02.03.2017 року Справа № 904/10741/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кощеєва І. М. ( доповідач ),
суддів: Науменко І. М., Чус О. В.
секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.
від позивача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 р. у справі
за позовом: Публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ",
м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю
фірма "АРЕАНДА"ЛТД,
м. Дніпро
про стягнення 17 319, 34 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АРЕАНДА"ЛТД, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №1185/15-ТЕ-4 від 12.12.2014 р. у розмірі 17 319, 34 грн., з яких 12 737, 91 грн. - пеня, 667, 96 грн. - 3% річних, 3 913, 47 грн. - інфляційні.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 р. ( суддя Суховаров А. В. ), припинено провадження у справі № 904/10741/16, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Ухвала мотивована набранням чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та відсутністю у зв'язку з цим предмету спору у справі.
Не погодившись із ухвалою господарського суду, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017р. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарський суд невірно застосував норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який передбачає певні підстави для врегулювання заборгованості боржників за поставлені енергоносії, в т.ч. і для списання нарахованих штрафних санкцій, які на час розгляду справи були відсутні. Отже спір між сторонами не врегульовано, а господарський суд мав розглянути справу по суті та задовольнити позовні вимоги Позивача.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_1 у складі колегії суддів: Науменка І.М., Чус О.В.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Кощеєва І. М. ( доповідач ), судді: Науменко І.М., Чус О.В., розгляд справи призначений у судове засідання на 02.03.2017 р.
У судове засідання представники сторін не з'явилися.
Ст. 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Ст.77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.
У судовому засіданні 02.03.2017 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.
Як встановлено матеріалами справи, 12.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" ( Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "АРЕАНДА"ЛТД ( Продавець ) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №1185/15-ТЕ-4, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору ( п. 1.1 Договору ).
Згідно п. 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за переданий Продавцем Покупцеві газ здійснюється виключно грошовими коштами, шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За твердженням Позивача, внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого газу, Позивач нарахував до сплати Відповідачу пеню за період 15.02.2015 р. по 05.10.2015 р. на суму 12 737, 91 грн., суму 3 % річних за той самий період на суму 667, 96 грн., а також інфляційні за період з квітня 2015 року по листопад 2015 року на суму 3 913, 47 грн., що стало підставою для звернення Позивача з даним позовом до суду.
30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" ( далі Закон ), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закон на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
У даній справі предметом спору є стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за спожитий природний газ, яка була у повному обсязі погашена Відповідачем.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі суду, Відповідач є теплогенеруючою організацією та теплопостачальною організацією, яка виробляє теплову енергію на власному теплогенеруючому обладнанні (котельні та водогрійні котли), а також надає послуги з централізованого опалення житлових та нежитлових приміщень з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання за адресами: м. Дніпро, вул. Херсонська,1 б та м. Дніпро, вул. Театральна, 5. Таким чином, на Відповідача поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. № 1730-VIII.
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Станом 30.11.2016 року - день набрання чинності Закону - основна заборгованість у Відповідача перед Позивачем відсутня, а тому нараховані позивачем пеня, інфляційні та річні відсотки, які є предметом позову, підлягають списанню відповідно до норм зазначеного вище Закону.
З огляду на те, що між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення суми заборгованості, місцевий господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
З таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може, вважає його передчасним та таким, що зроблений без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно зі ст. 1 Закону учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Ст. 3 вищевказаного Закону встановлює порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).
Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.
Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу (частини 1-2 статті 3 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що для списання неустойки, 3% річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, Відповідач мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, для включення до такого реєстру. Судом не вирішено спір по суті щодо правомірності заявлених вимог та обґрунтованості їх розміру.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для припинення провадження у даній справі є передчасним, прийнятим без дослідження всіх обставин справи, а тому відповідна ухвала суду підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду, тому вимога апеляційної скарги щодо прийняття рішення про задоволення позовних вимог не відповідає положенням процесуального закону.
Відповідно до п. 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21.02.2013 р. №7, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа, зазначених у ч. 7 ст. 106 ГПК України, у тому числі про припинення провадження у справі, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 р. у справі № 904/10741/16 скасувати.
Cправу № 904/10741/16 передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.
Господарському суду Дніпропетровської області провести розподіл судових витрат у справі, в тому числі і за розгляд даної апеляційної скарги, за наслідками розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Постанова складена у повному обсязі 02.03.2017 року
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Чус