ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.03.2017Справа №910/2114/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг -К»
про стягнення 11 648, 52грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
У засіданні брали участь:
від позивача: Ваколюк О.В. - по дов. №б/н від 28.08.2014р.
від відповідача: не з»явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передана позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Моваль Трейдинг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг -К" 11 648,52 грн., із яких: 9 769,43 грн. основного боргу, 1 879,09 грн. пені.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № М-4 від 01.09.2014 не у повному обсязі здійснив повну оплату за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 9 745,00 грн. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24,43 грн. по договору про переведення боргу та 1879,09 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2114/17; розгляд справи призначено на 01.03.2017.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу суду представник відповідача отримав 16.02.2017р.).
Суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.
Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2017 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У судовому засіданні 01.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
01.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моваль Трейдинг" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торг -К" (покупець, відповідач) укладено договір № М-4 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах DDP згідно Специфікації (п. 1.1.).
Згідно із п. 2.1 договору, позивач зобов'язується поставити товар на склади відповідача за адресами та згідно графіка, встановленого в додатку №1 до даного договору.
Договір діє з моменту його підписання сторонами і діє протягом календарного року (п.8.1 договору).
Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар за видатковою накладною №19474 від 30.12.2015р. на суму 7600,99 грн. та за видатковою накладною №19476 від 30.12.2015 на суму 6 143,98 грн.
Відповідно до п. 4.3 договору оплата за товар здійснюється протягом 35 календарних днів від дати поставки товару.
Сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, згідно із яким, станом на 39.02.2016 заборгованість складає 9 769,43 грн.
Оскільки, відповідач не виконував взяті на себе, 25.10.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. №25/09-16/1 від 25.10.2016) в якій вимагав сплатити заборгованість за договором №М-4 від 01.09.2014, докази направлення яких наявні в матеріалах справи.
Відповідач вказану претензію залишив без задоволення, вимог позивача не задовольнив.
01.02.2015р. між сторонами по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий центр Континент» був укладений договір про переведення боргу.
Відповідно до п. 1.1 даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий центр Континент» перевело на відповідача борг в сумі 14 149, 50 грн., який виник перед позивачем на підставі договору про переведення боргу №М-8 від 01.09.2014р.
Згідно п. 2.4 договору відповідач по справі зобов»язався сплатити позивачу борг за основним договором в сумі , вказаній в п.1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, не пізніше 03 березня 2015 року.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем заборгованість відповідача перед позивачем по договору про переведення боргу №М-8 від 01.09.2014р. станом на день подання позову та розгляду справи судом становить 24, 43 грн.
Враховуючи наявність заборгованості за договором № М-4 від 01.09.2014р. у розмірі 9 745,00 грн. та №М-8 від 01.09.2014р. в сумі 24,43 грн., прострочення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нарахована пеня у розмірі 1879,09 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору №М-4 від 01.09.2014, згідно із видатковими накладними №19474 від 30.12.2015р. на суму 7600,99 грн. та за видатковою накладною №19476 від 30.12.2015 на суму 6 143,98 грн. та генеральними довіреностями №209 від 09.09.2014р. та №212 від 09.09.2014р. на отримання ТМЦ, поставлено відповідачу товар на загальну суму 13744,97 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що видаткові накладні №19474 від 30.12.2015р., №19476 від 30.12.2015 відповідачем в повному обсязі не оплачені, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаними накладними у сумі 9 745,00 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки, невиконане зобов'язання за договором №М-4 від 01.09.2014р. у розмірі 9745,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.
Підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24,43 грн., що виникли відповідно до договору про переведення боргу №М-8 від 01.09.2014р.
Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1879,09 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.
На підставі викладеного суд зауважує, що закон визначає не розмір пені як такий, а лише верхню межу цього розміру, в свою чергу конкретний розмір пені має визначатися за згодою сторін.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені оскільки сторони в умовах договору не погодили відсоток нарахування пені (аналогічна думка викладена в Постанові ВГСУ від 27.01.2016р. №914/4366/14).
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Моваль Трейдинг" частково.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ -К" (03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 15; код ЄДРПОУ 38365337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моваль Трейдинг" (08161, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вулиця Київська, будинок 1-Б, код ЄДРПОУ 36713153) заборгованість у розмірі 9 765 грн. 43 коп., судові витрати у розмірі 1341 грн. 92 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено 02 .03.2017.
Суддя Трофименко Т.Ю.