04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" лютого 2017 р. Справа№ 910/30484/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Пашкіної С.А.
Сітайло Л.Г.
при секретарі Матюхін І.В.
за участю представників:
від позивача за первісним позовом: Бокарева С.В., Бокарев М.М.;
від відповідача за первісним позовом: Бардаш О.В.;
від третіх осіб за первісним позовом: не з'явились.
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Ліко Лізінг Юкрейн"
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 05.10.2016 року
у справі № 910/30484/15 (суддя Нечай О.В.)
за первісним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Ліко Лізінг Юкрейн"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного
будинку "Простір"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
про стягнення заборгованості за виконані роботи,
пені, втрат від інфляції, відсотків та штрафу в
розмірі 55 321,23 грн
та за зустрічним
позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного
будинку "Простір"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Ліко Лізінг Юкрейн"
про визнання недійсним договору на виконання
робіт від 30.08.2012 р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року у задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено.
Визнано недійсним договір на виконання робіт від 30.08.2012 р., укладений між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Простір" (02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 58-А, ідентифікаційний код: 32488759) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" (02140, м. Київ, проспект М. Бажана, будинок 14, офіс 8, ідентифікаційний код: 30401629).
Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" (02140, м. Київ, проспект М. Бажана, будинок 14, офіс 8, ідентифікаційний код: 30401629) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір" (02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 58-А, ідентифікаційний код: 32488759) витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року у справі № 910/30484/15 в повному обсязі і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги за первісним позовом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" відновлено строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року у справі № 910/30484/15, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження.
В судове засідання 31.01.2017 року представники третіх осіб за первісним позовом не з'явились. Розгляд справи було відкладено на 28.02.2017 року. Продовжено строк розгляду спору у справі № 910/30484/15 на п'ятнадцять днів.
24.02.2017 р. від представника позивача за первісним позовом через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи.
Вказане клопотання колегією суддів відхиляється, оскільки представник позивача за первісним позовом не обґрунтував неможливість подання даних документів, як доказів, до суду першої інстанції з причин, що не залежали від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн", як того вимагають приписи ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання 28.02.2017 року представники третіх осіб за первісним позовом не з'явились.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників третіх осіб за первісним позовом, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалав даної справи, 30.08.2012 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Простір" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізинг Юкрейн" (далі - виконавець) було укладено Договір виконання робіт б/н (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з влаштування зовнішнього освітлення за адресою: 02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 58-А, на прибудинковій території ОСББ "Простір". Під терміном "роботи з влаштування зовнішнього освітлення" розуміється комплекс робіт з прокладання зовнішнього кабелю, встановлення та монтажу ліхтарів (повний перелік робіт та матеріалів викладено у додатку № 1 до цього Договору та додатку № 2 - "Схема зовнішнього освітлення", і є його невід'ємними частинами), з метою поліпшення благоустрою та безпеки на прибудинковій території ОСББ "Простір" (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. п. 3.1.1 п. 3.1 Договору замовник зобов'язується провести оплату за виконані виконавцем роботи згідно з розділом 4 цього Договору.
Загальна договірна вартість робіт складає 14842,68 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 2490,45 грн. Складова ціни включає в себе 50% від вартості робіт (розрахованої згідно з ДБН України), та повної вартості матеріалів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізинг Юкрейн" зазначає суду про те, що у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір" існує заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізинг Юкрейн" в розмірі 14842,68 грн. станом на 19.11.2015 року.
В свою чергу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір" (далі - позивач за зустрічним позовом) подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізінг Юкрейн" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про визнання Договору недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частинами 1, 2 та 4 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" статут об'єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено таке:
- назва і місцезнаходження об'єднання;
- мета створення, завдання та предмет діяльності об'єднання;
- статутні органи об'єднання, їхні повноваження та порядок формування;
- порядок скликання та проведення загальних зборів;
- періодичність проведення зборів;
- порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них;
- перелік питань, для вирішення яких потрібна кваліфікована більшість голосів;
- джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об'єднання;
- порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об'єднання, включаючи резервні, а також порядок оплати спільних витрат;
- перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників;
- права і обов'язки співвласників;
- відповідальність за порушення статуту та рішень статутних органів;
- порядок внесення змін до статуту;
- підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з цим.
Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об'єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов'язковим.
Згідно з частинами 1, 2 та 8 ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання.
Вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема:
- затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього;
- обрання членів правління об'єднання;
- питання про використання спільного майна;
- затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту;
- попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об'єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина;
- прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.
Частинами 1 - 4 ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом.
Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам.
Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.
До компетенції правління відноситься:
- підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту;
- здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством;
- розпорядження коштами об'єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису;
- укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням;
- ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання;
- скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників;
- призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вже зазначалось судом, між сторонами був укладений Договір, який з боку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір" був підписаний Головою правління ОСОБА_6, який діяв на підставі Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір" (об'єднання), затвердженого Загальними зборами членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір", оформленого Протоколом № 1 від 19.03.2015 (далі - Статут).
Згідно з п. 4.1.2 Статуту вищим органом управління об'єднання є Загальні збори.
Згідно з п. 4.1.7.1 Статуту правління об'єднання має право приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання за винятком тих, які належать до виключної компетенції Загальних зборів. Воно є виконавчим органом об'єднання і підзвітне тільки загальним зборам членів об'єднання. До компетенції правління об'єднання належить укладання договорів із суб'єктами підприємництва, які виконують роботи, в тому числі будівельні, надають житлово-комунальні послуги на суму, що не перевищує 100 тисяч гривень та здійснення контролю за виконанням усіх договірних відносин.
Голова правління об'єднання забезпечує виконання рішень Загальних зборів членів об'єднання чи зборів представників від об'єднання та рішень Правління, проводить засідання Правління об'єднання, управляє поточними справами, діє без доручення від імені об'єднання, укладає в межах своєї компетенції угоди, приймає на роботу найманих працівників, встановлює їх оклади та звільняє їх з роботи, застосовує заохочення та дисциплінарні стягнення, видає накази на інші локальні документи, які стосуються діяльності об'єднання, відповідно до затвердженого кошторису, розпоряджається коштами об'єднання.
Пунктом 4.9 Статуту визначено, що засідання Правління скликаються і проводиться під головуванням Голови правління не рідше, ніж один раз у три місяці. Засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні більш ніж 50% членів Правління, обраних Загальними зборами членів об'єднання. Рішення Правління з питань діяльності об'єднання приймається більшістю голосів від кількісної чисельності присутніх на засіданні членів Правління об'єднання.
Учасниками судового процесу не надано суду протоколу, складеного за результатами засідання Правління, на якому більшістю голосів членів Правління було прийнято рішення про надання Голові Правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір" ОСОБА_6 повноважень на укладення спірного Договору.
Зокрема, протокол засідання Правління, на який посилається ОСОБА_6, на якому було нібито прийнято рішення про погодження укладення сторонами спірного Договору, а саме, протокол засідання Правління ОСББ "Простір" № 5 від 27.07.2012, містить інформацію про прийняті Правлінням наступні рішення:
- затвердити кошторис на проведення робіт ТОВ "Ліко Лізинг Юкрейн" з встановлення декоративної огорожі в дворі будинку та облаштування ганку перед будкою чергового (з матеріалу виконавця) на суму 37 542,00 грн;
- затвердити кошторис на проведення робіт ТОВ "Ліко Лізинг Юкрейн" з проведення ремонту вхідної групи першого та другого під'їздів на суму 65 995,00 грн.
Питання надання згоди на укладення Договору, предметом якого є виконання робіт з влаштування зовнішнього освітлення за адресою: 02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 58-А, на прибудинковій території ОСББ "Простір", не міститься в порядку денному засідання Правління та рішення з цього питання членами Правління не приймались. Зворотного учасниками судового процесу не доведено.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова № 18) згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.
ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надали свої пояснення по суті спору, у яких зазначили суду про те, що ними не обговорювалось питання укладення спірного Договору, а іншого протоколу, ніж Протокол засідання Правління ОСББ "Простір" № 5 від 27.07.2012, ними не підписувався.
Крім того, з метою встановлення всіх обставин справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у даній справі було призначено судову технічну експертизу документів. На вирішення експерта поставити наступні питання:
" 1) У який період часу було виготовлено (надруковано) текст на першому аркуші Протоколу засідання правління ОСББ "Простір" № 5 від 27.07.2012 (аркуш справи 210)?
2) Чи виготовлено (надруковано) текст на аркушах Протоколу засідання правління ОСББ "Простір" № 5 від 27.07.2012 (аркуші справи 210-211) у різний час чи в один і той же час?".
09.09.2016 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/30484/15 разом із висновком експерта, відповідно до якого встановити у який період часу був виконаний текст на першому аркуші протоколу № 5 від 27.07.2012 не видалось судовому експерту за можливе з причин відсутності науково обґрунтованої методики з визначення абсолютної давності тексту документу, надрукованого за допомогою знакосинтезуючого пристрою з лазерною технологією друку. У наданому на дослідження протоколі дослідження протоколі засідання правління ОСББ "Простір" № 5 від 27.07.2012 текст першої сторінки протоколу і текст другої сторінки надруковані на різних знакосинтезуючих пристроях (лазерних принтерах, багатофункціональних пристроях) і отже не в один час, а в різний.
Згідно з п. 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 N 53/5, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.
Відповідь судового експерта на перше питання відсутня, а відповідь на друге питання не конкретизована, зокрема, не визначено наскільки різний час роздрукування двох сторінок Протоколу засідання правління ОСББ "Простір" № 5 від 27.07.2012, відтак ТОВ "Ліко Лізінг Юкрейн" та третьою особою - ОСОБА_6 не доведено належними доказами факту підроблення ОСББ "Простір" першої сторінки зазначеного протоколу.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Висновок експерта не встановлює факт підробки, а лише вказує на те, що 1-ша та 2-га сторінка протоколу виготовлені на різних принтерах, а отже, і в різний час.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року N 11 (далі - Постанова № 11) правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Ні протокол № 5 від 27.07.2012 р., ні висновок експерта, ні пояснення попереднього голови чи членів правління не доводять наявності в ОСОБА_11 повноважень на укладення спірного договору, оскільки єдиним джерелом таких доказів може бути лише правовстановлюючий документ, який підтверджує повноваження (статут, положення, довіреність тощо).
Враховуючи ненадання ТОВ "Ліко Лізінг Юкрейн" та третьою особою - ОСОБА_6 у доказів на підтвердження надання Правлінням ОСББ "Простір" Голові правління відповідних повноважень на укладення оспорюваного Договору, суд першої інстанції дійшов вірого висновку про те, що Договір було укладено Головою правління ОСББ "Простір" з перевищенням повноважень.
Відповідно до п. 3.3 Постанови № 11 припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
В преамбулі оспорюваного Договору вказано, що цей договір з боку ОСББ "Простір" укладено Головою правління ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту. Отже ТОВ "Ліко Лізінг Юкрейн" було обізнано з статутом ОСББ "Простір" у частині, що стосується відповідних повноважень Голови правління.
У пункті 3.4 Постанови № 11 зазначено про те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Матеріали справи не містять доказів наступного схвалення Договору Правлінням ОСББ "Простір".
З огляду на вищевикладене, Договір підлягає визнанню недійсним з підстав перевищення повноважень Головою правління ОСББ "Простір" ОСОБА_6, передбачених Статутом, при його укладенні, а також у зв'язку з відсутністю його подальшого схвалення Правлінням ОСББ "Простір".
Згідно з ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Крім того, відповідно до п. 3.6 Постанови № 11 правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), за змістом частини першої статті 227 ЦК України є оспорюваним.
Ліцензія є необхідною для здійснення деяких видів господарської діяльності, зазначених у статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а також у випадках, визначених Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" тощо.
Правочин вважається вчиненим без ліцензії, якщо на час такого вчинення останню не отримано, або строк її дії закінчився, або ліцензію анульовано (відкликано), або її дію зупинено у передбачених законом випадках. При цьому не має значення, з яких причин була відсутня ліцензія, а також чи знала або повинна була знати про це інша сторона правочину. У разі коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, а на час, коли правочин був виконаний або мав бути виконаний, вона ліцензію отримала, підстави для визнання правочину недійсним відсутні.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" (у редакції, чинній на дату укладення Договору) об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.
Згідно з п. п г) п. 1.2.5 Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 вересня 2003 р. № 154 до елементів благоустрою належать, зокрема, засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами.
Станом на дату укладення спірного Договору були чинними Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27.01.2009 № 47, відповідно до положень яких господарська діяльність у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством, за такими видами, зокрема, як: будівельні та монтажні роботи, монтаж інженерних мереж.
Таким чином, роботи з влаштування зовнішнього освітлення, які згідно з умовами Договору, є комплексом робіт з прокладання зовнішнього кабелю, встановлення та монтажу ліхтарів, потребують ліцензування.
ТОВ "Ліко Лізінг Юкрейн" не надано доказу на підтвердження наявності відповідної ліцензії, необхідної для виконання робіт, передбачених Договором. Також ТОВ "Ліко Лізінг Юкрейн" не заперечується факт відсутності такої ліцензії.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (п. 2.10 Постанови № 11).
З огляду на вищенаведене, Договір підлягає визнанню судом недійсним також з підстав відсутності у ТОВ "Ліко Лізінг Юкрейн" ліцензії, необхідної для виконання робіт, передбачених Договором.
Щодо вимог за первісним позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізинг Юкрейн" заборгованості за виконані за Договором роботи, з урахуванням штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 55321,23 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Враховуючи те, що визнано обґрунтованими доводи позивача за зустрічним позовом щодо недійсності Договору, стягнення заборгованості за цим Договором є неможливим в силу положень ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.
Відтак позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за виконані за Договором роботи, з урахуванням штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 55321,23 грн. задоволенню не підлягають.
Крім того, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір" у своєму письмовому відзиві на первісний позов заявило про пропуск Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліко Лізинг Юкрейн" строку позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 (далі - Постанова № 10) позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).
Згідно з п. 2.2 Постанови № 10 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні первісного позову, тому заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Простір" про застосуванню строків позовної давності не розглядається.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відмову в первісному позові та задоволенні зустрічного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року у справі № 910/30484/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 910/30484/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді С.А. Пашкіна
Л.Г. Сітайло