79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.02.2017р. Справа № 914/3306/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “Кредобанк”, м.Львів
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Галпек”, с. Колоденці Кам'янка-Буського району Львівської області,
про стягнення 343952,82 грн.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність №8742 від 12.07.2016р.);
від відповідача не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство “Кредобанк” звернулось із позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Галпек” про стягнення 343952,82 грн., з яких 307553,63 грн. - неповернута сума кредиту, 31370,56 грн. - прострочені відсотки, 3753,50 грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту, 443,94 грн. - пеня про простроченій основній сумі кредиту, 713,41 грн. - пеня по прострочених відсотках та 117,78 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту.
Ухвалою суду від 29.12.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.01.2017р. В судовому засіданні оголошено перерву до 07.02.2017р. Ухвалою суду від 07.02.2017р. розгляд справи відкладено на 21.02.2017р.
В судове засідання 21.02.2017р. з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.
Крім того, представником позивача подано клопотання (вх№7019/17 від 21.03.2017р.) про долучення до матеріалів справи копії переписки між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Галпек».
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, причин неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши зібрані докази, суд -
встановив:
30.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Кредобанк” (надалі - банк) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Галпек” (надалі - позичальник) укладено договір №50/01, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальнику грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.
Відповідно до п.2.1. договору, розмір кредиту становить 750702,00 грн.
Згідно із п.2.3. договору розмір фіксованої процентної ставки на момент укладення договору становить 22,0% річних. Розміри комісій за надання кредиту та користування кредитними коштами передбачено п.2.4. договору.
Пунктом 2.11. договору передбачено, що позичальник за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором сплачує пеню в розмірі 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки по кредитах у національній валюті України.
Порядок повернення кредиту, а також графік повернення кредиту передбачено розділом 5 договору.
Відповідно до п.5.8. договору, банк у випадках, передбачених п.2.16. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Згідно із п.5.9. договору, позичальник зобов'язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.
Як стверджує позивач у позовній заяві, він в повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу кредит у розмірі 750702,00 грн. Однак відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 307553,63 грн. - неповернута сума кредиту, 31370,56 грн. - прострочені відсотки та 3753,50 грн. - комісія за адміністрування кредиту.
17.10.2016р. на адресу відповідача було надіслано вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, проте вказана вимога була залишена без відповіді.
Враховуючи наведене, керуючись умовами договору відповідачу було нараховано 443,94 грн. - пені про простроченій основній сумі кредиту, 713,41 грн. - пені по прострочених відсотках та 117,78 грн. - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту, що разом становить 1275,13 грн.
Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 343952,82 грн., з яких 307553,63 грн. - неповернута сума кредиту, 31370,56 грн. - прострочені відсотки, 3753,50 грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту та 1275,13 грн. - пеня.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи 30.07.2013р. між сторонами укладено договір №50/01, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати у власність відповідачу кредит у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а відповідач зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується меморіальним ордером №22115248 від 31.07.2013р. на суму 430702,00 грн. та меморіальним ордером №22283070 від 01.08.2013р. на суму 320000,00 грн. Таким чином, відповідно до матеріалів справи позивачем було надано відповідачу кредит на загальну суму 750702,00 грн.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-37цс15, позикодавець має право отримати проценти від суми позики, згідно статті 1048 ЦК України, які нараховуються за період з дати отримання коштів позичальником по день повернення позики, якщо інше не було встановлено укладеним між сторонами договором.
Відповідно до наданого розрахунку позовних вимог неповернута сума кредиту складає 307553,63 грн., прострочені відсотки складають 31370,56 грн., прострочена сума комісії за адміністрування кредиту складає 3753,50 грн. Доказів сплати вказаної суми в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 307553,63 грн. - неповернутої суми кредиту, 31370,56 грн. - прострочених відсотків та 3753,50 грн. - простроченої суми комісії за адміністрування кредиту є правомірними, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 2.11. договору передбачено, що позичальник за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором сплачує пеню в розмірі 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки по кредитах у національній валюті України.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1275,13 грн. - пені є обґрунтована та підлягає задоволенню.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №58318230 від 22.11.2016р. на суму 5159,29 грн., які, керуючись ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Галпек” (80433, Львівська область, Кам'янка-Буський район, с.Колоденці, буд.5/4, ідентифікаційний код 36767586) на користь Публічного акціонерного товариства “Кредобанк” (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78, ідентифікаційний код 09807862) 307553,63 грн. - неповернутої суми кредиту, 31370,56 грн. - прострочених відсотків, 3753,50 грн. - простроченої суми комісії за адміністрування кредиту, 1275,13 грн. - пені та 5159,29 грн. - судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
підписано 27.02.2017р.
Суддя Петрашко М.М.