вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" лютого 2017 р. Справа № 910/19815/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6
до Приватного підприємства "Столичні будинки", 08292, Київська область, місто Буча, вулиця Нове Шосе , будинок 14, офіс 10
про стягнення 170805,13 грн.
суддя Шевчук Н.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. №14-91 від 18.04.2014);
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №3 від 10.01.2017).
суть спору:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось у господарський суд з позовом до Приватного підприємства "Столичні будинки" про стягнення 47943,26 грн. пені, 114475,22 грн. інфляційних втрат та 8386,65 грн. 3% річних.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №1468/14-ТЕ-41 від 15.01.2014 в частині оплати за поставлений протягом січня - грудня 2014 року природний газ у встановлений договором строк.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що остаточна оплата поставленого йому природного газу була проведена ним 14.09.2016, а відтак відповідач вказує на безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та втрат від інфляції, позаяк у відповідності до частини третьої статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, а враховуючи що заборгованість відповідача перед позивачем погашена до набрання чинності вказаним Законом, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у даній справі.
В письмових поясненнях на відзив позивач вказує, що процедура списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних в порядку, встановленому Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, до відповідача застосовуватись не може, оскільки останній не включений в реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, передбачений вказаним законом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
15.01.2014 між сторонами у справі Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” та Приватним підприємством "Столичні будинки" укладено договір №1468/14-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу (а.с. 16-21, далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2014 році природний газ, а покупець - зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах договору.
Згідно пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ у обсязі до 1360 тис.куб.м.
Як визначено пунктами 5.1, 5.2 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарафи на його транспотрування встановлюється НКРЕ; ціна 1000 куб.м природного газу становить - 1309,20 грн з ПДВ.
Пунктом 5.3 визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.
Відповідно до пункту 5.5 договору загальна вартість природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).
Крім того, між сторонами укладались додаткові угоди до вказаного договору, якими змінювались положення пунктів 2.1, 5.2, договору в частині обсягів та вартості газу і вказувались інші банківські реквізити продавця (а.с.22-24).
Додатковою угодою №2 від 30.04.2014 пункт 2.1 договору викладено в наступній редакції: газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 478345,02 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с.25-33).
Станом на 14.09.2016 відповідач повністю розрахувався за переданий у 2014 році природний газ, що не заперечується сторонами у справі.
Проте, встановлені договором строки розрахунків відповідачем не були дотримані, остаточні розрахунки за поставлений газ проведені з порушенням погоджених сторонами строків, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за періоди прострочення.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.
Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а відповідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За розрахунком позивача, який перевірений судом за прострочення платежів нараховано 47943,26грн пені, 114475,22грн інфляційних втрат та 8386,65 грн. 3% річних.
Проте, 30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, відповідно до частини третьої статті 7 якого на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
У відповідності до термінів цього Закону постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України", а учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Як визначено статтею 2 цього Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Крім цього, прийнятий Закон розділяє поняття заборгованості за спожитий природний газ та нарахованих на таку заборгованість сум неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних.
Заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась населенням (пункт 1.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 30.04.2016), погашена останнім в повному обсязі станом на 30 грудня 2015 року, тобто, до набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.
Виходячи зі змісту частини третьої статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.
Твердження позивача, викладені в письмових поясненнях, щодо того, що спірних правовідносин положення цього Закону не застосовуються, оскільки відповідач не включений до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
ОСОБА_3 регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №8-10-207-17 від 27.01.2017 (а.с. 80-81) за результатами розгляду звернення відповідача останнього повідомлено, що забезпечення роботи та наповнення Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - Реєстр), є першочерговим завданням до реалізації Закону, однак його формування розпочнеться лише після набрання чинності відповідного нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України.
З цією метою Мінрегіоном розроблено проект постанови Уряду «Про затвердження Порядку ведення та користування реєстром підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії», стосовно якого одержано погодження та пропозиції від заінтересованих центральних органів виконавчої влади та направлено до Мін'юсту для проведення юридичної експертизи, після відповідного висновку його буде дано на розгляд до Кабінету Міністрів України.
В своєму листіМінрегіон вказує, що у зв'язку із відсутністю у відповідача кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії, яка підлягає реструктуризації відповідно до закону, підприємство не потребує включення до реєстру, а нараховані на погашену відповідачем заборгованість неустойка (штрафу, пеня), інфляційні нарахуваня та проценти річних підлягають списанню на підставі частини третьої статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”
Окрім цього, листом №04-12/11-119 від 17.02.2017 Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Верховної Ради України за зверненням відповідача надав роз'яснення та повідомив, що вимоги про погашення/стягнення заборгованості за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашеної до набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних є незаконними з дня набрання чинності вказаним законом, а саме з 30.11.2016. Оскільки положення частини 3 статті 7 Закону №1730-VIII носять імперативний характер та є обов'язковими для виконання, вони мають бути враховані судом під час розгляду відповідного спору.
Позивач звернувся до суду з позовом, що розглядається, до набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.
Нараховані пеня, інфляційні і проценти річних позивачем на день винесення цього рішення не списані, і він наполягає на задоволенні позову, тобто, спір між сторонами на день винесення цього рішення не врегульований.
За таких обставин підстави для стягнення нарахованих позивачем пені, інфляційних і процентів річних відсутні, позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд-
вирішив:
У позові відмовити повністю.
Суддя Н.Г. Шевчук
Дата складання повного рішення: 01.03.2017