"27" лютого 2017 р.Справа № 916/15/17
За позовом Приватне підприємство "ЕЛЬПЛАСТ-КИЇВ";
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДПЛ КОРПОРЕЙШН"
про стягнення 580070,99 гривень.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - за дорученням, ОСОБА_3 - директор;
Від відповідача: - не з'явився;
Суть спору: Приватне підприємство "ЕЛЬПЛАСТ-КИЇВ" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ДПЛ КОРПОРЕЙШН” 580 070,99 гривень, з яких - 400 000 гривень основної заборгованості, 89485 гривень штраф, 57562,80 гривень пеня, 3% річних в сумі 5218 гривень, 27805,19 гривень інфляційних.
Ухвалою суду від 4 січня 2017 року порушено провадження у справі №916/15/17 та призначено до розгляду на 23 січня 2017 року.
Представник позивача 23 січня 2017 року за вх.№2-377/17 надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно яких просить суд прийняти їх до розгляду та стягнути з відповідача на користь позивача: 400 000 гривень основної заборгованості, 80 000 гривень штраф, 57562,80 гривень пеня, 3% річних в сумі 5218 гривень, 27805,19 гривень інфляційних. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Крім того представник позивача на виконання ухвали суду надав копію акту звірки взаєморозрахунків підписаний лише стороною позивача та докази направлення на адресу відповідача, вказані докази залучено до матеріалів справи.
Розгляд справи ухвалою суду від 23.01.2017 року було відкладено у зв'язку з нез'явленням представників відповідача у судове засідання та необхідністю витребування доказів, для вирішення спору по суті, засідання суду призначено на 20.02.2017 року. Розгляд справи ухвалою суду від 20.02.2017 року було відкладено у зв'язку з нез'явленням представників відповідача у судове засідання та необхідністю витребування доказів, для вирішення спору по суті, засідання суду призначено на 27.02.2017 року.
24.02.2017 року на адресу суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 04.01.2017 року щодо обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми, вказана заява долучена до матеріалів справи.
Крім того представник позивача у судовому засіданні звернувся до суду із заявою, в якій зазначив, що у зв'язку зі зміною назви місто Кіровоград перейменовано на місто Кропивницький та вважати юридичну адресу позивача: 25015 місто Кропивницький, вул.. В.Чорновола,2В..
Представник позивача позов підтримали повністю.
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.
Відповідач в засідання суду призначені на 23.01.2017 року, 20.02.2017 року та 27.02.2017 року, не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ДПЛ КОРПОРЕЙШН” за належною адресою зазначеною в позовній заяві.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 “Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
За результатами судового засідання справу було розглянуто без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами документів наданих позивачем. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:
12 липня 2016 року між Приватним підприємством "ЕЛЬПЛАСТ-КИЇВ" (надалі - продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ДПЛ КОРПОРЕЙШН” (надалі - покупець) був укладений договір №21 купівлі-продажу, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначеним договором, поставити товар, а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість.
Відповідно до п.3.1. договору, оплата товару здійснюється з відстрочкою платежу 14 календарних днів, оплата за товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, або внесення готівки в касу підприємства, п.3.3 договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що термін відвантаження товару складає 7 календарних дні, перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару покупцем, що підтверджується документально підписами відповідальних осіб у приймально-здавальних документах, п.4.3 договору.
Так на виконання умов договору позивач здійснив поставку товару та передав вказаний товар відповідачу, що підтверджується накладною №190 від 18.07.2016 року на загальну суму 447 424,73 гривень, довіреністю на отримання товару №1 від 15.07.2016 року на ім'я генерального директора ОСОБА_4, а також рахунком №316 від 12.07.2016 року.
П. 8.1. договору передбачено, що за недотримання покупцем вимог п.3.1 договору щодо оплати отриманого товару, від зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.
Окрім пені, покупець у разі прострочення розрахунків за цим договором більше ніж два місяці виплачує продавцю штраф у розмірі 20% від ціни договору або за вибором продавця , від вартості відпущеного але не оплаченого товару, п. 10.3 договору.
Відповідач, всупереч умов договору свої зобов'язання виконав частково та здійснив часткову оплату в сумі 47 424,73 гривень.
Враховуючи несвоєчасну оплату отриманого товару позивач змушений був звернутися до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з відповідача 400 000 гривень основної заборгованості, 80 000 гривень штраф, 57562,80 гривень пеня, 3% річних в сумі 5218 гривень, 27805,19 гривень інфляційних.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.
Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Водночас, вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 447 424,73 гривень, про що було складено та скріплено підписами обох сторін відповідна видаткова накладна за №190 від 18.07.2016 року на суму 447424,73 гривень.
Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату в сумі 47 424,73 гривень, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 400 000 гривень.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Враховуючи, що наявність заборгованості за договором у сумі 400 000 гривень підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
П. 8.1. договору передбачено, що за недотримання покупцем вимог п.3.1 договору щодо оплати отриманого товару, від зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.
Окрім пені, покупець у разі прострочення розрахунків за цим договором більше ніж два місяці виплачує продавцю штраф у розмірі 20% від ціни договору або за вибором продавця , від вартості відпущеного але не оплаченого товару, п. 10.3 договору.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином суд вважає правомірним нарахування позивачем пені в сумі 57 562,80 гривень та штрафу у розмірі 80 000 гривень, які підлягають стягненню з відповідача.
Щодо вимог про стягнення 3 %річних та інфляційних суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 526, ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахувань 3% річних та інфляційних, приходить висновку про його правильність та стягує заявлену суму річних в розмірі 5218 гривень та інфляційних втрат в розмірі 27 805,19 гривень з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Наведені Позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у межах задоволених вимог
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково .
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДПЛ КОРПОРЕЙШН" (65014 м. Одеса, вул.. Жуковського, 2, код ЄДРПОУ 38478814) на користь Приватне підприємство "ЕЛЬПЛАСТ-КИЇВ” (25015 м. Кропивницький, вул.. В. Чорновола 2 В, код ЄДРПОУ 37297591) заборгованість у сумі 400 000 (чотириста тисяч) гривень, штрафу у сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, пеню в сумі 57 562 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят дві) гривни 80 копійок, 3% річних в сумі 5218 (п'ять тисяч двісті вісімнадцять) гривень, інфляційні в сумі 27 805 (двадцять сім тисяч вісімсот п'ять) гривень 19 копійок та витрати по сплаті судового збору в сумі 8559 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України..
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 02 березня 2017 р.
Суддя Г.І. Гуляк