04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" лютого 2017 р. Справа№ 910/8075/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Алданової С.О.
Зубець Л.П.
при секретарі Волуйко Т.В.
представники сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 року
у справі № 910/8075/16 (суддя: Мельник В.І.)
За позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 48 834,20 грн
У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (яке в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 48 834, 20 грн. збитків, завданих незбереженням вантажу при перевезенні.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі №910/8075/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2016 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016, справу передано на новий розгляд.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції Вищий господарський суд України вказав, що судами не з'ясовано, чи було складено передавальний акт та чи затверджувався він в установленому законом порядку, не досліджено первинні документи щодо передачі активів і пасивів державного підприємства "Донецька залізниця" у процесі здійснення реорганізації шляхом злиття з публічним акціонерним товариством "Українська залізниця". Відтак, судами не встановлено обсяг прав та обов'язків, що переходять до правонаступника у результаті злиття, та чи відбулась передача правонаступнику прав та обов'язків.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 у справі №910/8075/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ПАТ "Українська залізниця" (відповідач) відповідач є правонаступником ДП "Донецька залізниця", а тому має відшкодовувати збитки, завдані незбереженням вантажу при перевезенні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Алданової С.О., Зубець Л.П.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 27.02.2017.
Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду.
З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників сторін.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
13.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат" було укладено Договір №МДМ-13.50-14-1291/127, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію (далі-ресурси) виробництва ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод", ПАТ "Донецьккокс", ПАТ "Запоріжжякокс", ПАТ "МК "Азовсталь".
04.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" здійснило відправлення вагонів №№56327802, 56982044,56362106, 55796858, 53602504, 62006689, 56046840 за накладною №49714108 зі станції Авдіївка (відправник ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод") на станцію Маріуполь - Сорт. Донецької залізниці одержувачу Публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
На станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці було проведено перевірку маси вантажу у вагонах №№ 56327802, 56982044, 56362106, 55796858, 53602504, 62006689, 56046840 зі складанням комерційних актів від 09.11.2015 БН №724453/1395, БН № 724454/1396, БН № 724455/1397, БН № 724456/1398, БН № 724457/1399, БН № 724458/1400, в яких зазначено наступне: у вагоні № 56327802 виявлено недостачу коксу доменного у кількості 2150 кг; у вагоні № 56982044 виявлено недостачу коксу доменного у кількості 2150 кг; у вагоні № 56362106 виявлено недостачу коксу доменного у кількості 2200 кг; у вагоні № 55796858 виявлено недостачу коксу доменного у кількості 2400 кг; у вагоні № 53602504 виявлено недостачу коксу доменного у кількості 2400 кг; у вагоні № 62006689 виявлено недостачу коксу доменного у кількості 2600 кг; у вагоні № 56046840 виявлено недостачу коксу доменного у кількості 3100 кг.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", як правонаступника усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Донецька залізниця", збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 48834,20 грн.
В процесі розгляду справи позивач змінив тип акціонерного товариства з публічного на приватне, і згідно положень абз.1 Загальних положень Статуту позивача - приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов'язків публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", яке в свою чергу є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до "Загальних положень" Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Положеннями ст. 129 Статуту передбачено обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Відповідно до приписів ст. 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Як передбачено ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною у пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Матеріалами справи, зокрема комерційними актами, підтверджується, що загальна вартість нестачі становить 48834,20 грн., тому колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість розміру завданих позивачу збитків у сумі 48834,20 грн.
При цьому, судова колегія відмічає, що за наведеними вище нормами відповідальність несе саме перевізник, яким є Державне підприємство "Донецька залізниця", проте позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 48834,20 грн. заявлені до ПАТ "Українська залізниця", у зв'язку із тим, що останнє є правонаступником прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця".
Згідно залізничної накладної № 49714108 вагони були прийняті до перевезення ДП "Донецька залізниця" та доставлений позивачу із складенням комерційних актів від 09.11.2015 року, в яких зазначено про недостачу вантажу.
ПАТ "Українська залізниця", утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення ПАТ "Українська залізниця". З вказаних нормативно правових актів всі підприємства, зокрема і ДП "Донецька залізниця", на базі яких утворюється ПАТ "Укрзалізниця", реорганізовуються шляхом злиття. При цьому, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
Згідно із п. 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015 року, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця".
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
За змістом ч.ч. 2-3 ст. 107 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Частина 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачає, що у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Із вищевикладеного вбачається, що лише з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру юридична особа вважається такою, що припинена як суб'єкт господарювання, в той час як початок роботи новоствореного товариства не є обставиною, з якою пов'язується перехід прав від правопопередника до правонаступника в процедурі припинення, шляхом злиття.
Таким чином, відповідно до чинного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб, перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи, відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи - попередника з Єдиного державного реєстру.
Таким чином, вказівка в Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200, а також у Статуті про те, що ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна, затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб та підприємств.
Враховуючи вищенаведене, відсутні належні та допустимі докази переходу прав і обов'язків від ДП "Донецька залізниця" до ПАТ "Українська залізниця", а також згідно із наявних у матеріалах справи документів, на даний час комісія з припинення не завершила роботу з ліквідації ДП "Донецька залізниця" та боржник не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а отже у ПАТ "Українська залізниця" не виникло зобов'язання по відшкодуванню збитків у розмірі втраченого майна.
Крім цього, ДП "Донецька залізниця" знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції (юридична адреса - м. Донецьк), залишається юридичною особою, яка самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність, та має нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, які виникли за її участі. Тому на підставі положень ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", згідно яких період проведення АТО триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, ПАТ "Укрзалізниця" не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на території проведення АТО, тимчасово окупованій території, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав і обов'язків до ПАТ "Укрзалізниця" призупинена до завершення проведення антитерористичної операції у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №604 від 12.11.2014. Отже, перебування ДП "Донецька залізниця" у стані припинення підприємницької діяльності та вчинення дій, пов'язаних з припиненням у зв'язку з реорганізацією, не означає, що остання на час вирішення спору вже є припиненою.
Згідно зі ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд України надав висновки щодо спірних правовідносин, зокрема в постановах від 08.02.2017 у справах №910/10474/16 (3-1586гс16), №910/5096/16 (3-1417гс16), та зазначив, що питання правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" стосовно ДП "Донецька залізниця" визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами № 200 та № 604, які пов'язують перехід прав і обов'язків ДП "Донецька залізниця" до ПАТ "Українська залізниця" з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника. Тому суди правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки на ПАТ "Українська залізниця".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ПАТ "Українська залізниця" суми збитків у розмірі 48834,20 грн., які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 у справі № 910/8075/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 у справі №910/8075/16 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/8075/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді С.О. Алданова
Л.П. Зубець