номер провадження справи 12/2/17
23.02.2017 Справа № 908/107/17
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/107/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОТОРМАШ”
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”
про стягнення 451539,70 грн.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 5 від 05.01.2017 року
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОТОРМАШ” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” про стягнення грошових коштів за договором поставки № 150241 від 02.10.2015 року в сумі 451539,70 грн.
30.01.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю забезпечити прибуття його уповноважених представників у зв'язку із знаходженням у відрядженні в м. Харкові та проведенням між сторонами переговорів щодо мирного врегулювання спору. При цьому разом із вказаним клопотанням від відповідача надійшли засвідчені копії доказів погашення заборгованості перед позивачем.
31.01.2017 року на адресу суду від позивача у справі надійшло нормативне обґрунтування позовних вимог, за змістом якого останній зазначає наступне:
- позивач своє зобов'язання за договором поставки № 150241 від 02.10.2015 року виконав в повному об'ємі, поставив товар відповідно до видаткової накладної № 81 від 09.10.2015 року на суму 379919,81 грн. та видаткової накладної № 111 від 28.12.2015 року на суму 221619,89 грн., документи, зазначені в п. 4.3. вказаного договору передав відповідачу одночасно з поставкою товару;
- будь-яких зауважень з боку відповідача щодо відсутності або не повної передачі товаросупровідних документів не надходило, видаткова накладна підписана уповноваженим представником відповідача без зауважень;
- товар за договором прийнятий відповідачем без зауважень щодо кількості та якості, у зв'язку з чим на підставі п. 5.5. договору право власності на товар перейшло до покупця в момент підписання видаткової накладної;
- договором не регламентовано порядок складання Акту приймання-передачі товару, отже в цій частині застосовуються положення Інструкцій № П-6 від 15.06.1965 року та № П-7 від 25.04.1966 року згідно п. 5.8. договору;
- акти приймання продукції складаються на підприємстві, що здійснює таке приймання та затверджуються його керівником або заступником керівника згідно п. 26 Інструкції № П-6 та п. 5, п. 29 Інструкції № П-7, тобто обов'язок складання акту приймання-передачі товару за Інструкцією № П-6 та № П-7 покладено на одержувача товару - відповідача;
- згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару;
- підписання покупцем (відповідачем) видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 вказаного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар;
- враховуючи, що у разі виявлення будь-яких зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, обов'язок складання актів приймання-передачі товару покладається на відповідача, та відсутність зазначених зауважень з боку відповідача в момент прийняття товару, строк оплати поставленої продукції за договором (90 банківських днів) слід обраховувати з першого банківського дня після підписання видаткової накладної.
Вказане клопотання відповідача було задоволено судом про що свідчить винесена ухвала від 31.01.2017 року, якою відкладений розгляд справи на 09.02.2017 року об 11:15.
09.02.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання в порядку приписів 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує, що після порушення провадження в даній справі 18.01.2017 року платіжним дорученням № 640 сплатив частково за отриманий товар за договором № 150241 від 02.10.2015 року в сумі 50000,00 грн. Просить задовольнити клопотання.
09.02.2017 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив в порядку ст. 59 ГПК України, в якому останній зазначає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на договорі між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОТОРМАШ” та Приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод” та первинних документах, які складені вказаними юридичними особами. При цьому відповідно до позовних вимог позивач просить стягнути суму боргу з Публічного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”. Однак жодних договорів та первинних документів, складених між Публічним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод” в матеріалах справи немає, заяв про зміну предмету спору від позивача не надходило, відтак позовні вимоги не ґрунтуються на документах, які є в матеріалах справи. Просить в позові відмовити.
20.02.2017 року на адресу суду від позивача у справі надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній з посиланням на ст. 31 ЦПК України, відповідно до якої позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, вважає за необхідне скористатись цим правом та уточнити свої позовні вимоги. Зокрема у вказаній заяві позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 451539,70 грн. - вартість поставленого товару, пеню за прострочку оплати в сумі 19350,44 грн. на підставі п. 7.2.1 договору поставки № 150241 від 02.10.2015 року, три відсотка річних в сумі 13167,64 грн. та інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 49582,15 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому у вказаній заяві позивач також пояснює, що в заключній частині позову в п. 1, п. 2 в найменуванні відповідача була допущена описка, а саме замість «Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (код ЄДРПОУ 01056273…)» було зазначено «Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (код ЄДРПОУ 01056273…)». Просить суд заключну частину позову читати в наступній редакції «Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (код ЄДРПОУ 01056273…)». Поряд з цим вказує, що код ЄДРПОУ, який ідентифікує підприємство, зазначений вірно, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.02.2017 року.
При отриманні заяви про уточнення позовних вимог від позивача не було виявлено додатку, зазначеного в п. 4 до вказаної заяви, а саме - докази доплати судового збору, про що господарським судом був складений відповідний акт від 20.02.2017 року, який міститься в матеріалах справи (а.с. 60). Вказаний акт був вручений особисто представнику позивача про що свідчить наявна у справі розписка від 23.02.2017 року.
Представник позивача в судовому засіданні 23.02.2017 року підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення, яку просив задовольнити. Разом з тим надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення № 54 від 16.02.2017 року про сплату судового збору у зв'язку із збільшенням позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання 23.02.2017 року не з'явився, однак надав на адресу суду клопотання, в якому з посиланням на неможливість з'явитися в судове засідання 23.02.2017 року у зв'язку з відрядженням до м. Києва та з метою об'єктивного розгляду справи просить судове засідання відкласти та продовжити строк розгляду справи на 15 днів. В підтвердження вказаних обставин відповідач надав суду засвідчену копію наказу № 64 від 21.02.2017 року за підписом в.о. голови правління ПрАТ «ЗЕРЗ» ОСОБА_2
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню з огляду на приписи п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Так, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.) виходячи з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Поряд з цим, розглянувши клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на умови п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”. Так, вказаним пунктом Пленуму визначено, що продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (частина третя цієї статті ГПК). Чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці, тощо. Враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі за клопотанням представника відповідача, з огляду на наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів, достатніх для її розгляду по суті, суд не вбачає підстав (винятковості даного випадку) для задоволення клопотання про продовження строку в порядку ст. 69 ГПК України.
Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши заяву про уточнення позовних вимог, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що права та обов'язки сторін у господарському процесі врегульовані приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (із змінами та доповненнями), визначено, що, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про “доповнення” або “уточнення” позовних вимог, або заявлення “додаткових” позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом.
Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п. 3.10. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (із змінами та доповненнями). З аналізу змісту викладеного пункту постанови Пленуму вбачається, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можливо лише шляхом збільшення або зменшення тієї же вимоги, яка була заявлена в позові.
Разом з тим в п. 3.12. вказаної постанови Пленуму Вищого Господарського суду України зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому в постанові Пленуму роз'яснено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
Матеріали справи свідчать, що звертаючись до суду позивач в позовній заяві заявив вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів за договором поставки № 150241 від 02.10.2015 року в сумі 451539,70 грн., тобто вимоги про стягнення основного боргу.
Разом з тим в поданій 20.02.2017 року заяві про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 451539,70 грн. - вартість поставленого товару (тобто основний борг), а також пеню за прострочку оплати в сумі 19350,44 грн., три відсотка річних в сумі 13167,64 грн. та інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 49582,15 грн. При цьому первісно в позовній заяві вимоги про стягнення ані пені, ані трьох відсотків річних, ані інфляційних витрат позивачем не заявлялись.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, суд дійшов висновку, що позивачем подана заява про зміну предмету позову.
Заява про зміну предмету спору відповідає вимогам ст. ст. 54, 57 ГПК України, втім, подана позивачем після початку розгляду справи по суті, оскільки в судовому засіданні 09.02.2017 року суд оголосив про початок розгляду справи по суті, що зазначено в протоколі судового засідання від 09.02.2017 року. Відтак заява про зміну предмету позову залишається судом без розгляду.
Таким чином, судом розглядаються первісні позовні вимоги, заявлені позивачем в позовній заяві.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 02.10.2015 року між Приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод”, далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОТОРМАШ”, далі Постачальник, був укладений договір поставки № 150241, далі Договір.
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується у 2015 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.
Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору сторони визначили, що найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору. Виробник товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору. Обсяги закупівлі товарів за цим Договором та відповідно і сума (загальна вартість) Договору можуть бути зменшені Замовником в односторонньому порядку залежно від реального фінансування видатків (реального фінансування Договору, зміни фінансового та/або виробничого плану).
Умовами п. 3.1. - 3.3. Договору сторони дійшли згоди, що ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 633200,00 грн. (шістсот тридцять три тисячі двісті грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 20%: 105533,33 грн. (сто п'ять тисяч п'ятсот тридцять три грн. 33 коп.). Ціна за одиницю товару зазначається у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору. Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною, вказаною у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору. Ціни на товари за цим Договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату товарів, інших документах до Договору вказуються в національній валюті України.
Порядок здійснення оплати сторони узгодили в розділі 4 Договору, а саме в п. 4.1. - 4.3. Так, вказаними пунктами передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару сторони за цим Договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату Договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання Постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної, за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за Договором, він вважається не підписаний. До рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).
Відповідно до умов п. 5.1. - 5.5. Договору строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 20 (двадцяти) днів від дня отримання Постачальником письмової заявки Замовника на постачання товару. У день отримання Постачальником письмової заявки на постачання товару від Замовника, Постачальник зобов'язаний повідомити Замовнику про отримання заявки на постачання товару та готовність її виконати. Місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника на умовах DDP (згідно Інкотермс 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Представник Замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику Постачальника довіреність на отримання їм даної партії товару. Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок Замовника. Право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної та відсутності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару. У разі наявності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін Акту приймання-передачі товару.
Згідно з п. 5.8., 5.12. Договору сторони визначили, що прийом товару здійснюється Замовником у відповідності до умов цього Договору, а також у відповідності до умов Інструкції № П-6 від 15.06.65р. “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” та Інструкції № П-7 від 25.04.66 р. “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю”, якщо умови вищезазначених інструкцій не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству (вказані інструкції застосовуються в частині що не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству). Прийом товару здійснюється Замовником при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної (інших документів щодо транспортування товару), пакувальних аркушів, рахунку на оплату товару, документів, підтверджуючих якість товару. Замовник проводить вхідний контроль товару згідно з вимогами ГОСТ 24297-87. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 6.1. (п.п. 6.1.1., 6.1.2.) Договору передбачені обов'язки Замовника, а саме: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари та приймати поставлені товари згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Отже, в частині повного виконання прийнятих сторонами зобов'язань умови договору є дійсними і на момент розгляду справи судом.
Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати поставленого на його адресу товару виконав не в повному об'ємі, оплативши товар частково. При цьому зазначає, що станом на 13.01.2017 року заборгованість відповідача за поставлений товар складає 451539,70 грн., яку і намагається стягнути з останнього.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору була складена та підписана Специфікація № 1, за умовами якої сторони узгодили поставку товару: стрижень люлечного підвішування (ДТЖИ.304591.033 СБ) у кількості 80 шт. за ціною 6000,00 грн. за одиницю без ПДВ та гайка (ДТЖИ.758.441.005) у кількості 80 шт. за ціною 595,83 грн. за одиницю без ПДВ на загальну суму разом з ПДВ 633200,00 грн. (а.с. 52).
Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, передбачений умовами договору, на загальну суму з ПДВ 601539,70 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі видатковими накладними, а саме:
- видатковою накладною № 81 від 09.10.2015 року на суму 379919,81 грн. (а.с. 17);
- видатковою накладною № 111 від 28.12.2015 року на суму 221619,89 грн. (а.с. 20).
Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача - комірником ОСОБА_3 на підставі довіреностей № 2147 від 06.10.2015 року та № 1303 від 28.12.2015 року, про що свідчать її підписи на видаткових накладних.
На оплату поставленого товару позивачем у відповідності до умов Договору були виписані рахунки № 25 від 09.10.2015 року на суму 379919,81 грн., № 40 від 28.12.2015 року на суму 221619,89 грн., засвідчені копії яких містяться у справі (а.с. 16, 19).
Як зазначає позивач в позові відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною № 81 від 09.10.2015 року на загальну суму 150000,00 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача (а.с. 22, 23), які свідчать про оплати, здійснені: 06.01.2016 року на суму 100000,00 грн., 06.01.2017 року на суму 50000,00 грн.
Оскільки відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар у визначений умовами договору строк виконав не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом і намагається стягнути з відповідача залишок заборгованості за поставлений товар в розмірі 451539,70 грн.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткова накладна № 81 від 09.10.2015 року, видаткова накладна № 111 від 28.12.2015 року), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.
Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 4 Договору, а саме в п. 4.2., яким передбачено, що Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, а у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за Договором, він вважається не підписаний. До рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).
Разом з тим умовами п. 5.5. Договору сторони узгодили, що право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної та відсутності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару. У разі наявності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін Акту приймання-передачі товару.
Згідно з п. 5.12 Договору підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Як вбачається з матеріалів справи, товар за Договором поставки був прийнятий відповідачем без зауважень щодо кількості, якості, комплектності та асортименту у зв'язку з чим на підставі п. 5.5 Договору право власності на товар перейшло до відповідача в момент підписання видаткової накладної № 81 від 09.10.2015 року, тобто 09.10.2015 року, та видаткової накладної № 111 від 28.12.2015 року, тобто 28.12.2015 року.
Оскільки у п. 5.8 Договору сторони узгодили, що приймання товару здійснюється відповідно до умов Інструкцій № П-6 від 15.06.1965 та № П-7 від 25.04.1966, якщо їх умови не суперечать умовам Договорів та/або чинному законодавству, а Договором не регламентовано порядок складання Актів приймання-передачі товару, суд дійшов висновку, що в цій частині застосовуються положення зазначених інструкцій.
Акти приймання продукції складаються на підприємстві, що здійснює таке приймання та затверджуються його керівником або заступником керівника (п. 26 Інструкції № П-6 та п. 29 Інструкції № П-7). Тобто з викладеного вбачається, що обов'язок зі складання Актів приймання-передачі товару покладено саме на відповідача.
Відповідно до п. 29 Інструкції № П-7 акт щодо фактичної кількості та комплектності отриманої продукції складається у день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю.
Згідно з п. 26 Інструкції № П-6 акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-отримувача не пізніше ніж на наступний день після складання акту.
Оскільки приймання продукції за Договором за видатковими накладними № 81 від 09.10.2015 року та № 111 від 28.12.2015 року було здійснене 09.10.2015 року та 28.12.2015 року (в робочі дні), то співробітники ПрАТ “ЗЕРЗ” повинні були скласти та затвердити акти приймання-передачі продукції за кількістю та якістю за вказаними накладними не пізніше 10 жовтня 2015 року та 29 грудня 2015 року.
Однак, акти приймання-передачі товару в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи те, що обов'язок складання актів приймання-передачі товару є передумовою розрахунків між сторонами, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленої продукції згідно видаткової накладної № 81 від 09.10.2015 року за Договором (90 банківських днів) слід обраховувати з першого банківського дня після спливу строку складання вказаного акту приймання-передачі, тобто з 12 жовтня 2015 року, а строк оплати поставленої продукції згідно видаткової накладної № 111 від 28.12.2015 року (90 банківських днів) слід обраховувати з першого банківського дня після спливу строку складання вказаного акту приймання-передачі, тобто з 30.12.2015 року.
Таким чином, на підставі п. 4.2 Договору строк оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної № 81 від 09.10.2015 року спливає 18.02.2016 року, а строк оплати товару згідно видаткової накладної № 111 від 28.12.2015 року спливає 11.05.2016 року (з урахуванням, що 14.10.2015 року - це державне свято (неробочий день) та 07.03.2016 року - неробочий день).
Докази у справі свідчать, що відповідачем було здійснено погашення боргу за поставлений товар за видатковою накладною № 81 від 09.10.2015 року на загальну суму 200000,00 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача (а.с. 22, 23) та платіжними дорученнями, засвідчені копії яких містяться у справі (а.с. 31-33), а саме:
- платіжним дорученням № 325 від 06.01.2016 року на суму 100000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 191 від 06.01.2017 року на суму 50000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 640 від 18.01.2017 року на суму 50000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що остання часткова оплата боргу за поставлений товар згідно платіжного доручення № 640 від 18.01.2017 року в сумі 50000,00 грн. була здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у даній справі.
Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:
· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.
Оскільки відповідачем погашено частково суму заборгованості за вказаним Договором, провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОТОРМАШ” до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 50000,00 грн. за договором поставки № 150241 від 02.10.2015 року слід припинити за ознаками п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання, а саме поставив товар відповідачу, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 81 від 09.10.2015 року та № 111 від 28.12.2015 року, які засвідчують факт одержання товару Замовником (як покупцем) згідно п. 5.12. Договору.
З врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, заборгованість за поставлений товар за Договором на підставі видаткових накладних № 81 від 09.10.2015 року та № 111 від 28.12.2015 року складає 401539,70 грн.
Втім, відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем у встановлений договором строк за поставлений згідно умов договору товар.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором щодо не здійснення оплати в повному обсязі за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОТОРМАШ” про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 401539,70 грн.
Стосовно тверджень відповідача про те, що позовні вимоги не ґрунтуються на документах, які є в матеріалах справи, оскільки позивач в позові просить стягнути суму боргу з Публічного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” слід вказати те, що зазначення в прохальній частині позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” є технічною опискою, допущеною позивачем. Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, викладеними в заяві про уточнення позовних вимог, в якій позивач самостійно визнав факт допущення описки в назві відповідача в п. п. 1, 2 заключної частини позову та просив її читати в наступній редакції: «Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (код ЄДРПОУ 01056273…». Зазначені пояснення позивача судом прийняті, відтак твердження відповідача є безпідставними, та такими, що не спростовують факт невиконанням ним зобов'язань за договором поставки № 150241 від 02.10.2015 року.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 6773,10 грн. згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі - Приватне акціонерне товариство “Запорізький електровозоремонтний завод”, оскільки спір був доведений до суду внаслідок його неправильних дій.
Приписами ч. 6 ст. 84 ГПК України визначено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIІІ внесено зміни до статті 4 Закону України «Про судовий збір» та передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2017 року.
При цьому розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017 року становить 1600,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (в редакції станом на дату пред'явлення позову в даній справі) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом розгляду поданого в даній справі позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 451539,70 грн., що є вимогою майнового характеру. Відтак, сума судового збору за розгляд заявлених позовних вимог повинна складати 1,5 відсотка від суми 451539,70 грн., що становить 6773,10 грн. (з врахуванням округлення).
Втім, як вбачається з доданого до позовної заяви в якості доказу сплати судового збору платіжного доручення № 10 від 12.01.2017 року, позивачем сплачено судовий збір в сумі 6773,09 грн., тобто в меншому розмірі, ніж встановлено. Відтак позивач не доплатив судовий збір в розмірі 0,01 грн.
Умовами п. 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.
Відповідно до ст. 49 ГПК України несплачена сума судового збору за подання до господарського суду позовної заяви в даній справі в розмірі 0,01 грн. підлягає стягненню з позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОТОРМАШ” в дохід Державного бюджету України.
У судовому засіданні, яке відбулося 23.02.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 629, 638, 639, 664, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
1. Провадження у справі № 908/107/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОТОРМАШ” до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” про стягнення боргу в сумі 50000,00 грн. припинити.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОТОРМАШ” до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273, на користь:
- Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОТОРМАШ”, 61060, м. Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, буд. 171, код ЄДРПОУ 37385017, борг за поставлений товар в сумі 401539 (чотириста одна тисяча п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 70 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 6773 (шість тисяч сімсот сімдесят три) грн. 10 коп., видавши наказ.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОТОРМАШ”, 61060, м. Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, буд. 171, код ЄДРПОУ 37385017, на користь:
- Державного бюджету України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок № 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) недоплачений судовий збір в сумі 0,01 (одна копійка) грн., видавши наказ.
Повне рішення складено - 28.02.2017 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.