ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.02.2017Справа №910/293/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ФЙ ЕМ РІЕЛТІ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології»
про стягнення 80 747,35 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Кузнєцова Ю.О. за довіреністю
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ ФЙ ЕМ РІЕЛТІ» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (відповідач) про стягнення 80 747,35 грн., з яких: 63 121,17 грн. - заборгованість за Договором № 0108-13 від 01.10.2013 про надання послуг та 17 625,65 грн. - пеня за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та пунктів 3.1 - 3.5 Договору № 0108-13 від 01.10.2013 про надання послуг не виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті вартості послуг з утримання обладнання широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет та іншого обладнання, а також не виконав зобов'язання щодо відшкодування витрат позивача за фактично використану відповідачем електроенергію за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року, внаслідок чого у відповідача виникла спірна заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 порушено провадження у справі № 910/293/17 та призначено розгляд справи на 06.02.2017 о 10:40 год.
В судове засідання, призначене на 06.02.2016, представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.02.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 10.01.2017 про порушення провадження у справі № 910/293/17 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні, призначеному на 06.02.2017, представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи, зокрема, актів здачі приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року, рахунків-фактур на сплату вартості за надані послуги та на відшкодування витрат позивача за фактично використану відповідачем електроенергію за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
В судовому засіданні 06.02.2017 судом здійснено огляд оригіналів документів, копії яких додані позивачем до матеріалів справи та наявні в матеріалах справи.
Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2016 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Враховуючи нез'явлення представника відповідача, не виконання останнім вимог ухвали суду від 10.01.2017 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.02.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 відкладено розгляд справи на 27.02.2017 о 12:20 год.
13.02.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 81 962,98 грн., з яких 64 071,98 грн. - заборгованість за Договором № 0108-13 від 01.10.2013 про надання послуг за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року (50 400,00 грн. - заборгованість за надані послуги з утримання обладнання широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет та іншого обладнання, 13 671,98 грн. - заборгованість з відшкодування витрат позивача за фактично використану відповідачем електроенергію) та 17 891,00 грн. - пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання. В якості додатків до заяви позивач надав суду докази направлення зазначеної заяви відповідачу, довідку щодо всієї суми заборгованості із зазначенням сум заборгованості за кожний місяць спірного періоду та розрахунок пені.
В судове засідання, призначене на 27.02.2017, представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.02.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 10.01.2017 та від 06.02.2017 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим підтвердженням про вручення поштового відправлення № 01030 41623890
Судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.02.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
В судовому засіданні, призначеному на 27.02.2017, здійснювався розгляд заяви позивача, поданої 13.02.2017 через відділ діловодства суду, про збільшення позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2017 зазначену заяву підтримав та просив суд стягнути з відповідача 81 962,98 грн., з яких 64 071,98 грн. - заборгованість за Договором № 0108-13 від 01.10.2013 про надання послуг за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року (50 400,00 грн. - заборгованість за надані послуги з утримання обладнання широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет та іншого обладнання, 13 671,98 грн. - заборгованість з відшкодування витрат позивача за фактично використану відповідачем електроенергію) та 17 891,00 грн. - пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 81 962,98 грн., з яких 64 071,98 грн. - заборгованість за Договором № 0108-13 від 01.10.2013 про надання послуг за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року (50 400,00 грн. - заборгованість за надані послуги з утримання обладнання широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет та іншого обладнання, 13 671,98 грн. - заборгованість з відшкодування витрат позивача за фактично використану відповідачем електроенергію) та 17 891,00 грн. - пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання.
В судовому засіданні 27.02.2017 представник позивача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав, з урахуванням заяви, поданої 13.02.2017 через відділ діловодства суду, про збільшення позовних вимог.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не поданої.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.02.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
01.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (відповідач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ ФЙ ЕМ РІЕЛТІ» (позивач) було укладено Договір № 0108-13 про надання послуг (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених, Договором, позивач зобов'язується відповідачу протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги з утримання обладнання широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет та іншого обладнання відповідача (далі - послуги), а відповідач зобов'язується оплачувати надані послуги.
Пунктом 2.1.2 Договору встановлено обов'язки позивача, зокрема, своєчасно та у повному обсязі надавати послуги з утримання обладнання широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет та іншого обладнання відповідача.
Пунктом 3.1 Договору встановлено обов'язок відповідача оплачувати послуги позивачеві.
Згідно п. 3.3 Договору розмір щомісячної плати за надані послуги становить 3 000,00 грн., ПДВ 20% - 600,00 грн., всього 3 600,00 грн.
У п. 3.3 Договору сторони також погодили, що крім плати за надані послуги відповідач зобов'язується щомісячно відшкодовувати витрати позивача за фактично використану відповідачем електроенергію, на підставі показників відповідних лічильників, до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була використана електроенергія.
Оплата здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур. Шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 3.4 Договору).
Надання послуг позивачем та отримання їх відповідачем, відповідно до п. 3.5 Договору оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів місяця, який іде наступний за місяцем, в якому надавались послуги.
Позивач зазначив, що згідно п. 3.4 Договору виставив відповідачу рахунки-фактури на сплату вартості наданих послуг та рахунки-фактури на відшкодування витрат за спожиту електроенергію за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
На виконання вимог п. 3.5 Договору, в якості підтвердження факту надання позивачем відповідачу передбачених Договором послуг, позивач також надав суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року, які підписані повноважними представниками сторін.
Позивач також зазначив, що в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо оплати вартості за надані послуги та відшкодування витрат за використану електроенергію, у відповідача станом на момент подання позову утворилась заборгованість за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року в загальній сумі 64 071,98 грн., з яких 50 400,00 грн. - заборгованість за надані послуги, 13 671,98 грн. - заборгованість з компенсації витрат за використану електроенергію.
З огляду на невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати на підставі Договору, позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу № 173 від 01.12.2016 (копія вимоги наявна в матеріалах справи). Крім того, позивач 03.02.2017 направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків із зазначенням суми боргу, копія якого наявна в матеріалах справи.
Однак, акт звірки взаєморозрахунків відповідач не підписав, будь-які дії або повідомлення щодо погашення заборгованості станом на момент подання позивачем позову та розгляду справи по суті не вчинив.
З наведених обставин позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості, а також просив суд стягнути з відповідача 17 891,00 грн. пені, передбаченої п. 5.5. Договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми - 64 071,98 грн. за кожний день прострочення.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач в судові засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав та не надіслав.
Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 0108-13 від 01.10.2013 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, послуг з утримання обладнання широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується, що в період з листопада 2015 року по грудень 2016 року позивач на виконання умов Договору надав, а відповідач прийняв надані позивачем послуги з утримання обладнання широкосмугового радіо доступу до мережі Інтернет та іншого обладнання, загальна сума яких становить 50 400,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактури та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін. Відповідно до наведених актів сторони також підтвердили відсутність взаємних претензій стосовно виконаних послуг.
Відповідно до п. 3.2 - 3.5 Договору відповідач повинен був щомісячно з 1 по 5 число місяця, який іде за місяцем, в якому надавались послуги, на підставі рахунків-фактур сплачувати позивачу вартість наданих послуг в розмірі 3 600,00 грн. з ПДВ шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Крім того, відповідач повинен був відшкодовувати витрати позивача за фактично використану ним електроенергію на підставі показників відповідних лічильників щомісячно до 5 числа місяця наступного за місяцем, в якому була використана електроенергія.
Проте, відповідачем не було здійснено оплату вартості наданих послуг та відшкодування витрат позивача за використану відповідачем електроенергію за спірний період, що підтверджується матеріалами справи.
З огляду на наведене, у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості наданих послуг в сумі 50 400,00 грн. та заборгованість з відшкодування витрат позивача за використану відповідачем електроенергію в сумі 13 671,98 грн. за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року, загальна сума заборгованості склала 64 071,98 грн.
В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач заперечував би проти наявності у нього заборгованості за Договором в наведеній сумі та за наведений спірний період.
Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу спірної заборгованості в сумі 64 071,98 грн.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості наданих послуг та відшкодування витрат позивача за використану відповідачем електроенергію за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року в загальній сумі 64 071,98 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг та відшкодування витрат позивача за використану відповідачем електроенергію у період з листопада 2015 року по грудень 2016 року, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача 17 891,00 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.
Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 ст.і 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до п. 5.5 Договору сторони узгодили, що відповідач несе відповідальність перед позивачем за порушення строків оплати Послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 17 891,00 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 1 378,00 грн. повністю покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 5/1, літ. А; ідентифікаційний код 30753866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ФЙ ЕМ РІЕЛТІ» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1; ідентифікаційний код 33061840) 64 071,98 грн. (шістдесят чотири тисячі сімдесят одну гривню 98 коп.) заборгованості за договором за надані послуги, 17 891,00 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одну гривню 00 коп.) пені, 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.02.2017.
Суддя Гумега О.В.