"27" лютого 2017 р. Справа № 920/676/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,
при секретарі Бєлкіній О.М.,
за участю представників:
прокурора - Алекаєв Ю.В. - посв. № 042342 від 29.03.2016 р.,
позивача - не з'явився,
відповідача - ОСОБА_1 - дов. б/н від 22.07.2016 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №191 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 21.12.2016 р. у справі № 920/676/16,
за позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Нотехс”, м. Суми,
про стягнення 110543,20 грн., -
Рішенням господарського суду Сумської області від 21.12.2016 р. (головуючий суддя Жерьобкіна Є.А., суддя Заєць С.В., суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Нотехс” на користь Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради 34 504,80 грн. інфляційних збитків, 3 265,77 грн. 3% річних. В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 72 772,40 грн. провадження у справі припинено відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Нотехс” на користь Прокуратури Сумської області 1 658,14 грн. судового збору.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 21.12.2016р. у справі № 920/676/16 скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач посилається на те, що основною підставою виникнення відповідних прав та обов'язків, та яка підтверджує заборгованість Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради перед ТОВ “ВКП “Нотехс” є відповідні договори, у розрахунках яких встановлено, що загальна вартість будівництва інженерних мереж перевищує розмір пайової участі. Крім того, на думку скаржника, на даний час відсутній єдиний порядок та процедура відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Суми органом місцевого самоврядування.
Сумська місцева прокуратура надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Сумська місцева прокуратура вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ч. 5 ст. 30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.
Представник прокуратури Харківської області в судовому засіданні підтримав позицію Сумської місцевої прокуратури та вважає, що судом першої інстанції були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач, Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиві на неї доводи прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.12.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 91 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, відповідно до умов якого з урахуванням змін до договору згідно з додатковою угодою № 1 від 13.02.2014 року, відповідач зобов'язався перерахувати на рахунок цільового фонду розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Суми, а саме, на рахунок спеціального фонду міського бюджету по КБК 24170000, відкритий у ГУДКСУ у Сумській області №31510921700002, МФО 837013, код одержувача платежу 37970593, одержувач платежу УК м. Суми 241700002, грошові кошти (внесок) у розмірі 72 772,40 грн.
Розмір пайової участі визначений відповідно до рішення Сумської міської ради від 22.06.2011 року №601-МР “Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми і Типового договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми” і становить 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта “Багатоповерховий житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями по вул. Харківська, 3/2 в м. Суми (3 блок- секція)”.
Відповідно до п. 2.3. договору у редакції додаткової угоди № 1 від 13.02.2014 року, замовник перераховує кошти в повному обсязі до 31.12.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань, своєчасно не перерахував кошти з пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми.
Матеріали справи свідчать, що платіжним дорученням № 1203 від 20.07.2016 року підтверджується факт погашення відповідачем заборгованості зі сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми за договором № 91 від 18.12.2013 року в сумі 72 772,40 грн., тому суд першої інстанції правомірно провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 72 772,40 грн. припинив на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Що стосується посилань відповідача на те, що 26.07.2016 року позивачу направлена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, в якій відповідач просить зарахувати різницю між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Суми в сумі 181 558,21 грн. за договорами № 70 від 07.05.2014 та № 6 від 18.02.2015 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, укладених між позивачем та відповідачем в рахунок заборгованості за договором № 91 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми від 18.12.2013 року, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.
Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; однак, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.
Наведена позиція викладена в листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року № 01-08/163.
Зарахування можливе за наявності таких умов:
- зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;
- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);
- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;
- ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;
- звернення з заявою однієї сторони до іншої.
З розрахунків розміру пайових коштів за договорами № 70 від 07.05.2014 та № 6 від 18.02.2015 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, укладеними між позивачем та відповідачем вбачається, що розмір пайових коштів до перерахування складає -94 963,32 грн. та -86 594,89 грн., тобто, кошторисна вартість будівництва перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Суми за вказаними договорами.
У відповідності до ч. 5 ст. 30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” у разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
В п. 3.3. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 22.06.2011 року №601-МР, визначено, що у разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Суми, виконавчий комітет Сумської міської ради приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Суми.
05.10.2016 року Сумською міською радою VII скликання прийнято рішення № 1161-МР “Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми та Типового договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми”, у якому відсутні положення щодо делегування повноважень з прийняття рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Суми виконавчому комітету Сумської міської ради.
З матеріалів справи вбачається, що на засіданні постійної комісії з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, розвитку підприємництва, торгівлі та послуг, регуляторної політики Сумської міської ради VII скликання 20.10.2016 (витяг із протоколу № 33) вирішено за доцільне відшкодувати ТОВ “ВКП “Нотехс” різницю між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Суми відносно вартості будівництва інженерних мереж, що перевищує розмір пайової участі ТОВ “ВКП “Нотехс” в загальній сумі 181 558,21 грн. та зарахувати дану суму пайової участі в рахунок боргу по договору № 90 від 18.12.2013 та додаткової угоди № 2 від 17.02.2015 до нього та договору № 91 від 18.12.2013 та додаткової угоди № 1 від 13.02.2014 до нього, що в загальній сумі становить 178 618,98 грн. для повного розрахунку по зобов'язанням.
На інформаційному порталі Сумської міської ради офіційно оприлюднений проект рішення Сумської міської ради, який буде розглянуто на сесії міської ради про відшкодування замовнику ТОВ “ВКП “Нотехс” різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Суми відносно вартості будівництва інженерних мереж.
Разом з цим, як правильно зазначив суд першої інстанції, станом на 21.12.2016 (останній день строку вирішення спору у справі № 920/676/16 згідно з вимогами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України) докази прийняття Сумською міською радою рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Суми в матеріалах справи відсутні, відповідачем не подані.
Оскільки підставою для відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту є виключно рішення органу місцевого самоврядування, в даному випадку Сумської міської ради, такого рішення на даний час не прийнято, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що у відповідача не виникло права, а у позивача обов'язку за зобов'язаннями з відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Суми за договорами № 70 від 07.05.2014 та № 6 від 18.02.2015 в загальній сумі 181 558,21 грн., строк виконання вимог не настав, тому посилання відповідача на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України є необґрунтованими.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 3 266,00 грн. за період 31.12.2014 - 29.06.2016 та інфляційних збитків в сумі 34 504,80 грн. за період 31.12.2014 - 29.06.2016 за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, судова колегія зазначає наступне.
Судом встановлено, що кошти з пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми в сумі 72 772 грн. 40 коп. були сплачені відповідачем з простроченням.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зауважити, що сплата трьох процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотки річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Розглядаючи вимоги про стягнення річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дослідив наданий прокурором розрахунок сум, встановив вірний період за які вказані суми повинні нараховуватись, що є беззаперечним дотриманням судом першої інстанції вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати пайових коштів та право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за період з 31.12.2014 року до 29.06.2016 року інфляційних збитків в сумі 34 504,80 грн. (в межах суми заявленої до стягнення) та 3% річних в сумі 3 265,77 грн., а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 0,23 грн. 3% річних суд першої інстанції правильно відмовив за їх необґрунтованістю.
На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Сумської області від 21.12.2016 р. у справі № 920/676/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Нотехс”, м. Суми, на рішення господарського суду Сумської області від 21.12.2016 р. у справі № 920/676/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 21.12.2016 р. у справі № 920/676/16 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Гребенюк Н.В.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Медуниця О.Є.