ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.02.2017Справа №910/40/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ."
про стягнення 7 910,27 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники учасників процесу:
від позивача: Хромець А.О. (довіреність № 1034 від 11.11.2016)
від відповідача: Риков О.О. (довіреність № 07 від 03.01.2017)
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (відповідач) про стягнення 7 910,27 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №106249 від 05.02.2016, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Фольцваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ", позивач просить стягнути з відповідача невиплачену останнім суму страхового відшкодування у розмірі 7910,27 грн. в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 порушено провадження у справі № 910/40/17 та призначено її розгляд на 07.02.2017.
16.01.2017 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація щодо страхового покриття.
02.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
07.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 07.02.2017 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи. Представник відповідача не з'явився, витребуваних судом відзиву на позовну заяву і документів не надав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 розгляд справи відкладено на 23.02.2017.
23.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: по-перше, позивачем відшкодовано не оцінену шкоду без урахування зносу; по-друге, відповідач вважає, що договір АМ №106249 від 05.02.2016 є не чинним; по-третє, матеріали справи не містять рахунків СТО та актів виконаних робіт, а отже, є необґрунтованими; по-четверте, позивач не звертався до відповідача стосовно виплати страхового відшкодування.
У судовому засіданні 23.02.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення щодо своїх заперечень.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 23.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
05.02.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та ПрАТ «Науково-виробничий діагностичний центр» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №106249, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу марки "Mecedes", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до постанови Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.08.2016 у справі № 216/358/16-п, 10.07.2016 року о 16 год 30 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "Фольцваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Ньютона в районі буд. № 44 в м. Кривий Ріг, рухаючись заднім ходом, допустив наїзд на стоячий автомобіль марки "Mecedes", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4
Відповідно до зазначеної постанови Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.08.2016 у справі № 216/358/16-п, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП .
11.07.2016 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку.
Матеріалами справи, зокрема, калькуляцією AZT EurotaxGlass's підтверджується, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Mecedes", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 9 626,09 грн.
Згідно зі страховим актом № UA2016071100002/L01/01 від 20.07.2016, складеним Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна", розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування АМ №106249 від 05.02.2016 становить 8 910,27 (за вирахуванням коефіцієнта зносу транспортного засобу, відповідно до умов договору добровільного страхування).
21.07.2016 позивач, на підставі страхового акту № UA2016071100002/L01/01 від 20.07.2016, розрахунку суми страхового відшкодування, заяви страхувальника щодо напрямку виплати, виплатив страхове відшкодування у розмірі 8 910,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 44149 від 21.07.2016.
Відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом марки "Фольцваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ". (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6644142 (термін дії з 30.10.2015 по 29.10.2016).
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 1000,00 грн.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Фольцваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ"., позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 7 910,27 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Отже, позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Фольцваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована відповідачем, то останній взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №106249 від 05.02.2016, умовою виплати страхового відшкодування є «Майстерня». Відповідно до п. 10.22.1 договору, якщо в ОУС цього договору вказано варіант виплати страхового відшкодування «Майстерня», то розрахунок розміру страхового відшкодування відбувається на підставі попередньо погоджених зі страховиком рахунків і способу ремонту СТО, яка виконує роботи, спираючись на часові норми виробника ТЗ, а також ціни запасних частин і матеріалів офіційних імпортерів, які вказані у системі Audatex або Eurotax.
Таким чином, положенням договору не заборонено визначати розмір страхового відшкодування на підставі даних систем Audatex або Eurotax.
Крім того, з розрахунку суми страхового відшкодування вбачається, що позивачем здійснено відрахування амортизаційного зносу, відповідно до п. 10.21.2 Договору.
Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, страховик набуває права зворотної вимоги до страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Вищевикладена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14 (№3-50гс15) та має враховуватись іншими судами в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.
Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, страховик (позивач) набув права зворотної вимоги до страховика винної особи (відповідача у справі) у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Аналогічної правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі № 910/8779/15, від 02.02.2016 у справі № 910/25250/15, від 14.09.2016 у справі № 910/3650/6, від 26.09.2016 у справі № 910/26829/15, від 19.10.2016 у справі № 910/7108/16.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що калькуляція AZT EurotaxGlass's, страховий акт № UA2016071100002/L01/01 від 20.07.2016, платіжне доручення дорученням № 44149 від 21.07.2016 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.
Доводи відповідача про необхідність вирахування коефіцієнту фізичного зносу визнаються судом необґрунтованими, з огляду на наведені вище приписи та те, що позивачем здійснено відрахування амортизаційного зносу відповідно до умов договору добровільного страхування.
Щодо посилань відповідача на нечинність договору АМ №106249 від 05.02.2016, то суд зазначає наступне. Відповідно до п. 12 договору добровільного страхування, проведення огляду та фотографування ТЗ є необхідною умовою для набуття чинності цього договору, без виконання якої договір вважається таким, що не набрав чинності. Дія цього пункту не поширюється на ТЗ щодо яких укладається договір з новим строком дії, після закінчення строку дії попереднього договору, укладеному щодо цього ТЗ. Суд зазначає, що відповідачем на підтвердження свого твердження про нечинність договору, не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного факту.
Щодо посилань відповідача на те, що виплату проведене не за реквізитами майстерні (СТО), то суд зазначає, що в матеріалах справи міститься заява страхувальника щодо виплати страхового відшкодування, із зазначенням реквізитів для оплати. Оплату проведено страхувальнику (вигодонабувачу) за повідомленими реквізитами, що не суперечить умовам договору добровільного страхування.
Також, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог відповідач посилається на те, що позивач не звертався до відповідача стосовно виплати страхового відшкодування.
Разом з цим відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Суд зазначає що до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту (згідно ст. 27 ЗУ «Про страхування») перейшло право в тому числі пред'явити позов до відповідача, як особи, відповідальної за заподіяння збитків. При цьому пред'явлення позову без попереднього звернення з вимогою, є конституційним правом позивача (в даному випадку на обрання незабороненого законом способу захисту прав і свобод).
Таким чином, позивач не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до відповідача з вимогою виплатити матеріальне відшкодування та правомірно реалізував своє право шляхом подачі позову до суду (зміст наведених норм також було проаналізовано у Постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 по справі № 3-38гс12.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження транспортного засобу "Mecedes", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу "Mecedes", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача та здійснення позивачем витрат у розмірі 8 910,27 грн. по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.
Полісом № АЕ/6644142 встановлено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн., а безумовна франшиза становить 1000,00 грн.
Позивачем, при розрахунку позовних вимог враховано франшизу у розмірі 1000,00 грн. та заявлено до стягнення 7910,27 грн.
Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", у зв'язку із чим, суд задовольняє позов повністю.
Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ." (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 40, ідентифікаційний код 20782312) страхове відшкодування у розмірі 7910,27 грн. та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2017.
Суддя С.О. Турчин