ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
21 лютого 2017 року Справа № 913/49/17
Провадження №33/913/49/17
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ
до Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської області
про визнання недійсною додаткової угоди б/н від 21.06.2011, державна реєстрація за №441290004000463 від 01.12.2011, до договору №041041900087 оренди землі від 11.12.2009,
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Білоус С.Г.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: представник не прибув.
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Сєвєродонецької міської ради, про визнання недійсною додаткової угоди б/н від 21.06.2011, державна реєстрація за №441290004000463 від 01.12.2011, до договору оренди землі №041041900087 від 11.12.2009 з моменту її укладення.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірна додаткова угода була підписана сторонами на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", яке в подальшому 01.04.2014 ухвалою Вищого адміністративного суду України залишено в силі судове рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 серпня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1227/3807/2012 за позовом Товариства з обмеженою відальністю виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011.
Вказаними судовими рішеннями касаційної та першої інстанцій скасовується дія технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка, виконана станом на 01.01.2008 (ТД-2008), на підставі якої була підписана додаткова угода до договору оренди землі від 11.12.2009 №041041900087.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.01.2017 порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 07.02.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві заперечив вимоги позову, посилаючись на те, що рішення Сєвєродонецької міської ради №431 було чинним в певний проміжок часу - з 01.07.2011 по 01.04.2014; що в момент укладення сторонами додаткової угоди б/н від 21.06.2011 року, державна реєстрація від 01.12.2011 року за №441290004000463, рішення №431 було чинним та діяло, його дія не була зупинена та/або припинена; скасування акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням; в рішеннях судів першої та касаційної інстанцій не сказано, що рішення №431 скасоване з моменту його прийняття; неправомірність доводів позивача про те, що недійсність додаткової угоди має наслідком застосування реституції; у разі визнання недійсною додаткової угоди, зобов'язання сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання законної сили рішення суду.
Крім того, відповідач просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог та відмовити в позові, вважаючи, що днем початку перебігу строку позовної давності є день вчинення правочину, відповідно строк позовної давності, на думку відповідача сплинув 01.12.2014, отже позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності.
Також у відзиві відповідач просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника у зв'язку із неможливістю забезпечити його явку в судові засідання через відсутність належного фінансування.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.02.2017 розгляд справи відкладено на 21.02.2017.
В судове засідання 21.02.2017 представники сторін не прибули, були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Наразі від позивача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на відзив, в яких останній заперечив щодо пропуску строку позовної давності, оскільки позивач про порушення свого права міг дізнатися лише після прийняття Вищим адміністративним судом відповідної постанови 01.04.2014, або за результатами публікації рішення Сєвєродонецької ради №3980 від 12.06.2014 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка», яке було прийнято враховуючи скасування судом відповідного рішення, однак в будь-якому випадку обидві події, за твердженням позивача сталися раніше, ніж за 3 роки до звернення позивача до суду із відповідним позовом; також позивачем наведені доводи щодо припинення зобов'язань сторін у разі визнання додаткової угоди недійсною та невідповідності оспорюваної угоди вимог чинного законодавства. та долучені до матеріалів справи.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також те, що від них не надходило обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, ухвалою суду явка не визнавалася обов'язковою, за висновком суду неприбуття представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.
У судовому засіданні 21.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 26.11.2009 № 3650 вирішено затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючі окремі входи до приміщення магазину дитячих товарів за адресою: АДРЕСА_1. Припинити гр.. ОСОБА_3 право оренди на земельну ділянку площею 0,0135 га та передати в довгострокову оренду, строком на 25 років ОСОБА_1 за рахунок земель, які знаходились в оренді ОСОБА_3: 1) земельну ділянку кадастровий НОМЕР_2, площею 0,0050 га (50 кв.м.); 2) земельну ділянку кадастровий НОМЕР_3, площею 0,0009 га (9 кв.м.) (а.с.53).
11.12.2009 між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_1
укладено договір оренди землі №041041900087, державна реєстрація від 17.02.2009 за №041041900087 (а.с.11-12).
Господарський суд встановив, що відповідно до безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10) ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця з моменту державної реєстрації - 27.09.2001.
Відповідно до діючого законодавства громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
З огляду на зазначене, а також враховуючи цільове використання наданих земельних ділянок площею 0,0050 га та 0,0009 га, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - землі комерційного використання під існуючі окремі входи до приміщення магазину дитячих товарі, надавалася земельні ділянки ОСОБА_1 в оренду саме як фізичній особі-підприємцю та використовувалися нею в комерційних цілях з метою отримання прибутку від магазину.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що позов подано ОСОБА_1 саме як фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до предмету укладеного договору оренди орендодавець на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради за №36650 від 26.11.2009 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під існуючі окремі входи до приміщення магазину дитясих товарів), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В оренду передається земельні ділянки площею 0,0050 га кадастровий НОМЕР_2 та площею 0,0009 га НОМЕР_3 (п.2 договору).
У відповідності до вказаного договору оренди зазначені земельні ділянки були передані у користування позивачу, що підтверджується актом передачі-прийняття земельної ділянки в натурі від 17.02.2010, підписаного сторонами без зауважень (а.с.12).
Згідно з п.5 договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 15665 грн 00 коп. та 2819 грн 70 коп.
Відповідно до п.8 договору його укладено на 25 років, строком по 25.11.2034 включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Сторонами було погоджено, що рендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: кадастровий НОМЕР_2 - 1566,50 грн. на рік, що складає 10,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_2 - 281,97 грн. на рік, що складає 10,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.9 договору).
В п.35 договору сторони визначили, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
На час укладання договору оренди землі №041041900087 від 11.12.2009 діяла нормативна оцінка земель, яка затверджена рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998 №1212 "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища Лісова Дача".
Саме нормативна оцінка земель, яка затверджена рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998 № 1212 була підставою для встановлення нормативної грошової оцінки вказаних земельних ділянок та розміру орендної плати, які встановлені сторонами у пунктах 5, 9, 11 договору.
29.03.2011Сєвєродонецькою міською радою прийнято рішення № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", яким затверджено нову нормативну грошову оцінку зазначених земель.
Матеріали справи свідчать, що в подальшому, між сторонами була укладена оспорювана додаткова угода б/н від 21.06.2011 року до договору оренди землі №041041900087 від 11.12.2009, якою сторони внесли зміни в п.п.5, 9, 11, 13 договору оренди землі. Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьк Луганської області проведено державну реєстрацію угоди №441290004000463 від 01.12.2011 (а.с.16).
В додатковій угоді зазначено, що вона укладена на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" та керуючись рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради" від 28.04.2011 за №516, відповідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 27.04.2011.
Згідно з п.1 вказаної додаткової годи п.5 розділу "Об'єкт оренди" змінено на "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий НОМЕР_2 становить: 54174 грн 50 коп., кадастровий НОМЕР_3 становить:9751 грн 41 коп. "
Пункти 9, 11, 13 розділу договору «Орендна плата» змінено на: "Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі з 01.07.2011 по 31.12.2011- кадастровий НОМЕР_2 - 3250 грн 47 коп. на рік, що складає 6,00% від нормативної грошової оцінки; кадастровий НОМЕР_3 - 585,08 грн на рік, що складає 6,00% від нормативної грошової оцінки,
з 01.01.2012 по 31.12.2012 кадастровий НОМЕР_2 - 3792 грн 22 коп. на рік, НОМЕР_3 - 682 грн 60 коп. на рік, що складає 7,00% від нормативної грошової оцінки,
з 01.01.2013 по 31.12.2012 кадастровий НОМЕР_2 - 4333 грн 96 коп. на рік, НОМЕР_3 - 780 грн 11 коп. на рік, що складає 8,00% від нормативної грошової оцінки,
з 01.01.2014 по 31.12.2014 кадастровий НОМЕР_2 - 4875 грн 71 коп. на рік, НОМЕР_3 - 877 грн 63 коп., що складає 9,00% від нормативної грошової оцінки,
з 01.01.2015 кадастровий НОМЕР_2 - 5417 грн 45 коп. на рік, НОМЕР_3 - 975 грн 15 коп. на рік , що складає 10,00% від нормативної грошової оцінки.
Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.07.2011 по 31.12.2011 кадастровий НОМЕР_2 - 270 грн 87 коп. та НОМЕР_3 48 грн 76 коп., з 01.01.2012 по 31.12 2012 - відповідо 316 грн 02 коп. та 56 грн 88 коп, з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 316 грн 16 коп. та 65 грн 01 коп., з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 406 грн 31 коп. та 73 грн 14 коп., з 01.01.2015 - 451 грн 45 коп. та 81 грн 26 коп., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Орендна плата за землю донараховується за фактичний строк користування земельною ділянкою по ставкам цього договору. Орендар зобов'язаний сплатити донараховану орендну плату по строку оплати у місяці, у якому одержав цей договір: за земельну ділянку під вбудованим нежилим приміщенням щомісячно з 01.07.2011 по 31.12.2011- 352 грн 13 коп., з 01.012012 по 31.12.2012 - 410 грн 82 коп., з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 469 грн 51 коп., з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 528 грн 20 коп., з 01.01.2015 - 586 грн 89 коп. в місяць.
Відповідно до п.3 додаткової угоди сторони погодили, що вона є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.2011.
Матеріалами справи підтверджено, що на час звернення позивача до господарського суду із відповідним позовом є такою, що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012, яку раніше було скасовано постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 по справі № 1227/3807/2012 за адміністративним позовом ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання незаконним рішення № 431 від 29.03.2011 та його скасування (а.с.20-31).
При цьому, слід зазначити, що правовою підставою для укладання оспорюваної додаткової угоди було, зокрема, рішення сесії Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011.
Як вбачається зі змісту постанови по адміністративній справі № 1227/3807/2012, суд визнав протиправним та скасував рішення сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011. № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка".
За таких обставин позивач просить суд визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 21.06.2011 року, державна реєстрація від 01.12.2011 року за №441290004000463.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позов, про що вказано вище.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.
Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких в т.ч. відноситься і визнання правочину недійсним.
Предметом розгляду даної справи є питання недійсності правочину - додаткової угоди б/н від 21.06.2011 року, державна реєстрація від 01.12.2011 року за №441290004000463, до договору оренди землі до договору оренди землі №041041900087 від 11.12.2009
Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
В ст.11 Цивільного кодексу України вказується, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзацами 1-2 пп.2.1 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі, коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.
Враховуючи зазначене, до предмету дослідження належить з'ясування відповідності спірної додаткової угоди б/н від угоди б/н від 21.06.2011 року, державна реєстрація від 01.12.2011 року за №441290004000463, до договору оренди землі до договору оренди землі №041041900087 від 11.12.2009, вимогам законодавства, що діяло на момент її укладення, тобто на 21.06.2011, а також з'ясувати питання щодо дійсності на вказаний час рішення №431 від 29.03.2011, яке було визнане протиправним та скасоване постановою суду в адміністративній справі, яка набрала чинності 01.04.2014.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно до абзацу 2 ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).
Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам ч.1 ст.15, ст.21 Закону України "Про оренду землі".
Також, за пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з п.п.288.1., 288.4. ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Пунктом 288.4., пп.288.5.1., 288.5.2. п. 288.5. ст.288 Податкового кодексу України (в редакції на дату звернення позивача із позовом) розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів-чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди.
Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.
Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.
Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; ч.ч.1, 2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
У відповідності до положень ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Пунктом 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Як встановлено приписами ч.1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Процедура встановлення нормативної грошової оцінки включає ряд стадій, передбачених чинним законодавством України. Зокрема, це прийняття уповноваженим органом влади рішення про проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка відповідної технічної документації, погодження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель спеціалізованою установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації (розділ ІІІ Закону України "Про оцінку земель").
Отже, саме затверджена рішенням відповідної ради нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, та підставою внесення відповідних змін в укладеному договорі.
Як встановлено судом, реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення №431 від 29.03.2011, на підставі якого спірною додатковою угодою позивачу було збільшено розмір орендної плати. При цьому, 01.04.2014 набрав чинності судовий акт, відповідно до якого вказане рішення міської ради було визнано протиправним та скасовано постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014.
Натомість оспорюваною додатковою угодою б/н від 21.06.2011 позивачу було збільшено розмір орендної плати на підставі рішення відповідача від 29.03.2011 № 431.
Наразі, 01.04.2014 ухвалою Вищого адміністративного суду України залишено в силі судове рішення Сєвєродонецького міського суду від Луганської області від 03.08.2012 у адміністративній справі №2а/1227/3807/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 (а.с.27-29).
Підставами для скасування стало прийняття цього рішення всупереч приписам ст.15 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, ст.27 Бюджетного кодексу України, п.21 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", п.п.3.3. 3.8 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, що затверджений Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбуархітектури України, Української академії аграрних наук 27.01.2006р. № 18/15/21/11, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за № 388/12262.
Оскільки рішення №431 від 29.03.2011 було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.
Крім того, введення в дію нової грошової оцінки земельної ділянки саме з 01.07.2011 суперечить вимогам п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, а визначення її розміру вимогам п.21 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. № 213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", п.п.3.3. 3.8 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, що затверджений Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбуархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за №388/12262.
Тобто розмір орендної плати, яка була зазначена у додатковій угоді і яка є регульованої ціною, було визначено не вірно, на підставі грошової оцінки земельної ділянки, затвердження якої в подальшому було скасовано. При цьому, скасовуючи рішення судом, зокрема, було встановлено, що відповідач (Сєвєродонецька міська рада Луганської області) не дотримав вимог закону про захист охороняємих прав та інтересів всіх землекористувачів міста Сєвєрдонецька у сфері публічного-правових відносин на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, встановлення нового розміру орендної плати у зазначених розмірах не відповідають вимогам чинного на той час законодавства.
З приводу доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відтак, днем початку перебігу вказаного строку є дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення №431 від 29.03.2011, що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014 (дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 про скасування рішення №431 від 29.03.2011).
З огляду на викладене, позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою 11.01.2017 (згідно реєстраційного штампу канцелярії на позовній заяві), тобто, в межах встановленого ст.257 Цивільного Кодексу України трирічного строку позовної давності.
Необґрунтованими суд вважає і доводи відповідача відносно того, що рішення Сєвєродонецької міської ради №431 було чинним в певний проміжок часу - з 01.07.2011 по 01.04.2014, оскільки воно було скасоване як протиправне, а відтак з моменту його прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди землі в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та відповідно, розміру орендної плати.
Відповідної правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 31.03.2015 у справі №922/4505/14, від 14.04.2015 у справі №922/4130/14, від 13.05.2015 у справі №922/4310/14, від 19.08.2015 у справі №922/1113/15, від 21.10.2015 у справі №913/21/15, від 17.05.2016 у справі №913/746/15, від 12.10.2016 у справі №913/258/16, від 12.10.2016 у справі №913/28/15, від 26.10.2016 у справі №913/204/15, від 22.11.2016 у справі №913/295/15.
Господарський суд також зазначає, що відповідно до приписів ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №3-195гс15, частиною 3 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення.
Тому, визнаючи спірну додаткову угоду недійсною, суд враховує вищевикладене, а також положення Цивільного кодексу України щодо моменту, з якого угода вважається недійсною, а саме: угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, оскільки із самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія такої угоди припиняється на майбутнє (ст. 236 ЦК України). Це зумовлюється тим, що за угодами про оренду землі неможливе застосування реституції.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню, тому слід визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду б/н від 21.06.2011 року, державна реєстрація від 01.12.2011 року за №441290004000463, до договору оренди землі №041041900087 від 11.12.2009, яку укладено між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_1, припинити дію цієї додаткової угоди на майбутнє.
Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду б/н від 21.06.2011, державна реєстрація за №441290004000463 від 01.12.2011, до договору №041041900087 оренди землі від 11.12.2009, державна реєстрація від 17.02.2009 року за №041041900087, який укладений між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_1, припинити дію цієї додаткової угоди на майбутнє.
3. Стягнути з Сєвєродонецької міської ради Луганської області, бул. Дружби Народів, 32, м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 26204220, на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, витрати зі сплати судового збору в сумі 1378 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.02.2017.
Суддя О.В. Драгнєвіч