"28" лютого 2017 р.Справа № 916/3506/16
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Банкет Ка”
Відповідач: Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”
Про: визнання права та визнання недійсним одностороннього правочину
Суддя Демешин О.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Банкет Ка” (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”(далі - Відповідач) про визнання права на отримання електричної енергії відповідно до ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016р.
23.12.2016р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, якою змінив предмет позову і просив визнати недійсним односторонній правочин ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” щодо розірвання ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016р.
31.01.2016р. від позивача надійшли додаткові пояснення про те, що попередньою заявою про уточнення позовних вимог він не відмовлявся від вимог про визнання права на отримання електричної енергії відповідно до ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016р., а змінив предмет позову, доповнивши його вимогою про визнання недійсним одностороннього правочину ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” щодо розірвання ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016р.
03.02.2017р.(вх.№2-657/17) від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій фактично було змінено предмет позову шляхом викладення остаточних позовних вимог шляхом об'єднання вищевказаних вимог в одній заяві.
Таким чином, приймаючи до уваги, що у відповідності до вимог ст.22 ГПК України, позивачем змінено предмет позову до початку розгляду справи по суті, судом по цій справі розглядається спір про визнання права на отримання електричної енергії відповідно до ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016р. та про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” № 366 від 25.11.2016р. щодо розірвання ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016р. В прохальній частині вищевказаної заяви за вх.№.(вх.№2-657/17 від 03.02.2017р) позивачем допущено описку в номері листа ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” № 366 від 25.11.2016р. (вказано № 344), оскільки з описової частини цієї заяви та з матеріалів справи вбачається, що лист ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” від 25.11.2016р. фактично має номер 366.
Позивач позов підтримує у повному обсязі.
Відповідач з позовом не згоден, з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні оголошувались перерви до 19.01.2017р. о 10.30 та до 31.01.2017р. о 10.30
20.03.2014р. між Публічним акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Банкет Ка” (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. (далі - Договір) із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продавати позивачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок з приєднаною потужністю, величини якої на площадках вимірювання та точках продажу визначені Додатком № 2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а позивач зобов'язався оплачувати відповідачу вартість використаної(купленої) енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
28.10.2016р. між сторонами по справі було укладено Додаткову угоду, якою пункт 9.4. вищевказаного ОСОБА_3 було викладено в наступній редакції: „ 9.4. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії ОСОБА_3 жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але не більш ніж до 01 листопада 2019 року”.
25.11.2016р. відповідач направив на адресу позивача листа за № 366 „Щодо розірвання договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. з 01.01.2017р. в якому зазначив, що у зв'язку з невідповідністю умов договору про постачання електричної енергії № 144від 20.03.2014р. вимогам Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), у відповідності до умові п.9.4. відповідач заявив про припинення з 01.01.2017р. дії вищевказаного ОСОБА_3.
Позивач вважає вказаний лист одностороннім правочином ПАТ ЕК „Одесаобленерго” та просить визнати його недійсним на підставі ч.3 ст.215 ЦК України, якою встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Крім того, позивач просить визнати його право на отримання електричної енергії відповідно до ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач є гарантованим електропостачальником, який здійснює постачання електричної енергії виключно на закріпленій території та зобов'язаний укласти договір на постачання електричної енергії з будь-яким споживачем електричної енергії, який до нього звернувся і розташований на території здійснення його ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії. Позивач посилається на вимоги Закону України „Про засади функціонування ринку електричної енергії України” та Закону України „Про електроенергетику” і стверджує, що чинним спеціальним законодавством України, що регулює питання функціонування ринку електроенергетики в Україні - не передбачено для постачальників електроенергії, які є суб'єктами природних монополій, можливості розірвання за власною ініціативою договорів із споживачами електроенергії.
Щодо позовних вимог про визнання права на отримання електричної енергії за вищевказаним договором, то позивач в обґрунтування цих вимог, посилається на Закон України „Про природні монополії”, Закон України „Про засади функціонування ринку електричної енергії України” та ст.275 ГК України, якими врегульовано, що енергопостачальник, що здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території не має права відмовити замовнику (споживачу) , електроустановки якого розташовані на такій території, в укладенні договору про постачання електричної енергії. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником і відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідач, заперечуючи на позову, стверджує, що направлений позивачу лист від 25.11.2016р. за № 366 „Щодо розірвання договору про постачання електричної енергії №144 від 20.03.2014р. з 01.01.2017р. - не є одностороннім правочином, а є юридично значимою дією, яка обумовлена сторонами в правочині і вчинення якої породжує припинення цивільних прав та обов'язків, що були передбачені ОСОБА_3. В підтвердження своєї правової позиції відповідач посилається на те, що надання заяви про припинення дії, укладеного між сторонами ОСОБА_3 № 144 від 20.03.2014р., було передбачено пунктом 9.4. цього ОСОБА_3 і направлення позивачу листа за № 366 від 25.11.2016р. не було правочином, а дією, здійсненою на виконання умов ОСОБА_3.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Що стосується позовних вимог про визнання права на отримання електричної енергії відповідно до ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016р., то суд вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню.
Так, абзацом першим частини 1 статті 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Визнання права, також, є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи, відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.
Частиною першою статті 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач по справі вважає, що вищевказаний лист від 25.11.2016р. за № 366 свідчить про оспорювання та невизнання відповідачем права ТОВ „Банкет Ка” на користування з 01.01.2017р. електричною енергією за ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р.
Частиною першої статті 5 Закону України «Про природні монополії» встановлено, що передача електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, розподіл електричної енергії (передача електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) є сферами діяльності суб'єктів природних монополій.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про природні монополії» енергопостачальник, що здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, не має права відмовити замовнику (споживачу), електроустановки якого розташовані на такій території, в укладенні договору про постачання електричної енергії (договору про користування електричною енергією).
Статтею 275 ГК України встановлено, що відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.
Положеннями Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», розрізняється побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електроенергію виключно для власних потреб, що виключає її комерційне споживання) і споживач електричної енергії - суб'єкт господарювання або фізична особа, що використовує електричну енергію для власних потреб на підставі договору про постачання електричної енергії з електропостачальником або інших підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 14 Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» споживач електричної енергії має право на постачання електроенергії гарантованим електропостачальником.
Як вбачається з позиції відповідача, викладеній у листі № 366 від 26.11.2016р. та підтвердженій під час розгляду справи, - підставою для відмови від встановлення в майбутньому господарських відносин щодо постачання електричної енергії позивачу - є повідомлення про закінчення терміну дії договору із пропозицією про вирішення питання щодо укладення нового договору. При цьому, відповідач, зазначаючи про невідповідність умов ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. вимогам Правил користування електричною енергією, - взагалі не зазначив в чому полягає ця невідповідність.
Тобто, щодо мотивів направлення позивачеві листа про розірвання ОСОБА_3 про постачання електричної енергії, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні ґрунтовні підстави для розірвання цього ОСОБА_3. Аналізуючи особливості укладеного між позивачем і відповідачем договору , суд вважає, що розірвання відповідачем ОСОБА_3 про постачання електроенергії в односторонньому порядку, навіть у разі його невідповідності ПКЕЕ, що не доведено представником відповідача в судовому засіданні, є крайнім заходом, який може бути вжитий сторонами договору про постачання електроенергії лише у разі неможливості приведення чинного ОСОБА_3 у відповідність до ПКЕЕ іншими шляхами, зокрема, внесенням відповідних змін до ОСОБА_3. Враховуючи, що відповідач є природним монополістом у сфері постачання електричної енергії в Одеській області, необґрунтоване розірвання ним договору про постачання електричної енергії в односторонньому порядку, навіть за умови передбачення такого права в укладеному ОСОБА_3 на постачання електричної енергії, фактично унеможливить отримання електричної енергії для забезпечення потреб позивача, чим значно порушить права позивача як споживача на отримання електроенергії, передбачені Законами України «Про засади функціонування ринку електроенергії» та «Про електроенергетику».
Крім того, суд зазначає, що факт направлення відповідачем позивачу вищевказаного листа від 25.11.2016р. за № 366 „Щодо розірвання договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. з 01.01.2017р. - не має наслідком припинення дії вказаного договору, з огляду на наступне:
Виходячи з умов, викладених у п.9.4. ОСОБА_3 в редакції Додаткової угоди від 28.10.2016р. - термін дії договору був встановлений до 31.12.2016р. і вважався щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії ОСОБА_3 жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але не більш ніж до 01 листопада 2019 року.
Таким чином, про розірвання ОСОБА_3 відповідач мав заявити до 30.11.2016р. Тобто, останньою датою повідомлення про припинення дії договору було 29.11.2016р.
Як вбачається з доданих відповідачем до відзиву на позов копії поштової квитанції та Списку поштових відправлень з повідомленням - заява у вигляді листа за № 366 від 25.11.2016р. про розірвання ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. позивачем була направлена відповідачу 30.11.2016р. - з пропуском, встановленого пунктом 9.4. ОСОБА_3, строку на подання такої заяви. Також слід зазначити, що вказаного листа позивач отримав взагалі 08.12.2016р. про це свідчить додана до матеріалів справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що позивач має право на отримання електричної енергії відповідно до ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016р., приймаючи до уваги продовження дії цього договору до 31.12.2017року та не розірвання його у встановленому чинним законодавством порядку.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” від 25.11.2016р. за № 366 щодо розірвання ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016р., то в цій частині у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне:
Як зазначалось вище, Додатковою угодою від 28.10.2016р. пункт 9.4. ОСОБА_3 про постачання електричної енергії від 20.03.2014р. № 144 було викладено в наступній редакції:
„ 9.4. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії ОСОБА_3 жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але не більш ніж до 01 листопада 2019 року”.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що:
1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
5. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
З урахуванням вищевказаних висновків суду щодо продовження дії договору, суд вважає, що лист відповідача за №366 від 25.11.2014р. не тягне за собою припинення правовідносин, а отже - не є одностороннім правочином в розумінні ст.202 ЦК України і наявність цього листа не порушує прав та законних інтересів позивача.
При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що з урахуванням наявності діючого договору, сторони не позбавлені можливості врегулювати договірні відносини (внесення змін до договору, розірвання договору, у встановленому чинним законодавством порядку тощо) шляхом переговорів або у судовому порядку.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” №366 від 25.11.2016р. щодо розірвання ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016р., і вважає, що в цій частині в позові слід відмовити.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, з покладенням на відповідача судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2016р., про заборону ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” припиняти електропостачання електроустановок ТОВ „Банкет Ка” слід скасувати на підставі ст.68 ГПК України з покладенням на відповідача судового збору пропорційно вжитим судом заходам.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 68, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково
2. Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю „Банкет Ка” (65113, м.Одеса, вул..Люстдорфська дорога, 172/1, код 37609502) на отримання електричної енергії відповідно до ОСОБА_3 про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016р.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (65031, м.Одеса, вул..М.Боровського, 28 Б, код 00131713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Банкет Ка” (65113, м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 172/1, код 37609502) 1722 гривні 50коп. судового збору.
5. Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2016р. про заборону ПАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” припиняти електропостачання електроустановок ТОВ „Банкет Ка” - скасувати
Рішення набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 02 березня 2017 р.
Суддя О.А. Демешин