ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.02.2017Справа №910/22897/16
За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості 60 555,08 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Акимова А.В.
від відповідача: не з'явились
Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за договором від 15.10.2011р. № 213-У(Ор)-11 в розмірі 55 429,15 грн., а також пеню - 4 603,41 грн., 3 % річних - 522,52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 р. порушено провадження у справі № 910/22897/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.01.2017 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати певні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017р. розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017р. розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
У судовому засіданні 22.02.2017 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
28.12.2010р. рішенням Київської міської ради «Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду» № 517/5329 доручено підприємствам (установам), за якими на праві господарського відання (оперативного управління) закріплено майно територіальної громади м. Києва, яким надано дозвіл на переукладання договорів оренди, визначених в додатках до цього рішення, укласти договори оренди в установленому порядку.
15.10.2011р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду № 213-У(ор)-11, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київради від 28.12.2010 р. № 517\5329, передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ «Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) Орендаря, далі - об'єкт оренди, за адресою: АДРЕСА_3, для торгівлі непродовольчими товарами.
Згідно з п. 2.1. Договору об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ «Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря, загальною площею 15,3 кв.м., згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.
Об'єкт оренди належить до комунальної власності і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен» (пункт 2.4. Договору).
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 28.12.2010 р. № 517\5329 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва та на дату підписання договору місячний розмір якої становить 134,74 грн. за 1 кв. м., що в цілому за об'єкт станом на серпень 2011 складає 2061,50 грн. без ПДВ.
За умовами п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Згідно з п. 3.4. Договору додатково Орендар сплачує Орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендодавцем разом з орендною платою.
Оплата по договору проводиться Орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві (п. 3.5. Договору).
Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.
Пунктом 9.1. Договору встановлено, що договір діє з 15.10.2011 до 13.10.2014 (два роки 364 дні).
Згідно з актом приймання-передачі майна в оренду від 01.11.2011р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину переходу станції метро "Позняки" визначену тимчасовим огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 15,3 кв.м.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 04.11.2015 р. у справі № 910/21712/15 за позовом Комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, 2) Київська міська рада, про виселення з нежитлового приміщення позов задоволено повністю. Виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04209, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з орендованого нерухомого майна, а саме: з частини вестибюлю АДРЕСА_3, згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 15,3 м2. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04209, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоск), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 15,3 м2. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04209, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код 03328913, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 2436,00 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.
04.03.2016р. на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2015 р. у справі №910/21712/15 залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. судом було видано накази в кількості 3 шт.
На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2015 р. у справі №910/21712/15 актом приймання-передачі нерухомого майна від 31.05.2016р. Орендар передав, а Орендодавець прийняв частину переходу станції метро "Позняки" визначену тимчасовим огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 15,3 кв.м.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазнає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо внесення орендної плати за договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду № 213-У(ор)-11 від 15.10.2011 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з квітня 2015р. по травень 2016р. включно в розмірі 55 429, 15 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Аналогічні норми закріплені також у Законі України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним нормативним актом, що регулює порядок передачі в оренду саме державного та комунального майна.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата є істотною умовою договору оренди та підлягає внесенню орендарем своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.
Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач правом надання відзиву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів виконання грошових зобов'язань за договором оренди про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду № 213-У(ор)-11 від 25.10.2011р. не надав, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання грошових зобов'язань не надав.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів сплати орендних платежів за спірним договором не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання грошових зобов'язань не навів.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 55 429,15 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 603,41 грн., та 3% річних у розмірі 522,52 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за спірним договором, приймаючи до уваги, що умовами вищевказаного договору встановлено щомісячний платіж за оренду майна, а відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши правильність здійснення позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума пені не перевищує суму, розраховану судом, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 603,41 грн. пені.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Відповідно до п.1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» не зазначення в договорі (угоді) умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.
Тож, зазначені нарахування, а саме 3 % річні за своєю правовою природою є відповідальністю за порушення грошових зобов'язань та виникають в силу закону і не потребують обов'язкового зазначення останніх у договорі.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.
Розрахунок позивача 3 % річних в розмірі 522,52 грн. перевірено судом та не перевищує розрахунок суду, а тому заявлені 3% річних підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Комунального підприємства "Київський метрополітен" задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, пр-т Перемоги, будинок 35, код ЄДРПОУ 03328913) заборгованість у розмірі 55 429,15 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста двадцять дев'ять грн. 15 коп.) грн., 4 603,41 (чотири тисячі шістсот три грн. 41 коп.) грн. - пені, 3% річних 522,52 (п'ятсот двадцять дві грн. 52 коп.) та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 27.02.2017 р.
Суддя Пригунова А.Б.