ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.02.2017Справа №910/24429/16
За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 40 419,05 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Костильов В.А. (довіреність)
від відповідача: Зінчук К.М. (довіреність)
Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) 40419,05 грн., з яких: 37399,60 грн. - основний борг, 2439,14 грн. - пеня, 580,31 грн. - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №08-УНД-10 від 30.12.2010 в частині сплати відшкодувань вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 37399,60 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 2439,14 грн. та 3% річних у сумі 580,31 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2016 порушено провадження по справі № 910/24429/16, призначено її до розгляду на 07.02.2017.
В судове засідання 07.02.2017 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог та надав письмові пояснення по справі.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов, проти позовних вимог заперечив. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що договір №08-УНД-10 від 30.12.2010 не був зареєстрований в Державній казначейській службі, а тому для здійснення своєчасних розрахунків, необхідно переукласти вказаний договір та здійснити його реєстрацію.
Також представник відповідача усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 розгляд справи №910/24429/16 відкладено на 21.02.2017.
Представник позивача в судовому засіданні 21.02.2017 позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.02.2017 надав суду клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, так як присутній в судовому засіданні представник відповідача, юрисконсульт юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 перебував у відпустці та згідно із витягом із наказу №35 від 20.02.2017 приступив до виконання службових обов'язків з 18.02.2017.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи.
Перебування у відпустці одного із представників відповідача та зміна одного представника на іншого не являється такими обставинами. При цьому, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому зміна одного з представників на іншого не перешкоджає реалізації прав відповідача визначених Господарським процесуальним кодексом України.
При цьому, відповідач скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема поданням заперечень на позов (надані представником відповідача у судовому засіданні 07.02.2017).
З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги те, що представником відповідача нових доказів не надано та про можливість їх надання в майбутньому не зазначено, суд не вбачає необхідності у відкладенні розгляду даної справи.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 21.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
30.12.2010 між Військовою частиною НОМЕР_1 (сторона-1, відповідач) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (сторона-2, позивач) був укладений договір № 08-УНД-10, згідно із яким сторона-1 зобов'язується відшкодувати стороні-2 вартість корисного використання тунелю метрополітену загальною довжиною 1 900 погонних метрів, відповідно до проектно-конструкторської документації та договору на право прокладання кабельних мереж.
Місця прокладання кабелю та його довжина визначається відповідно до розробленої та погодженої сторонами ПКД. Про введення в експлуатацію кабелю сторонами складається двосторонній акт (п. 1.1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, сторона-1 зобов'язується сплачувати стороні-2 відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд загальною довжиною 1900 погонних метрів в розмірі 1,40 грн. (в тому числі ПДВ - 0,23 грн.) за 1 погонний метр прокладеного кабелю, що складає 2 660 грн. у місяць згідно протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1) до даного договору, у термін не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Розмір відшкодування вартості корисного використання тунелю за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати за договором сторона-1 сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011. У випадку, якщо жодна зі сторін за один місяць до строку закінчення дії цього договору не заявить письмово про бажання припинити дію договору, то договір вважається автоматично продовжений на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 3.1).
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що виконав свої зобов'язання за договором № 08-УНД-10 від 30.12.2010 з надання у користування відповідачу тунелю та тунельних споруд загальною довжиною 1 900 погонних метрів.
Натомість, відповідач в порушення умов договору, зобов'язання щодо відшкодування вартості корисного використання тунелю за період з серпня 2015 року по вересень 2016 року виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 37399,60 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (ч. 1 ст. 403 ЦК України).
Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором та надав відповідачу у користування тунель та тунельні споруди для прокладення кабелю зв'язку. Факт користуванням тунелем та тунельними спорудами для прокладення кабелю зв'язку у спірний період відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасної сплати відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд за період з серпня 2015 року по вересень 2016 року.
Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 37399,60 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє повністю позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 37399,60 грн.
Посилання відповідача на те, що відсутність реєстрації договору у Державній казначейській службі України унеможливлює виконання відповідачем свого зобов'язання з відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд, не приймаються судом до уваги, оскільки вказані обставини не впливають на договірні зобов'язання відповідача, зокрема в частині своєчасної оплати.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 2439,14 грн., нараховану за періоди з 11.04.2016 по 30.09.2016, з 11.05.2016 по 3.009.2016, з 11.06.2016 по 30.09.2016, з 11.07.2016 по 30.09.2016, з 11.08.2016 по 30.09.2016, з 11.09.2016 по 30.09.2016 та 3% річних у сумі 580,31 грн., що нараховані за загальний період з 11.09.2015 по 30.09.2016.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату відшкодувань за договором передбачена п. 5.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що у разі несвоєчасного внесення плати за договором відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що розмір пені складає 1392,52 грн., а тому вимоги у частині стягнення пені підлягають задоволенню частково.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Розрахунки 3% річних у розмірі 580,31 грн. є арифметично вірними, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги частково.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 35, ідентифікаційний код 03328913) суму основного боргу у розмірі 37399,60 грн., пеню у сумі 1392,52 грн., 3 % річних у сумі 580,31 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1342,32 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2017.
Суддя С.О. Турчин