ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.02.2017Справа №910/22305/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагрофінанс»
до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай»
про визнання недійсним третейського застереження
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - Сорокіна І.В. (представник за довіреністю);
від відповідача - Ягодка О.О. (представник за довіреністю);
від третьої особи - не з'явився.
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Донагрофінанс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» про визнання недійсним третейського застереження, викладеного в пункті 9.5 Договору застави цінних паперів від 22.05.2012, укладеного сторонами в редакції Додаткової угоди № 3 від 03.12.2013.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донагрофінанс» (заставодавець) і Публічним акціонерним товариством «Сбербанк» (заставодержатель) укладено Договір застави, за умовами якого, відповідно до Договору застави в забезпечення виконання зобов'язань, які випливають, зокрема, з Договору, з урахуванням всіх змін і поповнень до Договору, в тому разі з урахуванням договорів про внесення змін №1 від 18.05.2012, №2 від 22.05.2013 і №3 від 03.12.2013, укладеними протягом терміну дії Договору (далі - Основний договір-7), які зокрема, але не обмежуючись, перелічені у статті 2 Договору застави та можуть виникнути у майбутньому за чинним Основним договором-7, заставодавець передає заставодержателю в заставу майно, зазначене в пункті 3.1 Договору застави (пункт 1.1 Договору застави зі змінами, внесеними договором від 03.12.2013 №3 про внесення змін до Договору застави).
Предметом застави за Договором застави є цінні папери (пункт 3.1 Договору застави);
Разом з тим, Договором №3 від 03.12.2013 про внесення змін до Договору застави сторони погодили, зокрема внести зміни у п.9.5 Договору застави та викласти його у наступній редакції: «Усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з Договору застави чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються Договору застави, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво від 15.03.2013 про реєстрацію постійного діючого третейського суду, видане Держаною реєстраційною службою України), згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/; спір розглядається одноособово суддею, призначеним головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті вказаного суду http://arbitrate.com.ua/; при цьому, сторони Договору застави підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту; сторони домовились, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення; умови Договору застави, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди; місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення Договору застави».
Проте на думку позивача, зазначена третейська угода у формі третейського застереження, викладеного в п.9.5 Договору застави в редакції Договору про внесення змін №3 від 03.12.2013 повинна бути визнана судом недійсною, оскільки 11.01.2012 загальними зборами Товариства було вирішено питання щодо повноважень посадових осіб на укладення третейських угод та ухвалили заборонити посадовим особам товариства укладати третейські угоди та третейські застереження без надання відповідної згоди Загальними зборами товариства.
За таких обставин позивач вважає, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагрофінанс» ОСОБА_5 перевищено надані йому повноваження на укладання додаткових угод та договорів, оскільки протоколом загальних зборів товариства від 22.10.2013 не надано згоди директору на укладання третейської угоди.
Крім того, позивач стверджує, що третейське застереження, викладене у п.9.5 Договору про внесення змін №3 до Договору застави цінних паперів, порушує права останнього на звернення за захистом своїх прав до господарського суду.
На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсним третейське застереження, викладене у п.9.5 Договору про внесення змін №3 до Договору застави цінних паперів, посвідченого 22.05.2012 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трубніковою І.О. за реєстровим номером 637.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що як вбачається із рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагрофінанс», оформленого протоколом загальних зборів учасників від 22.10.2013, директору товариства було надано всі повноваження на укладання та підписання Договору про внесення змін до Договору застави цінних паперів та засновником позивача було погоджено проект Договору про внесення змін, зокрема з урахуванням спірного п.9.5 Договору, яким сторони погодили третейське застереження.
За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, пояснень по суті спору на подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.03.2012 між Публічним акціонерним товариством «Сбербанк» (банк) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США, та на підставі додаткових угод до Договору окремим частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених Договором; позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови Договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені Договором та/або додатковими угодами до Договору (пункт 1.1 Договору).
Згідно з п.11.3 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання банком і позичальником, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов'язань позичальника за договором.
В подальшому 22.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донагрофінанс» (заставодавець) і Публічним акціонерним товариством «Сбербанк» (заставодержатель) укладено Договір застави, за умовами якого, відповідно до Договору застави в забезпечення виконання зобов'язань, які випливають, зокрема, з Договору, з урахуванням всіх змін і поповнень до Договору, в тому разі з урахуванням Договорів про внесення змін №1 від 18.05.2012, №2 від 22.05.2013 та №3 від 03.12.2013, укладеними протягом терміну дії Договору (далі - Основний договір-7), які (зобов'язання), зокрема, але не обмежуючись, перелічені у статті 2 Договору застави та можуть виникнути у майбутньому за чинним Основним договором-7, заставодавець передає заставодержателю в заставу майно, зазначене в пункті 3.1 Договору застави (пункт 1.1 Договору застави зі змінами, внесеними договором від 03.12.2013 №3 про внесення змін до Договору застави).
Відповідно до п.3.1 Договору застави, предметом застави за Договором застави є цінні папери.
Договір застави набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до моменту повного виконання усіх зобов'язань за Основним договором-1, Основним договором-2, Основним договором-3, Основним договором-4, Основним договором-5, Основним договором-6, Основним договором-7 і Основним договором-8 (пункт 9.1 Договору застави зі змінами, внесеними договором від 22.05.2013 №2 про внесення змін до Договору застави).
Разом з тим, Договором №3 від 03.12.2013 про внесення змін до Договору застави сторони погодили, зокрема внести зміни до п.9.5 Договору застави, виклавши його у наступній редакції: «Усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з Договору застави чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються Договору застави, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво від 15.03.2013 про реєстрацію постійного діючого третейського суду, видане Держаною реєстраційною службою України), згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/; спір розглядається одноособово суддею, призначеним головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті вказаного суду http://arbitrate.com.ua/; при цьому, сторони Договору застави підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», добре розуміють положення цього регламенту; сторони домовились, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення; умови Договору застави, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди; місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення Договору застави».
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач стверджує, що третейське застереження викладене у п.9.5 Договору застави в редакції Договору №3 від 03.12.2013 про внесення змін до Договору застави укладений із порушенням норм чинного законодавства, оскільки загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагрофінанс» не надавалась згода на укладення третейської угоди.
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст.217 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За приписами ч.2 ст.1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Зазначені випадки (винятки із загального правила) встановлені статтею 6 Закону України «Про третейські суди».
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Отримання додаткової письмової згоди сторін на передачу спору для вирішення до третейського суду за наявності третейської угоди у договорі Закон України «Про третейські суди» не передбачає.
Як встановлено судом, сторонами була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, викладеного у Договорі №3 від 03.12.2013 про внесення змін до Договору застави у п.9.6 Договору застави, згідно з яким, усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з Договору застави чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються Договору застави, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво від 15.03.2013 про реєстрацію постійного діючого третейського суду, видане Держаною реєстраційною службою України), згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/; спір розглядається одноособово суддею, призначеним головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті вказаного суду http://arbitrate.com.ua/; при цьому, сторони Договору застави підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту; сторони домовились, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення; умови Договору застави, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди; місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення Договору застави.
Укладення третейської угоди у вигляді третейського застереження в договорі відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про третейські суди». Третейська угода у вигляді третейського застереження є невід'ємною частиною укладеного між позивачем та відповідачем Договору застави.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення Загальних зборів позивача, оформленого протоколом засідання Загальних зборів учасників ТОВ «Донагрофінас» від 22.10.2013, директору Товариства ОСОБА_5 надано згоду на укладення Договору про внесення змін до Договору застави в у запропонованій редакції Договору. При цьому, додаток до рішення загальних зборів містить текст додаткової угоди, погодженої загальними зборами, в тому числі і спірний пункт щодо третейського застереження.
Таким чином посилання позивача на ту обставину, що Загальними зборами Товариства не було надано згоди на укладення третейської угоди судом відхиляються з огляду на їх недоведеність, оскільки з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що учасниками Товариства було затверджено проект Договору, який за висновками суду, зокрема передбачав внесення змін до п.9.5 Договору застави.
Разом з тим, щодо доводів позивача про обмеження права позивача на судовий захист, у зв'язку з включенням до договору третейського застереження, викладеного у п.9.5 Договору застави, суд зазначає, що обрання сторонами за взаємною домовленістю у встановленому порядку та визначених законодавством межах позасудового порядку вирішення спору не є порушенням права на судовий захист, якщо така домовленість відповідає внутрішній волі та намірам сторін.
Крім того, Конституційний Суд України, вирішуючи спір у справі №1-3/2008 (Рішення від 10.01.2008 №1-рп/2008) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) зазначив, що гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року №3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки спірне третейське застереження відповідає вимогам норм чинного законодавства, укладено у встановленій законом формі, уповноваженою Загальними зборами позивача особою та в редакції, затвердженій Загальними зборами товариства. Доказів того, що рішенням Загальних зборів позивача, оформленого протоколом засідання Загальних зборів учасників ТОВ «Донагрофінас» від 22.10.2013 було надано згоду на укладення Договору №3 про внесення змін до Договору застави в іншій редакції, позивачем не надано.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування власних доводів, зокрема щодо порушення права останнього на звернення до суду за захистом своїх законних прав.
На підставі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 28.02.2017
Суддя Я.В. Маринченко