21 лютого 2017 року Справа № 915/1400/16
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний 1", вул. Шнеєрсона, 4/4, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 34889374)
до відповідача Колективного підприємства "Миколаївліфт", вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 05472620)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрліфт", вул. Херсонське шосе, 100, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 39904132)
юридична адреса: пров. Корабелів, 2, м. Миколаїв, 54020
адреса для листування: а/с 100, м. Миколаїв, 54020
про визнання договору недійсним в частині
за участю представників сторін:
від позивача: Старєв О.О., довіреність № 982 від 08.09.2016 року;
від позивача: Летуча С.В., довіреність № 991 від 23.01.2017 року;
від відповідача Колективного підприємства "Миколаївліфт": Хівріч М.В., наказ про призначення на посаду № 8-Л від 25.01.2017 року;
від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрліфт": Тіщенко Г.В., довіреність № 264 від 04.01.2017 року;
від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрліфт": Семенов А.А., довіреність № 148 від 15.02.2017 року.
До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральний 1" з позовними вимогами до відповідачів Колективного підприємства "Миколаївліфт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрліфт" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 17.05.2016 року № 43/1, укладений між Колективним підприємством "Миколаївліфт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральний 1" в частині включення ТзОВ "Центральний 1" до переліку боржників первісного кредитора, визначеного в додатку 1 до договору.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.12.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 25.01.2017 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.01.2017 року відкладено розгляд справи на 07.02.2017 року.
В судовому засіданні 07.02.2017 року судом оголошувалась перерва до 21.02.2017 року.
В судовому засіданні 21.02.2017 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
21.02.2017 року до господарського суду Миколаївської області від представника відповідача ТзОВ "Центрліфт" надійшла заява вх. № 2634/17 про витребування оригіналів та винесення окремої ухвали, у якій відповідач ТзОВ "Центрліфт" просить суд зобов'язати ТзОВ «Центральний 1» та КП «Миколаївліфт» надати до суду оригінали договорів та додаткових угод, що обґрунтовують позовні вимоги, та в випадку наявності в оригіналах ознак фіктивності, винести окрему ухвалу.
Заява мотивована тим, що подані сторонами в ході судового розгляду на вимогу суду копії документів, виготовлених з використанням технічних засобів, та засвідчених підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, мають ознаки фіктивності, та виготовлені «заднім числом», що може свідчити про звернення до суду позивачем з метою уникнення сплати власного боргового зобов'язання.
В судовому засіданні 21.02.2017 року позивачем подано суду для огляду оригінали документів, долучених до позовної заяви. За результатами огляду судом встановлено, що подані до матеріалів справи копії відповідають їх оригіналам.
Щодо заяви відповідача в частині винесення окремої ухвали, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.
Судом відмовлено в задоволенні заяви про винесення окремої ухвали, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями щодо встановлення наявності в оригіналах документів ознак фіктивності. Вказана обставина не є в розумінні ст. 90 ГПК України підставою для винесення окремої ухвали.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях (арк. 39-41; 67-69), та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.
Між КП «Миколаївліфт» (підрядник) та ТзОВ «Центральний 1» (замовник) були укладені договори підряду на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем зв'язку, п. 10.1 яких передбачено, що жодна із сторін не може передавати свої права і обов'язки за цим договором третім особам без письмової згоди на те іншої сторони.
Проте, в порушення умов п. 10.1 вищевказаних договорів між КП «Миколаївліфт» та ТзОВ «Центрліфт» було укладено договір про відступлення права вимоги № 43/1 від 17.05.2016 року, за яким КП «Миколаївліфт» (первісний кредитор) відступило ТзОВ «Центрліфт» (новий кредитор) право вимоги всієї заборгованості, що виникла на підставі договорів, укладених між ТзОВ «Центральний 1» та КП «Миколаївліфт».
Позивач вважає, що договір про відступлення права вимоги № 43/1 від 17.05.2016 року порушує права ТзОВ «Центральний 1» та є недійсним в частині включення до переліку боржників ТзОВ «Центральний 1», оскільки договір укладено з порушенням п. 10.1 Договору та ч. 1 ст. 516 ЦК України - без згоди боржника.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 203, 215, 512, 514, 516 ЦК України.
Представник відповідача ТзОВ "Центрліфт" позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву (арк. 24). В обґрунтування заперечень зазначив наступне.
Відповідач вважає, що тлумачення п. 10.1 договору підряду № 12 від 01.01.2016 року, як неможливість передоручення підрядником виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів іншій особі випливає також із змісту ч. 1 ст. 838 ЦК України.
За договором від 17.05.2016 року № 43/1 до ТзОВ «Центрліфт» переходить лише безнадійна та сумнівна заборгованість ТзОВ «Центральний 1» перед КП «Миколаївліфт» за період з 01.01.2013 року по 01.03.2016 року, а не відбувається зміна сторін в договорі. Отже, ТзОВ «Центрліфт» не брав та не бере на себе зобов'язання перед ТзОВ «Центральний 1» виконувати роботи з технічного обслуговування ліфтів.
Також відповідач ТзОВ «Центрліфт» зазначив, що КП «Миколаївліфт» в порушення ст. 525 ЦК України не передано ТзОВ «Центрліфт» в повному обсязі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за договором від 17.05.2016 року № 43/1 (п. 2.2 договору).
Представником відповідача КП "Миколаївліфт" подано відзив на позовну заяву (арк. 75), у якому відповідач КП "Миколаївліфт" визнав позовні вимоги, зазначивши, що всі договори підряду на технічне обслуговування ліфтів, що було укладено між КП "Миколаївліфт" та ТзОВ «Центральний 1» містять в собі п. 10.1, відповідно до якого передача боргових зобов'язань можлива тільки за згодою боржника. Отже, відповідач вважає, що позов підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Починаючи з 2007 року між ТзОВ «Центральний 1» (замовник) та КП «Миколаївліфт» (підрядник) укладаються договори підряду на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем зв'язку, за якими ТзОВ «Центральний 1» (замовник) доручає, а КП «Миколаївліфт» (підрядник) риймає на себе організацію та виконання робіт з повного технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах замовника згідно додатків, а саме:
- договір підряду № 12 від 05.04.2007 року (арк. 150-151);
- договір підряду № 12 від 05.12.2007 року (арк. 152-153);
- договір підряду № 12 від 30.12.2009 року (арк. 154-155);
- договір підряду № 12 від 30.12.2010 року (арк. 156-157);
- договір підряду № 12 від 03.01.2012 року (арк. 158-159);
- договір підряду № 12 від 01.01.2013 року (арк. 70-71);
- договір підряду № 12 від 01.01.2014 року (арк. 42-44);
- договір підряду № 12 від 01.01.2015 року (арк. 45-47);
- договір підряду № 15 від 01.01.2015 року (арк. 48-49);
- договір підряду № 12 від 01.01.2016 року (арк. 50-53);
Вищевказані договори підписані та скріплені печатками сторін. Доказів визнання недійсними чи розірвання договорів суду не подано.
Так, відповідно до п. 10.1 всіх укладених між ТзОВ «Центральний 1» та КП «Миколаївліфт» договорів підряду передбачено, що жодна з сторін не може передавати свої права і обов'язки за договорами третім особам без письмової згоди на те іншої сторони.
17.05.2016 року між КП "Миколаївліфт" та ТзОВ "Центрліфт" було укладено Договір про відступлення права вимоги № 43/1 від 17.05.2016 року, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги на суму 7 499 685, 96 грн. (сім мільйонів чотириста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 96 коп.), що належить первісному кредиторові станом на 01.03.2016 року, у відповідності до додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору і стає кредитором за договорами на технічне обслуговування ліфтів, технічне обслуговування систем ДСЗ, укладеними між первісним кредитором та боржниками (п. 1.1 Договору) (арк. 16-17).
Відповідно до п. 4.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Договір підписано сторонами та скріплено печаткою КП "Миколаївліфт".
До договору між сторонами було укладено Додаток 1 «Перелік боржників первісного кредитора та заборгованість за ними станом на 01.03.2016 року» (арк. 17 на звороті).
Умовами Договору про відступлення права вимоги сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.3 Договору за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань на суму 7 499 685, 96 грн. (сім мільйонів чотириста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 96 коп.), що є предметом дійсного договору (заборгованість станом на 01.03.2016 року), за основним договором, а первісний кредитор одержує право отримати від нового кредитора компенсацію за відступлення права вимоги у розмірі 749 968, 59 грн. (сімсот сорок дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 59 коп.).
Відповідно до п. 2.1.1 Договору первісний кредитор зобов'язаний відступити новому кредитору право вимоги згідно умов цього договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору первісний кредитор повинен передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються з моменту виникнення боргових зобов'язань боржника перед первісним кредитором (засвідчені копії основних договорів, додаткових угод, додатків, протоколів розбіжностей та протоколів врегулювання розбіжностей, акти виконаних робіт, судові накази про стягнення суми боргу в разі їх наявності та інше), та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основними договорами. Документи надаються новому кредитору протягом 14 (чотирнадцяти) робочих дні з моменту підписання даного договору сторонами.
Відповідно до п. 2.5 Договору первісний кредитор зобов'язаний письмово сповістити боржників про відступлення права вимоги за основними договорами протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання даного договору, шляхом вручення особисто під розписку представнику боржника. Одночасно первісний кредитор зобов'язаний надати боржнику акт звіряння розрахунків, який після підписання боржником повинен надати новому кредитору не пізніше 2 робочих днів з моменту його отримання.
Судом встановлено наступне.
Додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги в перелік боржників включено ТзОВ "Центральний 1" (боржник) та передано новому кредитору ТзОВ "Центрліфт" заборгованість останнього перед КП "Миколаївліфт" (первісний кредитор) в розмірі 231 807, 04 грн. (арк. 17).
На виконання умов договору (п. 2.2) про відступлення права вимоги первісний кредитор КП "Миколаївліфт" передав новому кредитору ТзОВ "Центрліфт" Акти звірки взаєморозрахунків між КП "Миколаївліфт" та ТзОВ "Центральний 1" за період з 01.01.2013 року по 01.03.2016 року щодо наявної у боржника заборгованості в сумі 231 807, 01 грн. Проте, вказані акти не підписані зі сторони ТзОВ "Центральний 1" (боржник) (арк. 27-32).
В письмових поясненнях вх. № 1121/17 від 25.01.2017 року позивач ТзОВ "Центральний 1" (боржник) зазначив, що сума, визначена в додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги № 43/1 від 17.05.2016 року, на який посилається ТзОВ «Центрліфт» як на підставу вимоги про сплату заборгованості, яка виникла в ТзОВ «Центральний 1» перед КП «Миколаївліфт», не є заборгованістю, а є різницею між нарахованою сумою та фактично отриманою ТзОВ «Центральний 1» від населення та сплаченою на розрахунковий рахунок КП «Миколаївліфт», що передбачено умовами договорів підряду (п. 5.3 договорів), що укладалися між КП «Миколаївліфт» та ТзОВ «Центральний 1». Відсутність заборгованості ТзОВ «Центральний 1» перед КП «Миколаївліфт» підтверджується також відсутністю претензій з боку КП «Миколаївліфт» щодо сплати такої заборгованості протягом дії всіх зазначених договорів підряду (арк. 39).
Різниця між нарахованою сумою та фактично отриманою ТзОВ «Центральний 1» від населення та сплаченою на розрахунковий рахунок КП «Миколаївліфт» за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року становить 138 416, 71 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків між КП «Миколаївліфт» та ТзОВ «Центральний 1» (арк. 54-56).
Дані, вказані в актах звірки взаєморозрахунків, підтверджені наявними в матеріалах справи актами прийому-виконаних робіт в 2014-2016 році (арк. 76-101).
Решта заборгованості, яка передана за договором про відступлення права вимоги, учасниками процесу не підтверджена жодними первинними документами.
18.05.2016 року новий кредитор ТзОВ "Центрліфт" звернувся до боржника із повідомленням про відступлення права вимоги № 58/5 від 18.05.2016 року (арк. 12).
В подальшому 01.12.2016 року новий кредитор ТзОВ "Центрліфт" звернувся до боржника із претензією № 185 від 01.12.2016 року про сплату заборгованості за договором про відступлення права вимоги № 43/1 від 17.05.2016 року (арк. 13).
За результатами розгляду претензії боржник ТзОВ "Центральний 1" повідомив листом № 687 від 09.12.2016 року про відмову у виконанні договору про відступлення права вимоги, у зв'язку з недійністю останнього (арк. 14-15).
Вважаючи договір про відступлення права вимоги № 43/1 від 17.05.2016 року недійсним в частині включення боржника ТзОВ "Центральний 1" до переліку боржників за вищевказаним договором, останній звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказано вище, пунктом 10.1 всіх укладених між ТзОВ «Центральний 1» та КП «Миколаївліфт» договорів підряду передбачено, що жодна з сторін не може передавати свої права і обов'язки за договорами третім особам без письмової згоди на те іншої сторони.
З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.
Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.
Така правова позиція висловлена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.05.2015 року по справі № 3-43гс-15 (про перегляд справи № 910/6098/14).
Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Враховуючи вищенаведене, договір про відступлення права вимоги від 17.05.2016 року № 43/1 укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України та є недійсним в частині включення до переліку боржників первісного кредитора ТзОВ «Центральний 1».
Щодо заперечень відповідача ТзОВ "Центрліфт", то слід зазначити наступне. Положення ч. 1 ст. 838 ЦК України, відповідно до якої підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи, не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки предметом спору є вимога про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, що врегульовано нормами цивільного законодавства, які регулюють порядок заміни сторони у зобов'язанні (ст. 512-523 ЦК України).
Решта доводів відповідача стосуються невиконання боржником за договором про відступлення права вимоги своїх зобов'язань. Проте, предметом спору є вимога про визнання недійсним договору, а підстави недійсності договору чітко визначені ст. 203, 215 ЦК України.
Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача КП "Миколаївліфт", суд дійшов висновку про покладення на останнього судового збору. Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача КП "Миколаївліфт".
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити.
Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 17.05.2016 року № 43/1, укладений між Колективним підприємством "Миколаївліфт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральний 1" в частині включення ТзОВ "Центральний 1" до переліку боржників первісного кредитора, визначеного в додатку 1 до договору.
Стягнути з відповідача Колективного підприємства "Миколаївліфт", вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 05472620) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний 1", вул. Шнеєрсона, 4/4, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 34889374) 1 378, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено та підписано 27.02.2017 року
Суддя Е.М.Олейняш