ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.02.2017Справа № 910/1417/16
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомНаціонального антикорупційного бюро України
до1) Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" 2) Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 3) Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Енергоринок"
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг
провизнання недійсним договору
Представники сторін
від позивача:Майстренко О.М. - представник за довіреністю
від відповідача-1:Санніков С.Г. - представник за довіреністю Гонтарь О.М. - представник за довіреністю
від відповідача-2:Кулешова Л.В. - представник за довіреністю
від відповідача-3:Зубченко С.М. - представник за довіреністю Бужок А.Ю. - представник за довіреністю
від третьої особи-1:Стилик О.Ю. - представник за довіреністю Манзюк О.В. - представник за довіреністю
від третьої особи-2:Чеховський А.А. - представник за довіреністю
29.01.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Національного антикорупційного бюро України з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" та Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015. № 01/05150023.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги укладений з порушенням вимог законодавства, а саме, статті 514 Цивільного кодексу України, статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, оскільки цим договором був змінений встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015 № 01/05150023, укладений між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна"; з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" та Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" на користь Національного антикорупційного бюро України стягнуто по 459 грн 33 коп. витрат зі сплати судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у справі № 910/1417/16 та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Національного антикорупційного бюро України до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 № 01/05150023 відмовлено повністю; визнано недійсним договір від 06.01.2015 № 02/05150022 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 № 01; з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" стягнуто грошові кошти в сумі 36 133 594 грн 13 коп.; з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" та Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" на користь Національного антикорупційного бюро України стягнуто по 459 грн 33 коп. витрат зі сплати судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі № 910/1417/16 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 справу прийнято до провадження суддею Плотницькою Н.Б., розгляд справи призначено на 12.12.2016.
06.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
12.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 розгляд справи відкладено на 23.01.2017, у зв'язку зі задоволенням клопотання відповідача - 1 про відкладення розгляду справи.
16.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
26.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2016 задоволено клопотання відповідача - 2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зобов'язано Господарський суд Запорізької області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначеному на 23.01.2017, та зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" направити в судове засідання Господарського суду Запорізької області уповноваженого представника.
20.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.
23.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017, керуючись статтями 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 07.02.2017.
24.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 3 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
24.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
24.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 задоволено клопотання відповідача - 2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зобов'язано Господарський суд Запорізької області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначеному на 07.02.2017, та зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" направити в судове засідання Господарського суду Запорізької області уповноваженого представника.
06.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особі - 2 надійшли пояснення по справі.
07.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 розгляд справи відкладено на 23.02.2017.
21.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заява про видачу копії технічного запису судових засідань та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
23.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшов відзивна заяву про зміну підстав позову.
23.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення.
У судове засідання 23.02.2017 з'явились представники сторін та третіх осіб та надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача-3 заявив клопотання про залучення до участі у справі Фонд державного майна України в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. З огляду на обставини справи та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що прийняття рішення в даній справі не впливає на права та обов'язки Фонду державного майна України, а тому, суд відмовляє у задоволенні клопотань відповідача про залучення вказаної особи до участі у даній справі як третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Представники відповідачів надали пояснення відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Треті особи надали пояснення відповідно до яких підтримали заявлені позивні вимоги.
У судовому засіданні 23.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб та дослідивши надані суду докази, суд
29.08.2007 між Державним підприємством "Енергоринок" та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" укладено договір купівлі-продажу електроенергії № 4243/02, за умовами якого Державне підприємство "Енергоринок" зобов'язалася продавати, а Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" зобов'язалось купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
01.09.2014 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", як постачальником, та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", укладено договір про постачання електричної енергії № 2/11140506 у відповідності до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (пункт 2.1 договору постачання електричної енергії).
Згідно з пунктом 2.3.4 договору постачання електричної енергії споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатку № 5 "Графік зняття показників розрахункових засобів обліку електричної енергії".
Пунктом 7.2 договору встановлено, що розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.
Відповідно до положень пункту 1 Порядку розрахунків за активну електричну енергію (додаток №4 до Договору постачання електричної енергії) розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний у пункті 10 договору поставки - поточний рахунок із спеціальним режимом використання - для сплати за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, кошти за недораховану електричну енергію та ін. № 260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 00130926.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у зв'язку з неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" своїх зобов'язань із оплати спожитої у грудні 2014 року електричної енергії у останнього утворилась заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" у розмірі 38 035 362 грн 24 коп.
Судом також встановлено, що 05.01.2015 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (первісний кредитор за договором), Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" (новий кредитор за договором) та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (боржник за договором), укладено договір про відступлення права вимоги № 01/05150023, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника - Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" щодо заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 2/11140506 від 01.09.2014 за спожиту електричну енергію у грудні 2014 року в частині суми 38 035 362 грн 24 коп.
Згідно з пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" переходять права Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", як первісного кредитора, за зобов'язаннями в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав на підставі договору в сумі, визначеній пунктом 1.1 цього договору.
Пунктами 2.1 та 2.4 договору про відступлення права вимоги передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредиторові, на його вимогу, копії всіх документів, які засвідчують право вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для його здійснення за основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання цього договору, а новий кредитор зобов'язаний сплатити 38 035 362 грн 24 коп. первісному кредиторові у повному обсязі до 31.12.2015.
У пункті 2.5 договору про відступлення права вимоги сторони встановили, що умови, порядок та строки виконання зобов'язання боржником перед новим кредитором визначаються договором про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги.
06.01.2015 між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" укладено договір № 02/05150022 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги № 01 від 05.01.2015, відповідно до пунктів 3.1 - 3.3 якого відповідач-3 зобов'язується сплатити відповідачу-1 у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок останнього зобов'язання за основним договором з дисконтом 5%, в сумі 36 133 594 грн 13 коп. 16.01.2015.
На виконання вказаного договору, 15.01.2015 Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" було перераховано кошти у розмірі 36 133 594 грн 13 коп. Приватному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Енергомережа", що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку та не заперечується представниками сторін.
Станом на дату розгляду даної справи відсутні докази належного виконання Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" зобов'язання зі сплати на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" суми за відступлення права вимоги у передбачений договором про відступлення права вимоги строк. Зокрема, відповідно до платіжного доручення № 2013 від 18.03.2016 відповідачем-1 сплачено лише 44 362 грн 24 коп.
Національне антикорупційне бюро України, як позивач, стверджує, що договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015. № 01/05150023, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що укладений з порушенням вимог законодавства, а саме, статті 514 Цивільного кодексу України, статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, оскільки цим договором був змінений встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію. Крім того, позивач зазначає, що виконавчим органом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" при укладенні спірного правочину не було вчинено жодних дій, спрямованих на економічне обґрунтування доцільності вчинення правочину про відступлення права вимоги та отримання вигоди від укладання такого договору, у зв'язку з чим не було забезпечено дотримання інтересів акціонерів товариства та, в свою чергу, інтересів держави.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормовані статтею 512 Цивільного кодексу України, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Як визначено пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У відповідності до преамбули Закону України "Про електроенергетику" цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Закон України "Про електроенергетику" регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням (стаття 1 цього Закону).
Тобто, приписи Закону України "Про електроенергетику" є спеціальними нормами по відношенню до приписів Цивільного кодексу України, які підлягають до застосування у даних правовідносинах.
Статтею 5 Закону України "Про електроенергетику" визначено основні принципи державної політики в електроенергетиці, зокрема відповідно до пункту 4 частини 1 цієї статті, таким принципом є додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.
Приписами частини 2 статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.
Згідно з Переліком поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах уповноваженого банку - AT "Ощадбанк" оптовому постачальнику електричної енергії, енергопостачальним компаніям (ліцензіати НКРЕ з постачання електричної енергії за регульованим тарифом) та їх структурним підрозділам, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 27.12.2011 №112 (далі - Перелік поточних рахунків), Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" для проведення розрахунків за спожиту електроенергію відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260363141401 у ОПЕРВ філії - Запорізьке ОУ AT Ощадбанк".
Частиною 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19.07.2000, визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.
Аналогічний припис міститься у пункті 6.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, відповідно до якого для проведення розрахунків за електричну енергію постачальник електричної енергії за регульованим тарифом або його відокремлений підрозділ відкривають в установі уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.
Пунктом 6.3 вказаних Правил встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
З наведених приписів законодавства вбачається, що законодавцем в імперативному порядку визначено обов'язок споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.
У пункті 10 договору поставки визначено розрахункові рахунки для оплати активної електроенергії, для оплати реактивної енергії та для оплати підвищеної плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, пені, прихованої потужності.
Таким чином, як нормами законодавства, так і положеннями договору поставки передбачалось отримання постачальником (відповідачем-2) оплати спожитої електричної енергії безпосередньо від споживача (відповідача-3) шляхом їх перерахунку на рахунок із спеціальним режимом використання, вказаним у пункті 10 договору поставки.
При цьому, виходячи з наведених положень, грошові кошти за електричну енергію не можуть бути сплачені споживачем на будь-який інший рахунок.
На виконання вказаних правових норм, сторонами у пункті 1 Порядку розрахунків за активну електричну енергію (додаток № 4 до договору поставки) визначено, що розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 02760363.
В той же час, умовами договору відступлення права вимоги та договору про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги визначено зобов'язання споживача - Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" сплатити заборгованість за поставлену Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" електричну енергію не постачальнику, а іншій особі - Приватному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Енергомережа".
На виконання договору відступлення права вимоги відповідачем-3 було перераховано кошти за спожиту електроенергію відповідачу-1 відповідно до умов договору № 02/05150023 від 05.01.2015 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги.
При цьому, виконання споживачем свого зобов'язання за договором № 02/05150023 від 05.01.2015 не є тотожним виконанню зобов'язання за договором постачання електричної енергії, оскільки метою встановлення законодавцем алгоритму розрахунків є саме отримання постачальником електричної енергії коштів безпосередньо від споживача (за відсутності будь-яких посередників) на рахунок із спеціальним режимом використання.
Таким чином, внаслідок укладання спірного договору відступлення права вимоги та договору про порядок розрахунків за договором відступлення права вимоги, кошти за спожиту електроенергію були отримані третьою особою, яка не є постачальником, проте яка взяла на себе зобов'язання зі сплати коштів за відступлене право вимоги за Договором відступлення права вимоги, тобто з іншої підстави (інше цільове призначення коштів), ніж підлягають сплаті постачальнику відповідно до вимог законодавства.
Тобто, відповідачами при укладенні спірного правочину було порушено наведені приписи законодавства як в частині обов'язку боржника сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію постачальнику, так в частині обов'язку сплатити кошти на рахунок, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії, у зв'язку з чим договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015. № 01/05150023, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", є недійсним в силу норм частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.
Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є саме - порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Із приписів вищенаведених правових норм випливає, що позивач, звернувшись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, зобов'язаний довести наявність або відсутність факту порушення оспорюваним договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що пов'язані з його особою.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не зазначав у позовній заяві жодних доказів, які б підтверджували порушення чи оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів укладенням спірного договору.
Позивач не є стороною спірного договору купівлі-продажу, а також не зазначив, які саме його права або охоронювані законом інтереси порушені оспорюваним договором.
За приписами частини першої статті 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" - Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.
Разом з цим, за визначенням корупції, наданим в статті 1 Закону України "Про запобігання корупції", корупція - це використання особою, згаданою у частині 1 статті 3 цього Закону (тобто, особою, уповноваженою на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування), наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб або, відповідно, обіцянка чи надання неправомірної вигоди особі, вказаній у частині 1 статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.
Статтею 16 Закону України "Про національне антикорупційне бюро", визначені обов'язки Національного антикорупційного бюро, зокрема, щодо:
- здійснення оперативно - розшукових заходів з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно - розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів;
- здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.
Відповідно до пункту 13 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національному антикорупційному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.
За Конвенцією ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18.10.2006 № 251-V, зокрема, в частині забезпечення проведення ефективної скоординованої політики протидії корупції (частини 1 статті 5), надання такому органу (створеному з метою протидії корупції) можливості виконувати свої функції ефективно (частини 2 статті 6), запобігання зловживанню процедурами, які регулюють діяльність приватних юридичних осіб (пункт d частини 2 статті 12), то попередження, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень в публічній і приватній сферах суспільних відносин є пріоритетним завданням держави України, а, відтак, наявність ознак такого правопорушення у відповідному правочині є порушенням інтересів держави.
Загальні підстави недійсності правочинів, вчинених з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, встановлені приписами частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України.
Під час вирішення такого спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, протиправні наслідки цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Таким чином, з аналізу наведених положень Закону України "Про національне антикорупційне бюро України" та Конвенції, завдань та мети діяльності даного органу вбачається, що Національне антикорупційне бюро України за наявності ознак корупційного діяння зобов'язане вжити ефективних заходів для припинення корупційного правопорушення, в тому числі шляхом подання позову про визнання угод недійсними за наявності підстав, передбачених законом, у порядку, встановленому законодавством України, і саме факт виявлення таких ознак у відповідних правовідносинах свідчить про порушення інтересів держави. Проте, Національним антикорупційним бюро України, як позивачем, не доведено у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, наявність протиправних наслідків цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу. Крім того, нормами Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" надання Національному антикорупційному бюро України права на звернення до суду з позовом про визнання угод недійсними в інтересах держави не передбачено.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що права позивача у даному випадку не порушенні, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав його необґрунтованості.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 28.02.2017
Суддя Н.Б. Плотницька