ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.02.2017Справа №910/24364/16
За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 65 894,55 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Швед Я.О. (довіреність)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача) 65894,55 грн. заборгованості за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 373 від 01.06.2012 з яких: 56 968,52 грн. - заборгованість, 950,53 грн. - 3 % річних, 7 975,50 грн. - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди відповідач продовжував користуватися орендованим майном, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість зі сплати орендної плати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 порушено провадження по справі № 910/24364/16, призначено дану справу до розгляду на 07.02.2017.
07.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
В судове засідання 07.02.2017 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи. Представник відповідача не з'явився, відзиву на позовну заяву та доказів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 залучено до участі у справі № 910/24364/16 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розгляд справи відкладено на 23.02.2017.
22.02.2017 від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
22.02.2017 від третьої особи надійшли пояснення по справі.
У судовому засіданні 23.02.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання 23.02.2017 не з'явились.
Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.
Відповідно до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвалу про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу направлено на адресу місцезнаходження, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 23.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
01.06.2012 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - підприємство), Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) було укладено договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 373 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець на підставі рішення протоколу комісії Київради з питань власності від 12.04.2012 № 115 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджувальними конструкціями ( кіосками ) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро " Площа Льва Толстого ", Б/Н, для торгівлі непродовольчими товарами.
Відповідно до п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджувальними конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 32,9 кв.м. та зазначена в викопіюванні з схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.
Згідно з п. 2.4 Договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП " Київський метрополітен ".
Положеннями п. 3.1 Договору встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує підприємству орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 12.04.2012 № 115 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011№ 34/6250, та на дату підписання договору становить 90,74 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає 2985,27 грн.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління, а саме: КП "Київський метрополітен", починаючи з дати підписання акта приймання - передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання - передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцю (п. 3.5 Договору).
Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.06.2012 року, орендодавець передав, а орендар прийняв частину вестибюлю станції метро "Площа Льва Толстого", загальною площею 32,9 кв.м.
Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата сплачується незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Згідно з п. 4.2 договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Пунктом 9.1. Договору передбачено, передбачено, що договір діє з 01.04.2012 р. до 27.07.2013 р.
Після припинення дії договору оренди орендар зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів передати майно по акту приймання - передачі підприємству.
Судом встановлено, що позивач звертався до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про виселення з орендованого майна, зобов'язання вчинити дії та стягнення 33791,16 грн. за договором про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 373.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі № 910/27761/15, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволені повністю.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2016 у справі № 910/31401/15 за позовом відповідача до позивача про визнання договору оренди № 373 від 01.06.2012 продовженим, встановлено, що строк дії договору № 373 від 01.06.2012 припинився 27.07.2013.
Статтею 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно акту державного виконавця Оболонського РВДВС в. Києва ГТУЮ у м. Києві, 29.11.2016 об'єкт оренди був повернений позивачу в порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/27761/15.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідачем належним чином не виконані взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за період користування орендованим майном, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з жовтня 2015 р. по листопад 2016 року у розмірі 56 968,52 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 за № 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця, в тому числі і після закінчення договору оренди до моменту повернення майна з оренди.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з жовтня 2015 по листопад 2016 року складає 56968,52 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач об'єкт оренди повернув позивачу лише 29.11.2016, доказів протилежного матеріали справи не містять, при цьому, доказів сплати орендної сплати за період з жовтня 2015 року по листопад 2016 року суду не надав, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 56968,52 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення відповідача 3% річних у розмірі 950,53 грн. та пені у розмірі 7 975,50 грн.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, за загальний період з 21.01.2016 по 19.12.2016, встановив, що останній є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 950,53 грн.
Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 7 975,50 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.
Оскільки, судом у справі № 910/31401/15 встановлено, що строк дії договору № 373 від 01.06.2012 припинився 27.07.2013, відтак у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені з 28.07.2013, а тому, у позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 7 975,50 грн., нарахованих позивачем за загальний період з 21.01.2016 по 15.11.2016 слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 14.06.2016 у справі № 910/28800/15, від 24.05.2016 у справі № 910/29612/15.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Київський метрополітен".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03067, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, пр-т. Перемоги, 35, код 03328913) 56 968,52 грн. основного боргу, 950,53 грн. 3% річних та 1211,22 грн. витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2017.
Суддя С.О. Турчин