36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
21.02.2017 р. Справа № 917/2050/16
За позовом Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, в особі Кременчуцької філії, проспект Свободи, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601
до Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод”, вул. Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39602
про стягнення 13 033,87 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10-73/2143 від 22.02.2016 року
від відповідача: відсутні
21.02.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії до Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” про стягнення 13033,87 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 15.10.2008 року Договору про постачання електричної енергії № 330/3002, з яких: 10708,88 грн. - пені, 2182,64 грн. - інфляційних, 142,35 грн. - 3% річних.
В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову.
Відповідач представництво в судове засідання вдруге не забезпечив. Від нього на адресу суду надійшло засобами електронного зв"язку клопотання про неможливість забезпечити явку повноважного представника в судове засідання у зв'язку із хворобою представника та відкладення розгляду справи, до якого додано незасвідчену копію литска непрацездатності.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
При вирішенні клопотання відповідача судом враховано роз'яснення Вищого господарського суду України, викладені у постанові Пленуму №18 про те, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання відповідача, вважаючи його необґрунтованим, та звертає увагу суду на закінчення строку вирішення спору, встановленого ст.69 ГПК України. Суд погоджується у цьому з позивачем, так як відповідачем дійсно не надано жодного обґрунтування неможливості направити у засідання представника. Крім того, суд зазначає, що ухвали у даній справі були отримані відповідачем 03.01.2017р. та 13.02.2017р., і останній мав достатньо часу для підготовки та направлення до суду відзиву та заперечень проти позову (за їх наявності). З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Від позивача надійшла заява від 21.02.2017 року вх№ 2555 про виправлення описки в ухвалах від 26.12.2016 року та від 07.02.2017 року в цій справі щодо зазначення загальної суми стягнення. Суд задовольняє дану заяву за мотивуванням, наведеним у мотивувальній частині рішення.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, строк розгляду спору, визначений ст.69 ГПК України, закінчився, а сторонами не подано клопотання про його продовження, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:
15.10.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Кременчуцький сталеливарний завод” (споживач) було укладено договір № 330/3002 про постачання електричної енергії (далі - Договір, а.с. 13-17).
За додатковою угодою від 19.05.2011 року сторони внесли зміни в договір про постачання електричної енергії № 330/3002 від 15.10.2008 р. в частині: 1) зміни найменувань сторін (Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", Відкрите акціонерне товариство “Кременчуцький сталеливарний завод” змінило назву на Публічне акціонерне товариство “Кременчуцький сталеливарний завод”) та 2) заміни додатку № 4а “Акт про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії” до цього договору на додаток № 4а “Акт про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії” в редакції від 17.05.2011 року.
Відповідно до умов договору та положень “Правил користування електричною енергією”, затверджених Постановою № 28 від 31.07.19J96p., постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 2.3.1, 2.3.3 Споживач зобов'язується виконувати умови цього Договору, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків”, “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
Відповідно до п.1 додатку “Порядок розрахунків” до Договору розрахунковим періодом вважається період з 1 числа попереднього місяця до такого ж числа поточного місяця.
Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається відповідно до "Акту про обсяги спожитої (переданої) Споживачу електричної енергії" (п. 4 додатку “Порядок розрахунків”).
Згідно п. 2 додатку “Порядок розрахунків” до Договору споживач до початку розрахункового періоду здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії. Розмір суми платежу розраховується споживачем самостійно як сума добутків визначених на наступний розрахунковий період рівнів тарифу відповідного класу та заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії. Починаючи з дня складання "Акту про обсяги спожитої (переданої) Споживачу електричної енергії" Електропостачальна організація надає споживачу розрахунок вартості фактично спожитої електроенергії. Остаточний рахунок за минулий розрахунковий період здійснюється споживачем самостійно протягом 5 (10 для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію) днів з дня виписки рахунку.
Пунктом 10. додатку “Порядок розрахунків” до Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Факт отримання відповідачем електричної енергії згідно умов договору підтверджується наявними у справі актами про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії.
Розрахунок позивача свідчить, що відповідач порушував обумовлені договором строки сплати електричної енергії, що відповідачем не спростовано.
Порушивши строки оплати, що визначені п. 2 додатку “Порядок розрахунків” до Договору, відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання. В зв'язку з простроченням платежів позивач просить суд стягнути з відповідача передбачені законом та договором 10708,88 грн. пені за несвоєчасну оплату активної електричної енергії, 142,35 грн. - 3% річних, 2182,64 грн. інфляційних втрат.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
З огляду на визначений сторонами порядок розрахунків за електричну енергію, дати здійснених відповідачем проплат рахунків (що відображені позивачем у розрахунках, доданих до позову та додаткових пояснень, та правильність яких не спростована відповідачем), матеріалами справи підтверджено, що порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за електричну енергію мало місце.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи договір, передбачили, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту електричну енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування та встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми (п.4.2.1 Договору).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено наступне. Згідно Відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії на 2016 рік договірна величина на червень 2016р. - 13 550,3 тис.кВт/год; згідно листа споживача від 01.06.2016р. договірний обсяг на червень 2016р. змінено до 440 000 кВт/г (копії листа та відповіді на нього - у матер.справи). Саме виходячи з вказаного розміру очікуваного споживання та з урахуванням тарифу у спірний період позивачем проведено нарахування пені, виходячи з кількості днів прострочення та подвійної облікової ставки НБУ; розмір річних та інфляційних за інші періоди розраховувався, виходячи з умов договору про те, що остаточний рахунок за минулий розрахунковий період здійснюється споживачем самостійно протягом 5 днів з дня виписки рахунку (розрахунок - арк.справи 25-27).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10708,88 грн. пені, суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог у цій частині. Що стосується нарахувань річних та інфляційних, за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає 2022,80 грн. інфляційних, 141,50 грн. - 3% річних (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3"). При здійсненні перерахунку судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Крім того, судом взято до уваги, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць (натомість позивачем помилково включено до розрахунку інфляційних період, в якому прострочення складало менше місяця). Також при розрахунках судом враховано приписи статей 253, 254 ЦК України, відповідно до яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про часткове задовлення позовних вимог та стягнення з відповідача 10708,88 грн. пені, 2022,80 грн. інфляційних, 141,50 грн. - 3% річних.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, при друкуванні ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи допущено описки - неправильно зазначено суму позову “ 17448,32 грн.” замість правильної суми: “ 13033,87 грн.”.
Згідно ст. 89 ГПК України, суд за заявою сторони чи з власної ініціативи виправляє допущені у рішенні, ухвалі описки, не змінюючи при цьому суті рішення, ухвали.
За наведеного, суд задовольняє заяву позивача про виправлення описок в ухвалах від 26.12.2016 року та від 07.02.2017 року в цій справі.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85, 89 ГПК України, суд -
1. Виправити описки в ухвалах від 26.12.2016 року та від 07.02.2017 року в цій справі, зазначивши в ухвалах замість помилково вказаної ціни позову “ 17 448,32 грн.” правильну: “ 13 033,87 грн”.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” (вул. Приходька, 141, м. Кременчук, 39602, ідентифікаційний код юридичної особи 05756783) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Ст. Поділ, 5, м. Полтава, 36022) в особі Кременчуцької філії (вул. 60 років Жовтня, 8, м. Кременчук, 39601), ідентифікаційний код юридичної особи 25717118) 10708,88 грн. пені, 2022,80 грн. інфляційних, 141,40 грн. - 3% річних; 1361,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Повне рішення складене 27.02.2017 р.
Суддя О.С.Мацко