04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" лютого 2017 р. Справа№ 910/17314/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Жук Г.А.
Пашкіної С.А.
за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,
представників
позивача Оліна О.М.
відповідача Корсун Ю.Ю.
третьої особи не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 по справі №910/17314/16 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Донецька залізниця"
стягнення 397 005,05 грн, -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 по справі №910/17314/16 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Ткаченко Б.О. Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 17.01.2017.
Розпорядженням від 16.01.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 16.01.2017, в зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Жук Г.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 по справі №910/17314/16 до свого провадження.
16 січня 2017 року представник відповідача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подав відзив на апеляційну скаргу, який долучено судом до матеріалів справи.
16 січня 2017 року представник позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подав додаткові пояснення до апеляційної скарги та клопотання про витребування у відповідача доказів, які долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 відкладено розгляд апеляційної скарги до 13.02.2017. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Донецька залізниця".
13 лютого 2017 року представник позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подав додаткові документи по спарві.
В судовому засіданні 13.02.2017 оголошено перерву до 27.02.2017.
27 лютого 2017 року представник відповідача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подав додаткові документи по справі.
В судове засідання 27.02.2017 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Беручи до уваги, що представник третьої особи повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника третьої особи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
30 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (постачальник) та Державним підприємством "Донецька залізниця" (покупець) укладено договір поставки № № Д/НХ-131832/НЮ (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору предметом останнього є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та у кількості згідно з специфікацією (додаток 1), яка є невід'ємною частиною чинного договору.
Згідно з п. 4.1. Договору товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 20 днів від дня надання заявки покупцем.
Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної та акту прийому-передачі на отримання товару.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 440914,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №3879 від 27.03.2014 на суму 82345,80 грн. та №4036 від 31.03.2014 на суму 358568,40 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 228668,40 грн.
Відповідно до приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами .
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
14 червня 2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією №3-2016 щодо сплати заборгованісті протягом місяця.
Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.
Беручи до уваги, що строк оплати товару є таким що настав, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальною особою за виконання грошового зобов'язання перед позивачем, є покупець.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що ПАТ "Українська залізниця" не є правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 процедура реорганізації підприємства та передача всіх прав та обов'язків до ПАТ "Українська залізниця" призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.
Враховуючи вищевикладене ПАТ "Українська залізниця" станом на момент вирішення спору не має відповідати за неналежне виконання зобов'язань з боку ДП "Донецька залізниця".
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування (надалі - Товариство) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
Додатком 1 до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, до яких, зокрема віднесено Державне підприємство "Донецька залізниця".
Так, за змістом статті 104 Цивільного кодексу України та статті 19 Закону України "Про господарські товариства" реорганізація юридичної особи, як, зокрема, злиття - є формою припинення товариства, яке має наслідком правонаступництво новоутвореною юридичною особою прав та обов'язків першого. Системний аналіз норм законодавства свідчить про те, що у разі злиття, без виключень, переходять усі права та обов'язки юридичної особи, що припиняються у такий спосіб, до її правонаступника, новоутвореного підприємства.
Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва.
Також, суттєве значення мають фактично здійсненні організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного акту чи балансу тощо (у випадку злиття). Отже у вирішенні питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права).
Відповідно до ст. 1 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 ПАТ "Укрзалізниця" є юридичною особою, що створена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
При цьому, ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст. 104, 107 ЦК України, що вбачається з п. 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону.
Водночас, системний аналіз ч. 3, 9 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та послідовності дій зі створення ПАТ "Українська залізниця", визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ "Українська залізниця" (у тому числі: складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду) мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (ПАТ "Українська залізниця"), тобто, моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин, у розумінні ст. 91, 92 ЦК України.
Згідно з п.п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" голова та члени комісії з утворення ПАТ "Українська залізниця", а також голова та члени комісії з реорганізації ДП "Донецька залізниця", керуючись ст.107 Цивільного кодексу України, склали передавальний акт від 05.08.2015, затверджений Міністром інфраструктури України 18.08.2015 та підтвердили вартість і склад активів та зобов'язань ДП "Донецька залізниця".
Відповідно до вищезазначеного акту правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця", яке розташоване на території проведення АТО, не включено до зведених актів інвентаризації, а відображено в балансі і закріплюються в частині активів за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п. 2 постанови КМУ від 12.11.2014 №604.
З спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що21.10.2015 вчинено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з внесенням запису про дані юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, до яких віднесено, зокрема, Державне підприємство "Донецька залізниця".
Доказів скасування або оспорювання даного запису не надано.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є належним відповідачем по справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано до стягнення з відповідача три проценти річних за період з 12.08.2014 до 31.08.2016 в розмірі 14057,48 грн. та інфляційні трати в розмірі 154351,17 грн.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який відповідає нормам чинного законодавства, з врахуванням періодів визначених позивачем не перевищує розрахунок суду, прийшла до висновку про його обґрунтованість.
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 по справі №910/17314/16 - скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2016 по справі №910/17314/16 задовольнити.
2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 по справі №910/17314/16. Прийняти нове рішення.
«Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 32, код ЄДРПОУ 25585987) 228668 (двісті двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. - основного боргу, 154351 (сто п'ятдесят чотири тисячі триста п'ятдесят одна) грн. 17 коп. - інфляційних втрат, 14057 (чотирнадцять тисяч п'ятдесят сім) грн. 48 коп. - 3% річних та 5956 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 16 коп. - судового збору.»
3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 32, код ЄДРПОУ 25585987) 6551 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 78 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.
4.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
5.Матеріали справи №910/17314/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді Г.А. Жук
С.А. Пашкіна