"21" лютого 2017 р. Справа № 907/1125/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Михалюк О.В.
при секретарі судового засідання Швець О.В.
за участі арбітражного керуючого ОСОБА_1, представника боржника ОСОБА_2, представника ФОП ОСОБА_3А; ТзОВ "Маєрсам", ТзОВ "Офіс-центр-4",ТзОВ "Траскарпатбуд", ТзОВ "Офіс-центр-3", ФОП ОСОБА_4, ТзОВ "Крам" - ОСОБА_5 у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Транскарпатбуд” на постанову Господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року у справі №907/1125/15 про банкрутство публічного акціонерного товариства “Готельно-туристичний комплекс “Інтурист-Закарпаття”
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 11 листопада 2015 року порушив провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа ОСОБА_5 і Мефодія, буд. 5, код ЄДРПОУ 02574001) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд” , ввів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” призначив арбітражного керуючого ОСОБА_1.
Ухвалою від 19 жовтня 2016 року суд затвердив реєстр вимог кредиторів публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття”, призначив на 14 листопада 2016 року підсумкове засідання суду, зобов'язав розпорядника майна публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” арбітражного керуючого ОСОБА_1 до 14 листопада 2016 року надати протокольне рішення зборів кредиторів про утворення та склад комітету кредиторів, а також протокол зборів комітету кредиторів про прийняття одного з рішень, передбачених статтею 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
За результатами підсумкового засідання Господарський суд Закарпатської області (суддя Ремецькі О.Ф.) постановою від 14 листопада 2016 року у справі №907/1125/15 припинив процедуру розпорядження майном публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” і повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1; визнав публічне акціонерне товариство „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа ОСОБА_5 і Мефодія, буд. 5, код ЄДРПОУ 02574001) банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” призначив арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво №1284 від 05.04.2013р.); вказав оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” банкрутом; зобов'язав ліквідатора провести ліквідаційну процедуру та подати суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; відмовив у задоволенні клопотання про продовження процедури розпорядження майном боржника, відкладення підсумкового засідання та укладення мирової угоди.
Виходячи з приписів ст.ст. 27, 37, 77 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд першої інстанції вказав, що строк розпорядження майном боржника спливає, відкладення справи порушить процесуальний строк, а відтак у задоволенні клопотання комітету кредиторів про продовження процедури розпорядження майном слід відмовити. Також суд зазначив, що клопотання комітету кредиторів про укладення мирової угоди, підписане головою та секретарем зборів, однак, присутніми на засіданні кредиторів їх представниками не підписане. Окрім того, представником ДПІ у м. Ужгороді зазначено про непогодження рішення зборів кредиторів про наявність підстав для укладення мирової угоди та схвалення ним передачі такого до суду, а з наданого суду протокольного рішення вбачається, що таке погоджено представником ДПІ та іншими кредиторами, що увійшли до складу комітету кредиторів, що в свою чергу не відповідає дійсності. Суд урахував повідомлення розпорядника майна про те, що визнана судом кредиторська заборгованість боржника становить близько 13 млн. грн., вартість матеріальних активів становлять близько 9 млн. грн. і зазначив, що боржник не має можливості повністю відновити свою платоспроможність та розрахуватися із всіма визнаними судом кредиторами. Суд вказав, що виконання зобов'язань боржника третьою особою в мировій угоді повинно бути підтверджено не тільки листом такої третьої особи, а також іншими доказами, які б підтверджували, що при реалізації умов мирової угоди буде вирішена проблема відновлення платоспроможності підприємства, погашення боргів, здійснення розрахунків з кредиторами, створення надійного фундаменту для забезпечення прибуткового та стійкого розвитку підприємства. Проте, такі докази у матеріалах справи відсутні та учасниками до судового засідання не подані.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про наявність усіх правових підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки наявні у матеріалах справи докази доводять неспроможність боржника виконати свої зобов'язання перед кредитором у встановлений Законом строк, а також те, що представлений суду протокол засідання комітету кредиторів ПАТ „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” від 14 листопада 2016 року не відповідає приписам ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Також, Господарський суд Закарпатської області наголосив, що ОСОБА_6 чітко передбачає варіанти процесуальних рішень, які може прийняти господарський суд у підсумковому засіданні, а з огляду на викладені вище обставини суд не вбачає іншого раціонального та законного результату даного судового засідання, аніж прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Транскарпатбуд” подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року у справі №907/1125/15, справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Апелянт вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 26, 27, 77 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд не повно встановив обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги протоколи зборів кредиторів і засідання комітету кредиторів ПАТ „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” від 14 листопада 2016 року, пояснення і доводи представників кредиторів і боржника щодо мирової угоди. Висновок суду про можливість погашення кредиторської заборгованості виключно у судовій процедурі ліквідації є передчасним і необґрунтованим, оскільки такий випливає із фінансового-господарських документів боржника станом на 31 грудня 2015 року і не відображає реальний фінансовий стан боржника станом на листопад 2016 року. Суд прийняв оскаржувану постанову виключно на підставі клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1, що суперечить вимогам ч.3 ст.27 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - таке рішення суд міг приймати з урахуванням рішення зборів кредиторів. Проте збори і комітет кредиторів прийняли рішення про укладення мирової угоди на стадії розпорядження майном боржника. Оскільки, продовжена судом ухвалою процедура розпорядження майном боржника завершувалася 20 листопада 2016 року, суд безпідставно відхилив пропозицію про укладення мирової угоди і прийняв постанову.
На думку апелянта, з прийняттям комітетом кредиторів рішення про укладення мирової угоди припиняється дія судових процедур розпорядження майном, санації чи ліквідації, тому прийняття постанови про визнання боржника банкрутом суперечить статті 77 Закону про банкрутство.
Про розгляд справи учасникам у справі про банкрутство повідомлено належним чином. З метою перевірки законності і обґрунтованості оскарженої ухвали суд відкладав розгляд справи, оголошував перерви у судових засіданнях.
У судовому засіданні представник кредитора апеляційну скаргу підтримала, просить задовольнити. Арбітражний керуючий ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила, вважає таку безпідставною і незаконною. Стверджує, що публічне акціонерне товариство “Готельно-туристичний комплекс “Інтурист-Закарпаття” не спроможне погасити визнані судом вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, подані суду апеляційної інстанції додаткові докази не можуть бути прийняті, оскільки такі не були подані суду першої інстанції на дату прийняття постанови.
Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників кредиторів і боржника, арбітражного керуючого ОСОБА_1 і вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Конституцією України (частина 2 статті 6, частина 2 статті 19) встановлено обов'язок органів судової влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до вимог статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог частини першої статті 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.
Частиною 2 статті 27 цього Закону визначено перелік рішень, які зобов'язані прийняти збори кредиторів до закінчення процедури розпорядження майном боржника. Зокрема, збори кредиторів зобов'язані подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; клопотання про укладення мирової угоди. У разі наявності обставин, що не надають комітету кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.
Відповідно до вимог частини 3 статті 27 цього Закону у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень:
ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону;
ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником;
постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство;
ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.
Відповідно до вимог частини 4 статті 27 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, якщо інше не передбачено цією статтею. Частиною 5 статті 27 цього Закону передбачена можливість та підстави уведення судової процедури санації.
З матеріалів справи слідує, що після порушення 11 листопада 2015 року провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства “Готельно-туристичний комплекс “Інтурист-Закарпаття”, уведення судової процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майном боржника Господарський суд Закарпатської області неодноразово і за наявності підстав продовжував строк процедури розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майном боржника.
Востаннє ухвалою від 20 вересня 2016 року суд продовжив процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майном боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1 на два місяці - до 20 листопада 2016 року (т.3, а.с.103-105).
Як зазначено вище, Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 19 жовтня 2016 року затвердив реєстр вимог кредиторів публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття”, підсумкове засідання суду призначив на 14 листопада 2016 року (т.3, а.с.165-170).
Призначені на 07 листопада 2016 року збори кредиторів не відбулись.
14 листопада 2016 року відбулись перші збори кредиторів публічного акціонерного товариства “Готельно-туристичний комплекс “Інтурист-Закарпаття”, рішення яких оформлено протоколом №1. На зборах були присутні конкурсні кредитори з кількістю 11437 голосів, що становить більше двох третин від усіх голосів кредиторів. Збори кредиторів одноголосно затвердили порядок денний, обрали голову і секретаря зборів, обрали комітет кредиторів у кількості п'яти кредиторів (ТОВ «Транскарпатбуд», ТОВ «Офіс-центр 3», ОСОБА_7, ТОВ «Офіс-центр 4», Державна податкова інспекція у місті Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області), а також вирішили клопотати перед господарським судом про укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, за участі третьої особи (т.4, а.с.73-75).
Цього ж дня відбулося й засідання комітету кредиторів публічного акціонерного товариства “Готельно-туристичний комплекс “Інтурист-Закарпаття”. Згідно з протоколом №1 засідання комітету кредиторів від 14 листопада 2016 року було прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про укладення мирової угоди та про продовження строку процедури розпорядження майном на два тижні для підготовки та укладення мирової угоди між боржником та кредиторами за участі третьої особи (т.4, а.с.76).
14 листопада 2016 року голова комітету кредиторів представник ТОВ «Транскарпатбуд» подав суду протоколи зборів і засідання комітету кредиторів публічного акціонерного товариства “Готельно-туристичний комплекс “Інтурист-Закарпаття”, клопотання про укладення мирової угоди та продовження строку процедури розпорядження майном боржника на два тижні для підготовки і укладення мирової угоди та пропозицію ТОВ «Маєрсам» щодо укладення мирової угоди (т.4, а.с. 70-76).
Протокол зборів кредиторів підписано головою і секретарем. Протокол засідання комітету кредиторів підписано присутніми за засіданні головою і двома членами комітету кредиторів. Клопотання підписано головою зборів кредиторів ТОВ «Транскарпатбуд».
Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий ОСОБА_1 теж 14 листопада 2016 року подала суду клопотання прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначити арбітражного керуючого ОСОБА_1 (т.4., а.с.31-68).
За результатами підсумкового засідання 14 листопада 2016 року Господарський суд Закарпатської області дійшов висновку про наявність підстав для визнання публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Львівський апеляційний господарський суд вважає, що постанова Господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року прийнята передчасно. ОСОБА_6 за наведених обставин справи і приписів статті 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Господарський суд Закарпатської області у підсумковому засіданні 14 листопада 2016 року не мав законних підстав вирішувати питання про перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняти провадження у справі про банкрутство. Прийняття господарським судом у підсумковому засіданні кожного із передбачених цією нормою закону рішень можливе за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів.
Отже, 14 листопада 2016 року місцевий господарський суд не міг вирішувати питання про затвердження мирової угоди і припинення провадження у справі про банкрутство, оскільки на дату проведення підсумкового засідання суду не було подано клопотання (заяви) про затвердження мирової угоди з доданими документами, як цього вимагає частина перша статті 81 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Також, суд не мав законних підстав 14 листопада 2016 року приймати постанову про визнання публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, оскільки ні збори, ні комітет кредиторів публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” такого рішення не приймали.
За наведених обставин Господарський суд Закарпатської області відповідно до вимог частини 4 статті 27 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вправі був вирішувати питання про визнання публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (за наявності ознак банкрутства) протягом п'яти днів після 20 листопада 2016 року - дати закінчення процедури розпорядження майном боржника, про що належним чином повідомити учасників у справі про банкрутство.
Більш того, суд першої інстанції не дав оцінки тій обставині, що і комітет кредиторів, і боржник бажають укласти мирову угоду з метою відновлення платоспроможності боржника. Про визнання ж боржника банкрутом і уведення ліквідаційної процедури клопоче лише розпорядник майна боржника арбітражний керуючий ОСОБА_1, яка водночас бажає бути ліквідатором публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття”.
Крім того, для прийняття у підсумковому засіданні суду постанови про визнання боржника банкрутом і уведення ліквідаційної процедури недостатньо клопотання розпорядника майна боржника, висновку про фінансове становище боржника. ОСОБА_6 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає права арбітражного керуючого розпорядника майна боржника всупереч позиції кредиторів і боржника звертатись до суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом і уведення ліквідаційної процедури.
Повноваження арбітражного керуючого розпорядника майна боржника унормовано статтею 22 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою розпорядник майна зобов'язаний аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника.
Права та обов'язки арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) визначено й статтею 98 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема, арбітражний керуючий має право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Отже, розпорядник майна боржника арбітражний керуючий ОСОБА_1 не вправі була всупереч позиції зборів і комітету кредиторів публічного акціонерного товариства “Готельно-туристичний комплекс “Інтурист-Закарпаття” звертатись до суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом і уведення ліквідаційної процедури. ОСОБА_6 відповідно до вимог частини третьої статті 27 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у підсумковому засіданні господарський суд приймає відповідні рішення за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів.
Також, суд не врахував, що перші збори кредиторів і засідання комітету кредиторів відбулись 14 листопада 2014 року і на цю ж дату було призначене підсумкове засідання суду. Відповідно сторони 14 листопада 2014 року не могли одночасно із прийнятими зборами і комітетом кредиторів рішеннями про укладення мирової угоди подати на затвердження суду заяву, як цього вимагає стаття 81 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». І вже у призначеному для розгляду мирової угоди судовому засіданні господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, у тому числі й оцінити позицію ДПІ у м. Ужгороді щодо умов мирової угоди, можливості затвердження чи відмови у затвердженні такої.
Виходячи з вищенаведених приписів закону та фактичних обставин справи Господарський суд Закарпатської області не мав законних підстав вирішувати у підсумковому засіданні суду 14 листопада 2016 року питання про визнання боржника банкрутом і уведення ліквідаційної процедури та приймати постанову. Тому постанову Господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року у справі №907/1125/15 слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Транскарпатбуд” задовольнити. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року у справі №907/1125/15 скасувати і прийняти нове судове рішення:
Відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1 про визнання публічного акціонерного товариства “Готельно-туристичний комплекс “Інтурист-Закарпаття” банкрутом та відкритті ліквідаційної процедури.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя В.М. Гриців
суддя Г.Т. Кордюк
суддя О.В. Михалюк