27.02.2017 р. Справа№ 914/2016/14
Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянувши в приміщенні господарського суду Львівської області матеріали скарги Приватного підприємства «Мірт» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області у справі 914/2016/14
за позовом (скаржника): Приватного підприємства «Мірт» (м. Львів)
до відповідача (боржника): Управління капітального будівництва Львівської міської ради (м. Львів)
суб'єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (м. Львів)
про: стягнення 2523766,20 грн. суми основного боргу, 114183,61 грн. - 3% річних, 176356,57 грн. - інфляційних втрат
визнав, що скаргу слід повернути без розгляду.
Виносячи дану ухвалу суд виходив з наступного:
27.02.2017 року за вх. № 861/17 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано скаргу Приватного підприємства «Мірт» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у справі за позовом Приватного підприємства «Мірт» (м. Львів) до Управління капітального будівництва Львівської міської ради (м. Львів) про стягнення 2523766,20 грн. суми основного боргу, 114183,61 грн. - 3% річних, 176356,57 грн. - інфляційних втрат.
Згідно ч. 2 п. 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України і ГПК України, та містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 ч. 3 ст. 85 Закону N 606-XIV (606-14).
Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Нормами чинного процесуального законодавства України не передбачено пред'явлення інших доказів замість описів вкладення, а звіт з інтернет сторінки підприємства поштового зв'язку не підтверджує, що іншими учасниками процесу отримано саме ті документи, надіслання яких вимагається законодавством у відповідних нормах.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису (ф. 107) заповнюється відправником у двох примірниках з зазначенням усіх реквізитів адресата. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
При огляді позовних матеріалів було встановлено, що заявником не надано усіх належних та допустимих доказів виконання вимог чинного законодавства України щодо оформлення скарги на дії Державної виконавчої служби, що передбачені нормами ГПК України, зокрема, скаржником не додано до матеріалів скарги описи вкладення внутрішніх поштових відправлень, що мали б підтверджувати надсилання відповідачеві та іншим учасникам процесу скарги на дії ДВС та доданих до неї документів.
Тому, скаржником порушено вимоги чинного законодавства України щодо правил оформлення позовної заяви, а саме ст. 54 ГПК України.
Також, форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам, установленим чинним законодавством для цих документів. Якщо законодавством установлено вимоги до певних документів, то документи повинні відповідати цим вимогам. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Відповідно до пункту 5.27. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації “Вимоги до оформлювання документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, при цьому засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. Всупереч вимогам чинного законодавства України, позивачем не було належним чином засвідчено додатки, що долучені до матеріалів позовної заяви.
Отже, керуючись ст. 63 ГПК України, суддя, який вирішує питання про прийняття скарги, зобов'язаний повернути скаргу на дії ДВС з підстав неправильного оформлення скарги на дії ДВС та доданих до неї документів.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 56, 57, 63, 86, 121-2 ГПК України, суд, -
Скаргу Приватного підприємства «Мірт» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області у справі 914/2016/14 - повернути без розгляду.
ДОДАТОК: на 101-ох арк.
Суддя Пазичев В.М.
Згідно ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.