Рішенням Нововолинського міського суду від 22 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення позов було задоволено і виселено відповідача із спірної квартири. Зі змісту даного рішення вбачається, що ще раніше рішенням цього ж суду від 16 лютого 2012 року було відмовлено у задоволеннi позову ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недiйсним договору купiвлi-продажу квартири № 10, в житловому будинку № 14 на 15-му мiкрорайонi в м. Нововолинську вiд 12 листопада 2010 року (а. с. 7-8).
Рішенням Нововолинського міського суду від 05 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про спонукання до виконання договору купівлі-продажу квартири і виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири первісний позов було задоволено і виселено ОСОБА_4 разом з її неповнолітніми дітьми ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення. Зобов'язано ОСОБА_4 виконати умови договору купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року, передавши ОСОБА_2 вказану квартиру, вільну від речей домашнього вжитку і обстановки, та ключі від неї. У задоволенні зустрічного позову відмовлено (а. с. 12-14).
Зазначені рішення судів тривалий час відповідачами не виконувалися, у зв'язку із чим позивач ОСОБА_2 неодноразово звертався із заявами та скаргами в різні державні органи (а. с. 52-80).
Протиправно використовуючи квартиру позивача, відповідачі не оплачували надані їм житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим судовим наказом Нововолинського міського суду від 11 лютого 2015 року за заявою Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» з ОСОБА_2 як власника квартири було стягнуто 4 291,54 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року та судові витрати (а. с. 49).
Загалом станом на червень 2016 року заборгованість по оплаті комунальних послуг, наданих мешканцям квартири № 10 на 15-му мікрорайоні в м. Нововолинську, становила 17 818 грн. (а. с. 47).
Рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 17 грудня 2015 р. № 576 відповідачу ОСОБА_4 з двома малолітніми дітьми було виділено соціальне житло - квартиру за адресою: м. Нововолинськ, вул. Кобзаря, 61/9 загальною площею 24 кв. м. (а. с. 46).
Однак і після цього відповідачі тривалий час не звільняли належну позивачу квартиру, а зробили це лише 26 липня 2016 року, тобто більш ніж через п'ять років після настання строку виконання відповідного зобов'язання за договором купівлі-продажу.
За змістом ст. 41 Конституції України, ст. ст. 3, 317, 319, ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законами.
Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави зробити висновок про те, що відшкодування моральної шкоди у разі невиконання зобов'язання допускається, якщо такі наслідки передбачені законом або договором.
У даному випадку укладеним між сторонами договором купівлі-продажу квартири від 12 листопада 2010 року було передбачено право нового власника (покупця) на відшкодування моральної шкоди у разі порушення його прав продавцями (п. 7 договору).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні права власності, інших цивільних прав, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Протиправними діями відповідачів, які всупереч умовам укладеного між ними та позивачем договору купівлі-продажу квартири протягом багатьох років не звільняли продане ними нерухоме майно і не передавали його покупцю, не несли витрат по утриманню квартири, привели її у непридатний стан, позивачу ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях яких він зазнав у зв'язку з такою поведінкою відповідачів та ігноруванням з їх боку його прав та охоронюваних законом інтересів, неможливістю користування своїм майном та розпорядження ним.
Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов частково.
Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн. з кожного із відповідачів, суд не в повній мірі врахував обставини справи та вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Тому, приймаючи до уваги тривалість протиправної поведінки відповідачів, сукупність обставин, за яких вони не звільняли відчужене ними за плату нерухоме майно, зокрема наявність у них реальної можливості виселитися в інше надане їм державою соціальне житло, невиконання умов договору щодо утримання квартири, а також глибину та тривалість моральних страждань позивача, обсяг зусиль, які йому довелося докласти для захисту своїх порушених прав, неможливість протягом багатьох років реалізувати своє право власності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що з врахуванням засад розумності, виваженості і справедливості, з кожної із відповідачів на користь позивача на відшкодування завданої йому моральної шкоди слід стягнути по 3 000 грн.
Вимога ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів завданої йому моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки солідарна відповідальність настає лише у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання, спільного заподіяння неподільної шкоди і т. ін. В даному ж випадку ні укладеним між сторонами договором купівлі-продажу квартири, ні законом не встановлено солідарну відповідальність продавців. Тому кожна з відповідачів повинна відповідати перед позивачем самостійно у певній частці за правилами дольової відповідальності. При цьому дольова відповідальність означає, що кожен з боржників повинен виконати зобов'язання, відповідати за завдану шкоду у певній частці, яка визначається законом або договором. Якщо ж ці частки не визначені (як у даному випадку), то частка відповідальності кожного з боржників є рівною.
Викладені у запереченнях на позовну заяву (а. с. 106-107, 113) доводи сторони відповідачів про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, не доведення факту її заподіяння та відсутність їх вини повністю спростовуються встановленими судом на наведеними вище обставинами справи.
У зав'язку з неповною відповідністю дійсним обставинам справи висновків суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди оскаржуване рішення в означеній частині слід змінити згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України.
За правилами ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 606,32 грн. (а. с. 139), по 303,16 грн. з кожної.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Нововолинського міського суду від 16 січня 2017 року в даній справі в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди по 3 000 (три тисячі) гривень з кожної.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги по 303 (триста три) грн. 16 коп. з кожної.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді