ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.02.2017Справа № 910/21898/16
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО»
про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017
у справі № 910/21898/16
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО"
про стягнення 74 940,00 грн. пені.
Cуддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від стягувача: не з'явився
від боржника (заявника): Кульбака С.Е., директор
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/21898/16 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» на користь Міністерства оборони України 74 940 грн. 00 коп. пені та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
20.02.2017 Господарським судом міста Києва було видано наказ на виконання вказаного рішення.
14.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» було подано заяву про розстрочку виконання рішення суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/21898/16 передано для розгляду заяви про розстрочку виконання рішення на розгляд судді Грєховій О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» про розстрочку виконання рішення суду була прийнята до розгляду, розгляд заяви призначено на 27.02.2017.
24.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником заявника (боржника) було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 27.02.2017 представник стягувача не з'явився.
Представник заявника (боржника) у судове засідання 27.02.2017 з'явився, надав суду усні пояснення по суті поданої заяви, заяву підтримав в повному обсязі.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» про розстрочку виконання рішення суду, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість її задоволення, з огляду на наступне.
Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, стаття 121 ГПК України, яка передбачає, що у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до приписів статей 43, 33, 43 ГПК України саме на відповідача покладено обов'язок доведення існування відповідних підстав, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи зі змісту пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9, підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки Конституційного Суду України містяться в мотивувальній частині рішення від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013.
У заяві про розстрочку виконання рішення ТОВ «ІСО» посилається, зокрема, на скрутний фінансовий стан підприємства, значний обсяг кредиторської заборгованості, а також ризик банкрутства.
Заяву ТОВ «ІСО» про розстрочку виконання рішення обґрунтовано документами, а саме: довідками ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк», ПАТ «КБ «Приватбанк», ПАТ «Перший інвестиційний банк», ПАТ «Кредобанк» про залишки коштів на рахунках, відкритих ТОВ «ІСО» у вказаних фінансових установах, балансом (звітом про фінансовий стан) ТОВ «ІСО» станом на 31.12.2015, звітом про фінансові результати (звітом про сукупний дохід) ТОВ «ІСО» за 2015 рік, балансом (звітом про фінансовий стан) ТОВ «ІСО» станом на 31.12.2016, звітом про фінансові результати (звітом про сукупний дохід) ТОВ «ІСО» за 2016 рік.
При цьому, при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У зв'язку з тим, що розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявник не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем та не ухиляється від виконання рішення Господарського суду міста Києва, а звертається з проханням розстрочити його виконання з метою надання можливості боржнику за цей час вжити заходів для реального виконання своїх зобов'язань, проте на даний час, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача, негайне виконання рішення суду є неможливим та автоматично призведе до визнання боржника банкрутом, повного припинення його господарської діяльності і, як наслідок, звільнення працівників, тому обставини, наведені заявником в заяві про розстрочку виконання рішення суду, відноситься до обставин, які в розумінні ст.121 Господарського процесуального кодексу України є винятковими та достатніми для розстрочення виконання вказаного судового рішення.
Таким чином, дослідивши подані матеріали та докази в їх сукупності та враховуючи, посилання заявника на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/21898/16.
Керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, суд,
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/21898/16 за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" про стягнення 74 940,00 грн. пені задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду від 30.01.2017 у справі № 910/21898/16 щомісячними платежами строком на 12 календарних місяців, згідно з наступним графіком:
№Місяць, рікСума (грн.)
1Березень 20176 245,00 грн.
2Квітень 20176 245,00 грн.
3Травень 20176 245,00 грн.
4Червень 20176 245,00 грн.
5Липень 20176 245,00 грн.
6Серпень 20176 245,00 грн.
7Вересень 20176 245,00 грн.
8Жовтень 20176 245,00 грн.
9Листопад 20176 245,00 грн.
10Грудень 20176 245,00 грн.
11Січень 20186 245,00 грн.
12Лютий 20186 245,00 грн.
Суддя О.А. Грєхова