04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" лютого 2017 р. Справа№ 910/4934/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Баранця О.М.
Руденко М.А.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Юдицький О.В. (ліквідатор, голова комісії з припинення згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)
від відповідача - Аніпко С.В. (довіреність №17 від 17.01.2017 р.)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАДІНІ»
на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 р.
у справі №910/4934/16 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Приватного підприємства «Нітрохім Інжиніринг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАДІНІ»
про розірвання договору
Приватне підприємство «Нітрохім Інжиніринг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАДІНІ» про розірвання договору купівлі-продажу частки нежилої будівлі від 19.03.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г.О., зареєстрованого в реєстрі за №843.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2016 р. позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу частки нежилої будівлі від 19.03.2013 р., зареєстрований в реєстрі за №843, укладений між ТОВ «Нітрохім Інжиніринг» та ТОВ «ТАДІНІ». Стягнуто з відповідача на користь позивача 1378,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, таким, що прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.03.2013 р. між ТОВ «Нітрохім Інжинірінг», яке пізніше змінило свою організаційно-правову форму на Приватне підприємство «Нітрохім Інжинірінг», (продавець) та ТОВ «ТАДІНІ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки нежитлової будівлі, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №843.
Відповідно до п. 1 даного договору, продавець передає у власність, а покупець приймає 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Житньоторзька (площа Житньоторзька), будинок 10 (надалі - об'єкт або нежитлова будівля). Відповідно до описа об'єкта, нежитлова будівля (літера А), загальною площею 3797,10 кв.м. За заявою власника відчужується 1/2 частка нежитлової будівлі площею 1898,55 кв.м.
Відповідно до п. 2 договору, вищевказане нерухоме майно належить ТОВ «Нітрохім Інжинірінг» на праві приватної власності на підставі Свідоцтва, виданого 20.02.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстро вим №107 та зареєстроване в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01.08.2012 р. в реєстровій книзі №203п-171, номер запису №9898-П. Реєстраційний номер 37273140.
Право власності на вказану частку нежитлової будівлі зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 1363360, сформованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 23551380000, номер запису про право власності 381337.
Згідно вказаного Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, загальна площа нежитлової будівлі складає 3797,10 кв.м., площа 1/2 частки нежитлової будівлі складає 1898,55 кв.м.
Відповідно до п. 3 договору, оціночна (ринкова) вартість вищевказаної нежитлової будівлі в цілому, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Житньоторзька (площа Житньоторзька), будинок 10, згідно Звіту про незалежну оцінку нежитлової будівлі, складеного ДП «Фінексперт» 11.03.2013 р., становить 3360000,00 грн. без ПДВ.
Оціночна (ринкова) вартість 1/2 частки нежитлової будівлі, що знахо диться за адресою: місто Київ, вулиця Житньоторзька (площа Житньоторзька), будинок 10, згідно Звіту про незалежну оцінку нежитлової будівлі, складеного ДП «ФІНЕКСПЕРТ» 11.03.2013 р., становить 1680000,00 грн. без ПДВ.
Згідно п. 4 договору, продаж 1/2 частки вищевказаної нежитлової будівлі вчинено за 2016000,00 грн., в тому числі ПДВ - 336000,00 грн., які ТОВ «ТАДІНІ» зобов'язується сплатити на розра хунковий рахунок ТОВ «Нітрохім Інжинірінг» протягом 20 банківських днів з дня укладання договору.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7683/15 від 15.09.2015 р. порушено провадження у справі про банкрутство ПП «Нітрохім Інжинірінг».
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7683/15 від 20.01.2016 р. затверджено реєстр вимог кредиторів ПП «Нітрохім Інжинірінг» з вимогами кредитора на загальну суму 24463866,55 грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7683/15 від 16.02.2016 р. визнано ПП «Нітрохім Інжинірінг» - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Ліквідатор підприємства звернувся з даним позовом до суду про розірвання договору купівлі-продажу майна банкрута, в зв'язку з непроведенням покупцем розрахунків за придбане майно, у встановлені строки.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як зазначено вище, в п. 4 договору сторонами погоджено, що продаж 1/2 частки вищевказаної нежитлової будівлі вчинено за 2016000,00 грн., в тому числі ПДВ - 336000,00 грн., які ТОВ «ТАДІНІ» зобов'язується сплатити на розра хунковий рахунок ТОВ «Нітрохім Інжинірінг» протягом 20 банківських днів з дня укладання цього договору, про що сторони стверджують своїми підписами на цьому договорі.
Отже сторонами договору погоджено істотну умову договору, а саме вартість продажу позивачем будівлі, яку відповідач зобов'язаний був сплатити на розрахунковий рахунок позивача протягом 20 банківських днів з дня укладання договору купівлі-продажу.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем порушено істотну умову договору щодо оплати переданого у власність відповідача майна, в зв'язку з чим позивач не отримав грошових коштів, які повинні були бути сплаченими відповідачем за придбаний об'єкт нерухомості, та значною мірою був позбавлений того на що розраховував при укладенні договору, що є підставою для розірвання договору купівлі-продажу на підставі ст.651 ЦК України.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що спірний договір укладено сторонами 19.03.2013 р., в зв'язку з чим відповідач повинен був перерахувати кошти позивачу за придбане нежитлове приміщення в строк до 17.04.2013 р.
Відповідачем не надано суду доказів перерахування грошових коштів в розмірі 2016000,00 грн. за передане позивачем відповідачу у власність нежитлове приміщення, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суму на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
В ході розгляду цієї справи в суді першої інстанції її розгляд було зупинено до вирішення пов'язаної справи №910/4936/16, оскільки предметом розгляду справи №910/4936/16 є вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі від 19.03.2013 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2016 р. у справі №910/4936/16 в задоволенні позовних вимог - відмовлено.
З огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів виконання свого обов'язку, передбаченого п. 4 договору щодо перерахування грошових коштів за передане позивачем відповідачу у власність нежитлове приміщення, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позивач значною мірою був позбавлений того, на що розраховував під час укладення договору, приймаючи до уваги, що спірний договір в судовому порядку недійсним визнано не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі від 19.03.2013 р.
Заперечення відповідача про порушення вимог ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як підстава для відмови у позові, оцінюються колегією суддів критично з огляду на наступне.
Позивач звернувся з позовом до суду про визнання договору розірваним на загальних підставах, визначених ст. 651 ЦК України.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальним законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює додаткові підстави для розірвання договорів юридичної особи, відносно якої порушено провадження у справі про банкрутство.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи не позбавляє такої особи права на захист її порушених інтересів на підставі норм Цивільного кодексу України.
Необгрунтованими є посилання відповідача на недодержання позивачем 20-денного строку для звернення до суду після пред'явлення пропозиції про розірвання договору, передбаченого ст. 188 ГК України, оскільки нормами даної статті не передбачено правових наслідків недотримання даного строку. Право позивача на звернення до суду з вимогою про розірвання договору не може бути обмежено передбаченим ст. 188 ГК України порядком вирішення такого спору, а тому враховуючи положення ст. 1 ГПК України, це не може бути підставою для відмови у позові.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує (постанова Верховного Суду України від 20.11.2012 р. у справі №3-53гс12).
Посилання відповідача на відсутність істотного порушення умов договору та відсутність у позивача шкоди завданої таким порушенням спростовується відсутністю в матеріалах справи доказів оплати відповідачем придбаного майна та наявністю затвердженого реєстру вимог кредиторів боржника на суму 24463866,55 грн., які підлягають задоволенню в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, таким, що прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАДІНІ» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 р. у справі №910/4934/16 залишити без змін.
Справу №910/4934/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.М. Баранець
М.А. Руденко