ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22518/16 22.02.17 р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ТБІ"
до Науково-технічного приватного підприємства "Гільдія декора"
про припинення порушення прав
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Ємчур П.В. за довіреністю № 23.09.16/01 від 23.09.2016 р.;
від відповідача: Марунич Г.І. за довіреністю № б/н від 28.12.2016 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ТБІ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Науково-технічного приватного підприємства "Гільдія декора" про припинення порушення прав.
Ухвалою суду від 12.12.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.01.2017 р.
10.01.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.
Ухвалою суду від 11.01.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 25.01.2017 р.
Ухвалою суду від 25.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 06.02.2017 р.
У судовому засіданні 06.02.2017 р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 06.02.2017 р. задоволено клопотання про витребування документів та відкладено розгляд справи на 22.02.2017 р.
21.02.2017 р. від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
Представник позивача у судовому засіданні 22.02.2017 р. підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечила.
У судовому засіданні 22.02.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ТБІ" (позивач) являється власником знаку для товарів і послуг "Novacolor" за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №125737 від 12.07.2010 р., зареєстрованим для товарів і послуг 35 класу МКТП, а також ексклюзивним дистриб'ютором на території України Компанії Новаколор СРЛ.
Як зазначає позивач, йому стало відомо, що відповідач на офіційному сайті www.gildiya.com.ua та в мережі Інтернет використовує знак для товарів і послуг "Novacolor", захищений Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №125737 від 12.07.2010 р., без дозволу позивача.
За таких обставин, позивач просить суд:
- заборонити відповідачу та пов'язаним з ним особам здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг Novacolor у господарській діяльності без дозволу позивача;
- заборонити відповідачу та пов'язаним з ним особам здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг Novacolor під час пропонування для продажу усіх товарів, які реалізуються під цим знаком без дозволу позивача;
- заборонити відповідачу та пов'язаним з ним особам здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг Novacolor в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет без дозволу позивача;
- зобов'язати відповідача та пов'язаних з ним осіб видалити знак для товарів і послуг "Novacolor" з сайту www.gildiya.com.ua, а також з інших сайтів в мережі Інтернет, де ним була розміщена зазначена інформація з посиланням на себе.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 420 Кодексу, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.
За приписами ст. 424 Кодексу, майновими правами інтелектуальної власності є:
1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Статтею 426 ЦК України передбачено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Частинами 2, 4 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Згідно зі ст. 16 Закону, права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.
Частиною 4 цієї ж статті визначено, що використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Частиною 5 вказаної статті передбачено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За правилами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проти позову заперечує, посилаючись на необґрунтованість і недоведеність позовних вимог, невідповідність їх вимогам чинного законодавства та неналежність наданих позивачем доказів.
Судом встановлено, що на підтвердження заявлених вимог позивачем надано скріншоти сайту відповідача, результатів пошуку в мережі Інтернет за допомогою пошукової система Google та листування з службою підтримки Google Adwords.
Вказані скріншоти засвідчені представником позивача за довіреністю.
Пунктом 46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" роз'яснено, що роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі. Але якщо відповідні документи видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, то згідно із статтею 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 вони мають на території України доказову силу офіційних документів.
За таких обставин, суд погоджується із доводами відповідача щодо неналежності наданих позивачем скріншотів у якості доказів на підтвердження використання знаку для товарів і послуг Novacolor.
У той же час, із пояснень відповідача від 21.02.2017 р. та доданих документів вбачається, що товари під торговою маркою Novacolor розповсюджувались Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, на торговельних площах відповідача та на сайті www.gildiya.com.ua.
Як зазначає відповідач, продаж вказаної продукції припинився у травні 2014 року, а зображення, додані до позовної заяви, знаходяться в архіві сайту і не мають комерційного призначення.
З урахуванням викладених обставин та зібраних сторонами доказів, судом встановлено факт використання відповідачем знака для товарів і послуг Novacolor, у тому числі, шляхом розміщення на сайті www.gildiya.com.ua.
При цьому, суд зазначає, що відповідач, як власник зазначеного сайту, відповідає за розміщену та ньому інформацію та за дотримання прав інших осіб при використанні об'єктів прав інтелектуальної власності, оскільки саме він створює можливість для такого використання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про законність, обґрунтованість і доведеність вимог позивача про заборону відповідачу здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг Novacolor у господарській діяльності без дозволу позивача, заборону здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг Novacolor під час пропонування для продажу товарів, які реалізуються під цим знаком, без дозволу позивача, та заборону відповідачу здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг Novacolor в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет без дозволу позивача.
Судом взято до уваги, що позивач просить вказані способи захисту власних прав застосувати не лише до позивача, а і до пов'язаних з ним осіб.
Щодо таких вимог суд звертає увагу позивача на те, що при розгляді даної справи не можуть вирішуватись будь-які вимоги до невизначених осіб, які не мають статус відповідачів у справі, у зв'язку з чим у цій частині у позові належить відмовити.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача видалити знак для товарів і послуг Novacolor з сайту www.gildiya.com.ua, а також з інших сайтів в мережі Інтернет, де ним була розміщена зазначена інформація з посиланням на себе, суд зазначає наступне.
У матеріалах справи відсутні докази розміщення зазначеного Знаку на сайті www.gildiya.com.ua або на інших сайтах в мережі Інтернет, станом на час розгляд справи, та станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, у зв'язку з чим такі вимоги являються недоведеними і не підлягають задоволенню.
У порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про заборону відповідачу здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг Novacolor у господарській діяльності без дозволу позивача, заборону здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг Novacolor під час пропонування для продажу товарів, які реалізуються під цим знаком, без дозволу позивача, та заборону відповідачу здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг Novacolor в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет без дозволу позивача, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає понесені позивачем судові витрати на відповідача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Заборонити Науково-технічному приватному підприємству "Гільдія декора" (04114, м. Київ, вул. Макіївська, буд.7, кв. 62 / 01011, м. Київ, вул. Сергія Гусовського, 12/7, 2 під'їзд, оф.10; код ЄДРПОУ 30979453) здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг Novacolor у господарській діяльності без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ТБІ" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99, оф. 2; код ЄДРПОУ 19024210).
3. Заборонити Науково-технічному приватному підприємству "Гільдія декора" (04114, м. Київ, вул. Макіївська, буд.7, кв. 62 / 01011, м. Київ, вул. Сергія Гусовського, 12/7, 2 під'їзд, оф.10; код ЄДРПОУ 30979453) здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг Novacolor під час пропонування для продажу усіх товарів, які реалізуються під цим знаком без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ТБІ" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99, оф. 2; код ЄДРПОУ 19024210).
4. Заборонити Науково-технічному приватному підприємству "Гільдія декора" (04114, м. Київ, вул. Макіївська, буд.7, кв. 62 / 01011, м. Київ, вул. Сергія Гусовського, 12/7, 2 під'їзд, оф.10; код ЄДРПОУ 30979453) здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг Novacolor в діловій документації, в рекламі та в мережі Інтернет без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ТБІ" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99, оф. 2; код ЄДРПОУ 19024210).
5. Стягнути з Науково-технічного приватного підприємства "Гільдія декора" (04114, м. Київ, вул. Макіївська, буд.7, кв. 62 / 01011, м. Київ, вул. Сергія Гусовського, 12/7, 2 під'їзд, оф.10; код ЄДРПОУ 30979453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ТБІ" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99, оф. 2; код ЄДРПОУ 19024210) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
6. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
7. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 28.02.2017 р.
Суддя Н.І. Зеленіна