ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28 лютого 2017 р. Справа № 909/1175/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О.
секретар судового засідання Кричовський Р. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта",
вул. Європейська, 57, м. Полтава, Полтавська область, 36039
до відповідача: Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест"
вул. Тараса Мельничука, 26, м. Коломия, 78203
про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 02.04.2015
за участю:
Від відповідача: ОСОБА_1 - представник , (довіреність№5 від 30.01.17); ОСОБА_2 - директор ( паспорт серії СС №432971 від 18.12.97)
Від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 12.08.16).
Встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 02.04.2015 укладеного з відповідачем, Коломийською приватною виробничо-торговою фірмою "Колоінвест".
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 02.04.2015, між Коломийською приватною виробничо-торговою фірмою «Колоінвест» та ТзОВ «Нова Пошта» було укладено договір оренди нежитлового приміщення №2.
Згідно умов даного договору відповідач передає позивачу, а позивач приймає від відповідача в платне тимчасове користування на умовах оренди нежитлове приміщення площею 180 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Коломия, вул. Січових Стрільців, 44, 1-й поверх гастроному "Верховина" для використання в якості призначення ТзОВ "Нова пошта".
Пунктами 1.3, 1.4 Договору визначено, що приміщення передається в оренду позивачу для цілей розміщення офісу та зберігання вантажу та/або для здійснення іншої підприємницької діяльності, з терміном оренди - 2 роки 11 місяців з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі орендованого майна.
Відповідно до п.2.1 договору, орендна плата становить 65,00 грн за 1 м2 орендованої площі. Загальна вартість орендованого приміщення складає 11700,00грн.
Орендна плата розпочинається нараховуватись з дати підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення.
Факт передачі орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі від 01.05.2015, який підписаний уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку дії договору; загибелі орендованого майна; дострокового припиненням за погодженням сторін; за рішенням суду.
Однак, через непорозуміння з відповідачем з приводу нарахування орендної плати, навмисному створенні орендодавцем перешкод для нормального використання орендованого приміщення , позивач з грудня 2015 фактично не використовує орендовані приміщення.
Оскільки, із відповідачем суттєво погіршились ділові відносини, подальша співпраця та оренда майна є неможливою , позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №2 від 02.04.2015 із вкладенням для підписання додаткової угоди про припинення дії вказаного договору, а також акт приймання-передачі приміщення від 31.10.2016.
Проте, вказана додаткова угода та акт приймання-передачі приміщення від 31.10.2016 був повернутий відповідачем позивачу без підписання.
В зв"язку з тим, що орендовані приміщення позивачем не використовуються, а відповідач відмовляється від підписання додаткової угоди про припинення дії вказаного договору та акту приймання-передачі приміщення від 31.10.2016, позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 02.04.2015 в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх необгрунтованими та безпідставними, свої заперечення щодо позову, виклав у відзиві Вх№3453/17 від 28.02.2017.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що спірний договір оренди може бути припинений тільки відповідно до чинного законодавства та умов договору.
Однак, причина розірвання договору зазначена позивачем у позовній заяві є голослівною, надуманою та непідтвердженою нормами чинного законодавства.
Оскільки, відповідачем не порушено істотних умов договору , відповідач вважає, що вказаний договір не може бути розірваний за рішенням суду.
З огляду на викладені обставини , представник відповідача просить суд в позові відмовити.
Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, дослідивши обставини у справі і подані сторонами докази, оцінивши їх в порядку ст. 43 ГПК України, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
За змістом ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Між сторонами у даній справі, 02.04.2015, було укладено договір оренди нежитлового приміщення №2.
Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно умов даного договору відповідач передає позивачу, а позивач приймає від відповідача в платне тимчасове користування на умовах оренди нежитлове приміщення площею 180 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Коломия, вул. Січових Стрільців, 44, 1-й поверх гастроному "Верховина" для використання в якості призначення ТзОВ "Нова пошта".
Пунктами 1.3, 1.4 Договору визначено, що приміщення передається в оренду позивачу для цілей розміщення офісу та зберігання вантажу та/або для здійснення іншої підприємницької діяльності, з терміном оренди - 2 роки 11 місяців з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі орендованого майна.
Відповідно до п.2.1 договору, орендна плата становить 65,00 грн за 1 м2 орендованої площі. Загальна вартість орендованого приміщення складає 11700,00грн.
Орендна плата розпочинається нараховуватись з дати підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення.
Факт передачі орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі від 01.05.2015, який підписаний уповноваженими представниками сторін.
Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку дії договору; загибелі орендованого майна; дострокового припиненням за погодженням сторін; за рішенням суду.
Згідно з ч.1 ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. При чому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
В нормі ч.2 ст.652 ЦК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (постанова ВСУ у справі №3-63гс12 від 11.12.12).
Позивач у позовній заяві зазначає, що через непорозуміння з відповідачем з приводу нарахування орендної плати, навмисному створенні останнім перешкод для нормального використання орендованого приміщення , останній з грудня 2015 фактично не використовує орендовані приміщення, а тому договір оренди слід розірвати.
Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.2.9 договору оренди, розмір орендної плати може бути змінено тільки за письмовим погодженням сторін. Усі зміни розміру орендної плати узгоджуються між сторонами й фіксуються окремою додатковою угодою до цього договору.
Позивачем не надано суду доказів намагання укладення з відповідачем додаткової угоди , щодо узгодження розміру орендної плати, а тому непорозуміння з відповідачем з приводу орендної плати носить загальний характер , та не може бути підставою для його розірвання на користь однієї з них.
Щодо твердження позивача про невикористання орендованого приміщення , то слід вказати, що зазначене стосується діяльності позивача, ризик зміни обставин щодо доцільності його знаходження в орендованому приміщенні цілком покладається на нього та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Відповідно до ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Наведеним спростовуються посилання позивача в обґрунтування своїх тверджень про невикористання орендованого приміщення в його господарської діяльності.
Крім того, відповідно до п.3.6 договору, орендар за погодженням орендодавця може здавати в суборенду орендоване приміщення або його частину.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 року у справі №2-52-09.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивач не довів обставини, які б підтверджували сукупність і наявність вказаних чотирьох умов, передбачених ч.2 ст.652 ЦК України, та не подав доказів, у розумінні ст.33 ГПК України, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
З врахуванням вимог норм ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного , у відповідності до ст.124 Конституції України, ст. ст. 11, 651, 652, 759, 774 Цивільного кодексу України, ст. 42, 44, 188, 283 Господарського кодексу України, ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" до відповідача, Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 02.04.2015.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.03.17
Суддя Калашник В. О.