ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.02.2017Справа №910/24007/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз"
про відшкодування шкоди 8 232,38 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники учасників процесу:
від позивача: Усенко А.М. (за довіреністю)
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 8 232,38 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" на підставі договору добровільного комплексного автострахування № 06/0677061/1936/15 від 24.08.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 порушено провадження у справі № 910/24007/16 та призначено її розгляд на 07.02.2017.
12.01.2017 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла витребувана судом інформація.
07.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без представника позивача.
В судове засідання 07.02.2017 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 розгляд справи відкладено на 21.02.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2017 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.
За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 21.02.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
24.08.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (далі - страховик) та Спільним Українсько-Білоруським підприємством «УКРТЕХНОСИНТЕЗ» (далі - страхувальник) укладено договір добровільного комплексного автострахування № 06/0677061/1936/15, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Subaru», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами ст. 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих
транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспорної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Як вбачається з матеріалів справи, водієм СУБП «УКРТЕХНОСИНТЕЗ» та ОСОБА_2 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 16.11.2015. (європротокол).
Виходячи зі змісту вказаного повідомлення, 16.11.2015 у м. Суми по вул. 20 років Перемоги, 15 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Subaru», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2
З відомостей, які містяться в повідомленні б/н від 16.11.2015 про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «Subaru» під час стоянки/зупинки завдано пошкодження.
Дослідивши зазначений європротокол, суд зазначає, що європротокол є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 16.11.2015 (європротокол) є належним доказом, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2015 страхувальник звернувся до страховика із заявою № 2300092464 про факт настання події, у якій просив страхове відшкодування виплатити на рахунок СТО.
10.12.2015. позивачем на підставі страхового акту № 2300092464 від 23.11.2015, розрахунку суми страхового відшкодування № 2300092464, з урахуванням рахунку № СРфС-0005710 від 18.11.2015 на суму 9 232,38 грн., виплачено страхове відшкодування у розмірі 9 232,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0051498 від 10.12.2015.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність вини водія транспортного засобу «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 16.11.2015, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, учасниками ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого зразка.
Суд зазначає, що при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складання її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України) не виноситься постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.
Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди. Проте, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Зі змісту наявного в матеріалах справи повідомлення вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 16.11.2015, сталась внаслідок зіткнення транспортних засобів: «Subaru», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_3.
Фактично з наведеної у повідомленні схеми дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що водій транспортного засобу «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, здійснюючи рух заднім ходом, здійснив зіткнення з автомобілем «Subaru», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий союз" (відповідач у справі), за полісом № АЕ/4427649, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу, з лімітом відповідальності за шкоду майну 50 000,00 грн. та з франшизою 1000,00 грн.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як передбачено полісом № АЕ/4427649, розмір франшизи становить 1000,00 грн..
Позивачем, при розрахунку позовних вимог, здійснено вирахування франшизи, а тому розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, складає 8 232,38 грн.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене вище, а також те, що відповідачем не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті позивачу 8 232,38 грн. страхового відшкодування, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 6, ідентифікаційний код 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 25, ідентифікаційний код 23510137) 8 232,38 грн. страхового відшкодування та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2017.
Суддя С.О. Турчин