ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.02.2017Справа №910/23388/16
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО ТРАНС СЕРВІС» до приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН» про стягнення 4 089, 07 грн,
за участю представників сторін:
від позивача - Ходак А.В. (довіреність № б/н від 03.01.2017);
від відповідача - не з'явилися;
У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФО ТРАНС СЕРВІС» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ІНФО ТРАНС СЕРВІС») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН» (далі по тексту - відповідач, ПрАТ «СК «ЕТАЛОН») про стягнення 4 089, 07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що транспортний засіб позивача отримав пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди, винним у якій постановою суду визнана особа, чия цивільно-правова відповідальність застрахована у відповідача. У зв'язку з тим, що відповідач не вартість проведеного позивачем відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 2 242, 00 грн, 3% річних у розмірі 174, 54 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 672, 53 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23388/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2017.
03.01.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на судовий запит стосовно страхового полісу № АВ/8546503.
У судовому засіданні 24.01.2017 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та додаткові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 розгляд справи відкладено на 08.02.2017.
08.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному, судове засідання з розгляду даної справи 08.02.2017 не відбулося.
Враховуючи те, що суддя Карабань Я.А. повернувся з лікарняного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017, суд призначив розгляд даної справи на 22.02.2017.
У судове засідання, призначене на 22.02.2017 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвали у даній справі надсилалися сторонам на їх адреси місцезнаходжень, які відповідають відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, сторони вважаються повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином.
Однак, відповідач у судове засідання 22.02.2017 свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки представника у судове засідання до суду не подав, правом, наданим йому ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 22.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника позивача, судом встановлено таке.
11.12.2012 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу SKODA FABIA, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під керуванням останнього та транспортного засобу SKODA FABIA, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ТОВ «ОПТІМА ЛІЗИНГ», під керуванням ОСОБА_3.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2012 у справі № 2610/29802/2012 ОСОБА_2 визнано у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної ДТП транспортний засіб SKODA FABIA, державний номерний знак НОМЕР_2 (далі по тексту - пошкоджений ТЗ) отримав механічні пошкодження.
Пошкоджений ТЗ належить на праві користування у ТОВ «ІНФО ТРАНС СЕРВІС» на підстав лізингової угоди від 11.11.2011 № 20111042, укладеної між ТОВ «ОПТІМА ЛІЗИНГ» та позивачем, що підтверджується листом лізингодавця (ТОВ «ОПТІМА ЛІЗИНГ») від 17.12.2013 № 1036, а також актом прийому-передачі автомобіля від 05.11.2012 № 20111042/69, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
Судом встановлено, що ТЗ SKODA FABIA, державний номерний знак НОМЕР_1, водій якого спричинив ДТП, станом на дату настання останньої був застрахований у ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8546503 (далі по тесту - поліс).
08.03.2013 позивач звернувся до відповідача (страховик за полісом) з повідомленням про настання ДТП.
Згідно із замовленням-нарядом від 17.01.2013 № 0000001897 ФОП ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ становить 2 242, 00 грн.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (абзац 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди».
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Наявність вини ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження застрахованого транспортного засобу, підтверджена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2012.
Законом України «Про страхування» передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню (ст. 7 Закону)
Судом встановлено, що ТЗ SKODA FABIA, державний номерний знак НОМЕР_1, водій якого спричинив ДТП, станом на дату настання останньої був застрахований у ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8546503, строк дії з 10.09.2012 по 09.09.2013, страхувальник ОСОБА_2.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Таким чином, після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо сплати шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 2 242, 00 грн до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
19.03.2013 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 2 242, 00 грн.
18.12.2013 позивач звернувся до відповідача із доповненням до заяви про виплату страхового відшкодування та надав копію листа ТОВ «ОПТІМА ЛІЗИНГ» на отримання страхового відшкодування на користь ТОВ «ІНФО ТРАНС СЕРВІС». Вказана вимога була отримана відповідачем 28.12.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0412802594352, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом у судовому засіданні.
Однак відповідач виплату страхового відшкодування на користь позивача не здійснив, доказів протилежного матеріали справи не містять.
У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання з виплати страхового відшкодування за полісом, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 2 242, 00 грн, 3% річних у розмірі 174, 54 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 672, 53 грн.
Обов'язок страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну третьої особи, встановлений п. 22.1 ст. 22. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Вирішуючи питання про суму відшкодування, суд враховує положення абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Полісом № АВ/8546503, яким застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи, встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000, 00 грн. та франшизу 0 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про відшкодування суми страхового відшкодування в розмірі 2 242, 00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 174, 54 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 672, 53 грн суд зазначає таке.
Статтею 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статею 11 ЦК.
Згідно зі статею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК.
Така позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 № 910/22034/15.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Судом встановлено, що доповнення до заяви про виплату страхового відшкодування було отримано відповідачем 28.12.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0412802594352, а тому, кінцевим терміном для виплати страхового відшкодування є 28.03.2014 (через 90 днів з отримання заяви).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав розрахунок позивача невірним, у зв'язку з чим, судом був здійснений власний розрахунок 3% річних:
№Сума боргуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
1.2 242, 0029.03.2014-31.12.20156433%118, 49
2.2 242, 0001.01.2016-30.10.20163043%55, 87
Всього: 174, 36 грн
Так, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 174, 36 грн (за розрахунком суду).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав розрахунки позивача невірними, тому судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат:
№Сума боргуПеріод простроченняІндекс інфляціїСума інфляційних втрат за період прострочення
12 242, 0029.03.2014-29.02.20161, 7461 671, 92
Всього: 1 671, 92
Так, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 1 671, 92 грн (за розрахунком суду).
З огляду на викладені вище обставини справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО ТРАНС СЕРВІС» про стягнення з приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН» суми страхового відшкодування в розмірі 2 242, 00 грн, а також 3% річних у розмірі 174, 54 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 672, 53 грн підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО ТРАНС СЕРВІС» задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЕТАЛОН» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, ідентифікаційний код 200800515, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО ТРАНС СЕРВІС» (03127,м. Київ, вул. Васильківська, 49, корп. 2, кв. 57, ідентифікаційний код 37033890, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) суму страхового відшкодування в розмірі 2 242, 00 (дві тисячі двісті сорок дві) гривні 00 копійок, 3% річних у розмірі 174 (сто сімдесят чотири гривні) 36 копійок, інфляційні втрати в розмірі 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят одну) гривню 92 копійки та судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02 березня 2017 року.
Суддя Я.А. Карабань