79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.02.2017р. Справа№ 914/37/17
Суддя господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (м. Київ)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (с. Сихів, Стрийський р-н, Львівська обл.)
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватна фірма „Геліос Трейдінг" (м. Київ)
про: стягнення боргу в розмірі 9594,84 грн.
Суддя: Пазичев В.М.
При секретарі: Черменєвій В.С.
Представники:
від позивача: Не з'явився.
від відповідача: Не з'явився.
від третьої особи: Не з'явився.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 9594,84 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.01.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 11.01.2017 року. Ухвалою суду від 11.01.2017 року розгляд справи відкладено до 20.01.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 20.01.2017 року розгляд справи відкладено до 26.01.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 26.01.2017 року до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, судом було залучено Приватну фірму „Геліос Трейдінг" і розгляд справи відкладено до 08.02.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 08.02.2017 року розгляд справи відкладено до 22.02.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.01.2017 року, про відкладення від 11.01.2017 року, від 20.01.2017 року, від 26.01.2017 року, від 08.02.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 123 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 08.02.2017 р., а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
26.01.2017 року за вх. № 3256/17 позивач подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.01.2017 року, про відкладення від 11.01.2017 року, від 20.01.2017 року, від 26.01.2017 року, від 08.02.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 08.02.2017 р. про відкладення розгляду справи на 21.12.2016 р. є наявна в матеріалах справи копія Списку № 123 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 08.02.2017 р.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.02.2017 р. за № 1002216444 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: АДРЕСА_1
Відтак, суд виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.
Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 26.01.2017 року, від 08.02.2017 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 123 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 08.02.2017 р., а явка третьої особи була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.02.2017 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Як зазначено у позовній заяві, відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.
За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічна норма міститься в абзаці 2 пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
У пункті 1.2 ПКЕЕ дано визначення споживача електричної енергії як особи, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Водночас зі змісту інших положень ПКЕЕ, зокрема, з підпункту 1 пункту 10.2, вбачається, що даний термін необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.
Крім того, відповідно до п. 6.41. ПКЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ або умов договору, на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ.
Позивач зазначає, що 23.10.2013 р. уповноваженими представниками ПАТ «Київенерго» (надалі - позивач) зафіксовано порушення ПКЕЕ ФОП ОСОБА_1 (надалі - відповідач), а саме: «Порушення статей 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», п.п. 1,3, 5.1, 6.40, 10.2 ПКЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопередавальної організації з метою безоблікового споживання електричної енергії» (адреса об'єкту: АДРЕСА_2), в зв'язку з чим уповноваженими представниками позивача, складено Акт порушень ПКЕЕ № 21725 (далі - Акт).
Виходячи з викладеного, в силу вимог, викладених в ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав), між сторонами виникли господарські зобов'язання.
Позивач зазначає, що споживання електричної енергії за вищезазначеною адресою відбувалось без дозволу позивача, представниками якого вжито заходів щодо повного відключення від електропостачання даного об'єкту (Акт про усунення порушення ПКЕЕ).
Ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» визначає відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, до правопорушень в електроенергетиці відносять: крадіжку електричної і теплової енергії та самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без (поза) приладів обліку.
На підставі Актів, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ (далі - комісія) визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків (п.6.42 ПКЕЕ).
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків (п. 6.42. ПКЕЕ).
Позивач наголошує, що Листом від 06.02.2015 р. № 030/64-655 позивач запросив на засідання комісії відповідача, але листом від 03.03.2015 року ФОП ОСОБА_1 відмовилася приймати участь у засіданні комісії з розгляду акту про порушення №21725
Таким чином, у відповідності до вимог ПКЕЕ 16.03.2015 року відбулось засідання комісії за відсутності відповідача, що супроводжувалось веденням Протоколу № 1415.
На даному засіданні комісії прийнято рішення:
Нарахування провести згідно з п. 2.6 та за формулою 2.7 Методики.
Потужність 4,55 кВт, тривалість роботи: 12 год., 7 днів на тиждень.
Період нарахування з 03.06.2013 р. (з дати укладання договору купівлі-продажу тимчасової споруди) по 23.10.2013 р.
За твердженням позивача, згідно з Розрахунком вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору), нарахування по Акту складає 9594,84 грн. (з ПДВ).
Протокол засідання від 16.03.2015 р. № 1415 та рахунок на сплату 9594,84 грн. було надіслано рекомендованим листом відповідачу 19.03.2015 р.
Згідно п. 6.43 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. Винятком з цього положення, згідно п. 6.42 ПКЕЕ, є оскарження рішення комісії в суді.
У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу Споживачу, останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.
Позивач звертає увагу на те, що відповідачем рішення комісії з розгляду актів порушень у судовому порядку не оскаржено, а виставлений рахунок не сплачено, отже сума боргу станом на 06.05.2016 р. складає 9594,84 грн.
Статтею 692 ЦК, статтею 193 ГК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).
За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічна норма міститься в абзаці 2 пункту 5.1 Правил. Пунктом 5.1. Правил встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.
Пунктом 1.3 Правил передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Згідно ст. 1 Закону України „Про електроенергетику", споживачами електроенергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про їх продаж та купівлю.
Відповідно до п. 1.1. Постанови за № 28 від 31.07.1996 р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України «Про затвердження Правил користування електричною енергією», ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).
У відповідності до п. 1.2. Постанови за № 28 від 31.07.1996 р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України «Про затвердження Правил користування електричною енергією» (надалі - Правила), для цілей цих Правил наведені нижче терміни та визначення вживаються в такому значенні: споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
При цьому слід зазначити, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16.05.2011 р. № 3-38гс11, термін "споживач електричної енергії", який наведено в пункті 1.2. Правил користування електричною енергією, необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він, окрім осіб, що використовують електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору, також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.
Водночас зі змісту інших положень Правил, зокрема з підпункту 1 пункту 10.2, вбачається, що даний термін необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.
Така ж правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 р. № 3-38гс11, в якій, крім того, вказано, що вирішуючи спори, пов'язані з постачанням і використанням електричної енергії, судам слід врахувати те, що дія ПКЕЕ, поширюється на осіб, які використовують електричну енергію на підставі договору, так і на тих осіб, які, в порушення цих ПКЕЕ, споживають електричну енергію в позадоговірному порядку внаслідок самовільного підключення до електромереж.
Крім того, порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією встановлений у Методиці визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі - Методика), затвердженій постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 р. № 562.
Згідно п. 1.1. Постанови № 562 від 04.05.2006 р. Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 р. за N 782/12656 (надалі - Методика), ця Методика встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, або Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2.1. Методики, вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ, та, в разі виявлення такого порушення ПКЕЕ, як самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.
Методика поширюється на споживачів електричної енергії та застосовується постачальниками електричної енергії при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією (пункт 1.2 Методики).
Згідно з підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 Правил, постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.
Крім того, відповідно до п. 6.41. ПКЕЕ визначено, що, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ або умов договору, на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, 23.10.2013 р. уповноваженими представниками ПАТ «Київенерго» (надалі - позивач) зафіксовано порушення ПКЕЕ ФОП ОСОБА_1 (надалі - відповідач), а саме: «Порушення статей 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», п. 1,3, 5.1, 6.40, 10.2 ПКЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопередавальної організації з метою безоблікового споживання електричної енергії» (адреса об'єкту: АДРЕСА_2), в зв'язку з чим уповноваженими представниками позивача, складено Акт порушень ПКЕЕ № 21725 (далі - Акт).
Виходячи з викладеного, в силу вимог викладених в ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав), між сторонами виникли господарські зобов'язання.
Позивач зазначає, що споживання електричної енергії за вищезазначеною адресою відбувалось без дозволу позивача, представниками якого вжито заходів щодо повного відключення від електропостачання даного об'єкту (Акт про усунення порушення ПКЕЕ).
Ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» визначає відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, до правопорушень в електроенергетиці відносять: крадіжку електричної і теплової енергії та самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без (поза) приладів обліку.
На підставі Актів, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ (далі - комісія) визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків (п.6.42 ПКЕЕ).
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків (п. 6.42. ПКЕЕ).
Листом від 06.02.2015 р. № 030/64-655 позивач запросив на засідання комісії з розгляду акту порушення №21725 відповідача, але ФОП ОСОБА_1 ухилилася від участі у засіданні комісії.
Таким чином, у відповідності до вимог ПКЕЕ 16.03.2015 року відбулось засідання комісії за відсутності відповідача, що підтверджується Протоколом № 1415.
На даному засіданні комісії прийнято рішення:
Нарахування провести згідно з п. 2.6 та за формулою 2.7 Методики.
Потужність 4,55 кВт, тривалість роботи: 12 год., 7 днів на тиждень.
Період нарахування з 03.06.2013 р. (з дати укладання договору купівлі-продажу тимчасової споруди) по 23.10.2013 р.
Згідно з Розрахунком вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору), нарахування по Акту складає 9594,84 грн. (з ПДВ).
Протокол засідання від 16.03.2015 р. № 1415 та рахунок на сплату 9594,84 грн. було надіслано рекомендованим листом відповідачу 19.03.2015 р.
Згідно п. 6.43 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. Винятком з цього положення, згідно п. 6.42 ПКЕЕ, є оскарження рішення комісії в суді.
У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу Споживачу, останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.
Відповідачем рішення комісії з розгляду актів порушень у судовому порядку не оскаржено, а виставлений рахунок не сплачено, отже сума боргу станом на 06.05.2016 р. складає 9594,84 грн.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до статті 193 ГК України, статті 526 ЦК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги повністю не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 9594,84 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1378,00 грн., та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 2116717529 від 08.12.2016 року на суму 1378,00 грн. про сплату судового збору.
Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов - задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, рахунок зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у ГУ у м. Київ та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) нарахування за самовільно спожиту електроенергію на суму 9594 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 84 коп.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, поточний рахунок № 26000306201 у ГУ у м. Київ та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
4. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.02.2017 року