ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.02.2017Справа №910/16193/16
За позовом Малого приватного підприємства "Рабиця"
до Київської міської ради
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
- Державна архітектурно-будівельна інспекція України
- Департамент з питань державного архітектурно - будівельного контролю
міста Києва виконавчого органу Київської міської ради
- Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
- Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання право власності на самочинно збудоване нерухоме майно
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача - Осадча ., представник за довіреністю;
Від відповідача-1 - не з'явився;
Від відповідача-2 - не з'явився;
Від третьої особи 1 Руденко М.В., представник за довіреністю;
2 не з'явився;
3 не з'явився;
4 Маланчук , представник за довіреністю;
Мале приватне підприємство "Рабиця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про визнання за Позивачем право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: нежитловий будинок загальною площею 171,6 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Віскозна, будинок №3 літ. Я.
Позов обґрунтований тим, що на земельній ділянці з кодом 62:068:19 за адресою: м. Київ, вул. Віскозна,3, яка знаходиться у комунальній власності та у користуванні Малого приватного підприємства "Рабиця" побудовано нежитловий будинок.
Позивач стверджує, що має місце самочинно збудоване нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача та побудоване без порушень будівельних норм та правил.
З посиланням на ст.ст. 331, 375, 376, Цивільного Кодексу України та ст.ст. 95, 120, 1021 Земельного Кодексу України, позивач просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
В процесі розгляду справи суд за клопотанням Позивача Ухвалою господарського суду від 15.12.2016р. замінив первісного відповідача по справі Київську міську державну адміністрацію належним відповідачем - Київську міську раду.
Київська міська рада у відзиві на позовну заяву, поданого 24.01.2017, позов не визнавала, вказавши, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували доводи позивача про те, що під час проведення будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми, а також зазначила, що Київська міська рада не приймала рішення про надання Позивачу земельної ділянки у користування під уже збудоване майно, право власності на нього не реєструвалось.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Департамент з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у своїх письмових поясненнях поданих до суду також заперечили проти позову, з тих підстав, що Позивач не набуває права власності на нежитловий будинок загальною площею 171,6 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Віскозна, будинок №3 літ. Я, оскільки здійснив самочинне будівництво нерухомого майна
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Земельна ділянка з кодом 62:068:19 за адресою: м. Київ, вул. Віскозна,3, знаходиться у комунальній власності.
Відповідно до Довідки Департаменту земельних ресурсів Київської державної адміністрації від 06.08.2015 №Ю-07113/2015 площа земельної ділянки 1980,64кв.м, функціональне використання -землі змішаного використання: землі промисловості 1521,98кв.м; землі комерційного використання 458,66кв.м
На зазначеній земельній ділянці Малим приватним підприємством "Рабиця" побудовано нежитловий будинок. Відповідно до технічного паспорту площа зазначеного об'єкту 171,6кв.м.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних міських рад.
Пунктом 2 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначено, що Київська міська рада має право визначати особливості землекористування в м. Києві.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.
За твердженням позивача спірна земельна ділянка перебуває у нього у користуванні, будівництво нежитлового будинку здійснювалось за кошти Малого приватного підприємства "Рабиця", під час проведення будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази прийняття Київською міською радою рішення про передачу Позивачу земельної ділянки у користування.
Відповідно до Рішення від 15 липня 2004 року№ 457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві", користування земельною ділянкою - використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення із дотриманням обов'язків і набуттям прав, встановлених законодавством, з метою господарювання на ній, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд;
Особа, яка якщо інше не передбачено законом або договором, має використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення із дотриманням обов'язків і набуттям прав, встановлених законодавством, з метою господарювання на ній, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
При цьому, ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Позивач 04.08.2016 (вх.№10/26-0408/52) звернувся до Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради із заявою про прийняття в експлуатацію об'єкта - нежитловий будинок площею 171,6кв.м за адресою: вул. Віскозна, нежитловий будинок №3 літ.Я у м. Києві.
За результатами розгляду даного звернення Департамент надав обґрунтовану відповідь листом від 09.08.2016 №10/26-46/0908/05 та повідомив, що оскільки документи відносно прийняття вказаного вище об'єкта в експлуатацію подані Малим приватним підприємством "Рабиця" після 31 грудня 2015 року, у Департаменті на підставі п.9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відсутні правові підстави та повноваження для прийняття в експлуатацію об'єкта.
Відповідно до п.9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", орган державного архітектурно - будівельного контролю до 31.12.2015 безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011року; збудовані до 12 березня 2011року: громадські будинки І і ІІ категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення І і ІІ категорій складності.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документів, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог довели суду, що у Єдиному Реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі Реєстр), відсутня інформація щодо видачі документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та не прийнято в експлуатацію об'єкт будівництва за адресою: вул. Віскозна, нежитловий будинок №3 літ.Я у м. Києві.
З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2016 ТОВ "Б-Т-І" було проведено технічну інвентаризацію об'єкта, за результатами якої виготовлений технічний паспорт (інвентаризаційна справа №35807/16) на нежитловий будинок, що розташований за адресою: вул. Віскозна, нежитловий будинок №3 літ. Я у м. Києві.
Відповідно до примітки, зазначеної у технічному паспорті, нежитловий будинок №3 літ. Я по вул. Віскозній є самочинним будівництвом.
Тобто, матеріалами справи підтверджується, що Позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на самочинне будівництво.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, засобів захисту.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Разом з тим, відповідно до положень статті 95 Земельного кодексу України та статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати виробничі та інші будівлі і споруди лише за умови згоди на це орендодавця. Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом.
З матеріалів справи вбачається, і це установлено судом, що позивач звернувся до господарського суду про визнання за ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 вказаного Кодексу, за приписами якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об'єкт.
Разом з цим, відповідно до приписів статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.
Матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем будівельних робіт за адресою: вул. Віскозна, нежитловий будинок №3 літ. Я у м. Києві без належного дозволу та належно затвердженого проекту, тобто без документів, що надають право на виконання будівельних робіт.
Судом враховано правову позицію судової палати у цивільних справах Верховного Суду України (справа № 6-1328 цс15 про визнання права власності на житловий будинок).
" … Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.
Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду".
Київська міська рада не приймала рішення про надання Позивачу земельної ділянки у користування під уже збудоване майно, право власності на нього не реєструвалось.
Таким чином, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарський суд встановив, що спірний нежитловий будинок позивачем був побудований самовільно, за відсутності дозвільної та затвердженої проектної документації, на земельній ділянці, користувачем якої він не є, та нежитловий будинок не прийнятий в експлуатацію. Водночас судом встановлено і те, що земельна ділянка, на якій розміщений нежитловий будинок, під будівництво/реконструкцію спірного об'єкта позивачеві не виділялася.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитловий будинок №3 літ. Я по вул. Віскозна, м. Київ, загальною площею 171.6кв.м , за наведених обставин.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 01.03.2017
Суддя І.І. Борисенко